«Скупити всіх під стягом Христа»
21.02.2008, [12:09] // Анонси видань // Тетяна Луцик
Унікальне видання пропонують українському читачеві Постуляційна комісія УГКЦ у справах беатифікації та канонізації слуги Божого Андрея Шептицького, фундація «Андрей» і видавничий дім «Артос»— це чотиритомник пастирських послань Митрополита Андрея Шептицького.
Уже побачив світ перший том послань. До нього увійшли пастирські послання Митрополита від 1899 до 1914 років. Це перше видання, яке має на меті подати читачеві повне критичне видання пастирських послань Митрополита.
У виданні, як наголошує член редакційної колегії Михайло Перун, вперше у «хронологічній послідовності упорядковані пасторальні писання великого українського Митрополита». Кожен том також повинен відображати певний логічний етап в житті Митрополита, в історії. Перший том, зокрема, завершується посланнями з приводу початку Першої світової війни.
До книги увійшли багато послань, які не видавалися, навіть за життя Митрополита. Частково тексти послань публікувалися у «Львівських архиєпархіальних відомостях», деякі виходили окремими брошурами, так як «Божа мудрість», «Християнська праведність», «Божа сійба». А от, наприклад, послання середини-кінця 30-х років багато залишилося в рукописах. Чому так сталося, наразі не відомо.
У вступному слові Апостольський екзарх українців Франції, Швейцарії та країн Бенілюксу владика Михаїл (Гринчишин) зазначає: «У його (Митрополита Шептицького) посланнях знаходимо не лише здорову богословську думку, але також і глибокі психологічні потреби народу... Читаючи послання Митрополита, відчуваємо їхню спонтанність. Народжувалися вони відповідно до потреб... Знаходимо в них сильні вислови та проникливі спостереження. У посланнях відбито лет його духу та силу і динамізм Євангелія».
Текст документів поданий в оригіналі, тобто мовою, якою писав Митрополит. Оксана Гайова, член редакційної колегії та одна з упорядників видання, зазначила: «У редакційній колегії були суперечки щодо того, якою мовою подавати послання: одні захищали пропозицію подавати тексти сучасною українською мовою, інші, пропозиція яких була прийнята як остаточний варіант, сходилися на думці, що все-таки слід зберегти без змін стиль Митрополита. Адже до 1914 року була стара українська мова, інша орфографія. Звичайно, ми намагалися зробити текст максимально зрозумілим сучасному читачеві. Тому деякі орфографічні особливості дозволяли собі змінювати. Наприклад, якщо там закінчення «ся» писалося окремо, то ми подаємо його разом зі словом.
Але ті слова, ту лексику, яка несе суттєве змістове навантаження, ми не змінювали. Якщо Митрополит пише «до руської інтелігенції», то ми так і залишали. Якщо Митрополит пише «я є русин з діда-прадіда», то не можна писати «я є українець з діда-прадіда», що собі дозволяли робити при попередніх спробах видати послання Митрополита. Якщо Митрополит каже «файно», то ми не перекладали це і не робили «гарно».
Ще такий нюанс: Митрополит Андрей до 1914 року у пастирських посланнях давав цитати Святого Письма церковнослов’янською мовою, а далі в тексті послання пояснював зміст цитати. Коли ж видавці подавали цитату українською, використовуючи чи переклад Івана Огієнка, чи інші українські переклади Біблії, то не рідко виходило «масло масляне». Інколи не можна зрозуміти, чому Митрополит пояснює значення того чи іншого слова. Тому унікальність цього першого тому пастирських послань Митрополита до 1914 року ще й в тому, що тут повністю збережено стиль, характер, мову часів Митрополита».
Для того, щоб в сучасного читача не виникло труднощів з розумінням окремих слів чи висловів, упорядники видання подали спеціальний Словник застарілих, малозрозумілих і рідковживаних слів, словоформ і словосполучень. Після кожного послання наводиться джерело, звідки його взято.
Окрім того, читач має змогу ознайомитися з думками сучасників митрополита про теми, підняті у посланнях. У першому томі, зокрема, вміщені статті Івана Франка, Андрія Чайковського та єпископа Луцького Йосифа Боцяна.
На Форумі видавців у Львові 2007 року книга «Митрополит Андрей Шептицький: пастирські послання — 1899-1914» увійшла до 13 найкращих книг України і була нагороджена окремою грамотою. Зараз завершується робота над другим томом, куди увійдуть послання від 1915 до 1939 року.
У виданні наводиться і сучасний огляд послань, який зробив у вступній статті владика Богдан (Дзюрах), єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ. «Апостолят пера» Митрополита владика Богдан називає «найважливішим полем його апостольської діяльності. Він зазначає: «... численні монографічні праці, десятки послань, декретів і листів, багата кореспонденція з відомими церковними та суспільно-політичними діячами свого часу — всі ці писання стали тим живим словом Митрополита, над яким не має влади тлