„Незгасима свіча” у Вільнюсі
18.07.2008, [11:51] // Репортажі, дослідження //
Продовжуючи свій шлях по світу, 15 липня естафета „Незгасима свіча” досягла Литви – 15-тої країни із обраних 33, де мешкають українці. У Вільнюсі, о 14-тій годині, символічний Смолоскип-свічу, що перед тим 12-14 липня перебував у Латвії, було урочисто внесено у Сейм (Парламент) Литовської Республіки. Урочиста церемонія відбулася у Залі виставок Сейму у присутності запрошених іноземних дипломатів Азербайджану, Австрії, Грузії, Великої Британії, Ірландії, Казахстану, Нідерландів, Польщі, США, політиків Литви, представників Канцелярії Президента ЛР та МЗС Литви, представників литовської громадськості і представників української діаспори у Литві. Про урочистість з місця події розповідає Василь КАПКАН, редактор інформаційного бюлетеня „Парафіяльне Слово” при парафії Греко-Католицької церкви Прсв.Трійці у Вільнюсі.
Свічу до рук Посла України у Литовській Республіці, Ігоря Прокопчука, та голові українців Вільнюсу Наталії Шертвітіенє передали Посол України у Латвійській Республіці Рауль Челачава і керівник української діаспори у Латвії Володимир Луговський. Виступаючи зі словом до присутніх, Посол України у Литві Ігор Прокопчук зазначив, що вражаючі масштаби втрат Голодомору перевищують втрати українського народу під час Другої світової війни. Важливо, з точки зору Посла, щоб міжнародне співтовариство визнало Голодомор в Україні 1932-1933 років актом Геноциду українського народу. У своєму слові Посол України висловив подяку Сейму Литовської Республіки, що той 24.11.2005 визнав Голодомор 1932-33 рр. Геноцидом проти українського народу, особисто Президенту ЛР Валдасу Адамкусу за звернення з трибуни ГА ООН у вересні 2007 року із закликом визнати Голодомор, а також литовській громадськості за проявлену солідарність із народом України.
Литовські політики Емануеліс Зінґеріс, член Комітету закордонних справ Сейму, та Йонас Яґмінас, керівник групи Сейму з міжпарламентських зв’язків з Україною, висловили українському народові співчуття, розуміння та почуття солідарності та наголосили на необхідності засудження з боку Європейського Союзу злочинів, вчинених тоталітарними режимами у ХХ –му столітті. Із роз’ясненням суті трагедії, подаючи дані і цифри, виступила голова товариства українців Вільнюсу п. Наталія Шертвітіенє. Урочисту церемонію, яку вели представники третього покоління української діаспори у Литві, супроводжувала поезія та вдало підібрані, виконані на флейті музичні твори.
На завершення, учасники вшанували пам’ять жертв Голодомору хвилиною мовчання.
Надвечір, о 17:30, у старовинній (вік якої сягає 400 років) Греко-Католицькій Церкві Пресвятої Трійці, що у Вільнюсі, відбулася Панахида за жертвами Голодомору-Геноциду 1932-33 р.р. українського народу. Панахида була відправлена о. Натанаїлом Штурмаком ЧСВВ у присутності Апостольського нунція Архиєпископа д-ра Петера Стефана Цурбріґґена, єпископа Вільнюського Римо-Католицької Церкви у Литві Юозаса Тунайтіса, працівників Посольства України та віруючих парафії. Зі словом до присутніх звернулися владика Юозас Тунайтіс і Посол України у Литві Ігор Прокопчук. Владика Юозас звернув увагу на те, що у в тих часах, коли відбувалася ця трагедія, Литва була незалежною державою, але багато не могла дізнатися про всю повноту горя українців, оскільки правда приховувалася. У ті роки прохання про молитву за легшу долю для України надійшло від Папи Пія ХІ. За словами владики, пізніше, коли Литва була включена до складу Совєтського Союзу, багато синів і дочок литовського й українського народів опинилися в сибірських таборах, де були разом у випробуваннях і у спротиві режимові. І лише тоді, коли, за словами єпископа, з Божою поміччю і Литва, і Україна, й інші держави здобули незалежність, пройшов час пізнати істину. „Багатомилостивий Господь нехай прийме у свої неосяжні оселі душі постраждалих від страшної біди – голодної смерті, і увінчає їх ореолом святості”, - такими були завершальні слова Владики Юозаса, який побажав всім віруючим перебувати у молитві разом з ними. Варто зазначити, що єпископові Юозасу Тунайтісу у часи останньої Совєтської окупації за визнання християнської віри доводилося перебувати у таборах Сибіру.
Посол України у Литві п. Ігор Прокопчук сказав, що Голодомор 1932-33 р.р. українського народу не був випадковою подією, а спланованою акцією, спрямованою на знищення української нації. Він закликав пам’ятати цю біду України, щоб у майбутньому така та подібні трагедії не повторювалися ніде у світі. Посол подякував Литві і її народові за розуміння і співпереживання нації України.
О. Натанаїл Штурмак ЧСВВ, висловлюючи подяку всім присутнім, зазначив, що важливо не залишатися з образою та відчуттям кривди щодо тих, хто, можливо й проти своєї волі, але виконував ті страшні накази системи, накази проти людяності. „Прощаймо ту кривду, що, може, була заподіяна нашим близьким і рідним, але, водночас, і любімо своїх ближніх. Ісус Христос закликає нас любити один одного, тож перебуваймо у тій любові, якої він нас научав, так наближаючи Царство Небесне”, – з такими словами завершив Панахиду о. Натанаїл.
Справжнім чудом цього вечора була несподівана участь у Панахиді хору „Херувими” церкви отців-Василіян Св. Онуфрія, що у Львові. 25 учасників хору на чолі з керівником п. Олегом Жуком, які вирушили у пізнавальну дорогу-турне у Таллінн і С.Петербург, в часі подорожі були змушені зробити зупинку, і їхній вибір припав на Вільнюс. Про те, що у Вільнюсі саме у цей час відбувається акція „Незгасима свіча”, вони не знали. Тож високе, голубе склепіння каплички Благовіщення наповнилося прекрасним співом юнацьких голосів з далекої від Литви України – не лише під час Панахиди, але й опісля, і це незважаючи на те, що молодь перебувала у дорозі майже добу! Подякувати втомленим, але й щасливим від такого співпадіння подій учасникам хору, що був заснований з допомогою отців-Василіян у 1990 році і став першим дитячим церковним хором в Україні, підійшли Посол України в Литві п. І. Прокопчук та Апостольський нунцій П.С. Цурбріґґен.
Опісля, Апостольський нунцій благословив Смолоскип-свічу.
Наостанку, всі присутні на Панахиді запалили свічки пам’яті від Смолоскипа-свічі, що 16 і 17 липня побуває відповідно у литовських містах Вісаґінасі та Клайпеді, а 17 липня вирушить до Білорусії, у Мінськ.
Про страшну трагедію українського народу Литві розповідає і виставка про Голодомор 1932-33 рр., яка з травня по кінець серпня експонується у Вільнюсі, у Музеї жертв геноциду Литовської Республіки. Виставку, під час офіційного візиту Президента України Віктора Ющенка у Литву 12-13 травня ц.р., відкрили два Президенти – Литви й України. Як розповідає директор музею, відвідавши цю виставку, у багатьох людей відкриваються очі на справжні факти злочину проти людяності на Україні, а деякі відвідувачі, за його словами, залишають такі записи: „вперше випало дізнатися про масштаби Голодомору”.
Напевно, кожному учасникові подій цього дня у Литві запали у серце солідарність, щирість та розуміння болю, який довелося пережити українцям у ті страшні часи голодної смерті, а вміння сприйняти біль іншого є чи не одним із важливих рушіїв досягнути людиною повноти земного життя. Тож не забуваймо своєї історії, своїх предків, що віддали найдорожче – своє життя – як у часі Голодомору, так і в часі інших протистоянь нелюдській системі – за наше краще життя, за отриману нами свободу. За словами однієї із учасниць хору, 17-ти річної Христини Дембіцької, студентки Коледжу дизайну ім. В. Чорновола зі Львова, „кожен справжній українець повинен знати такі події своєї історії”.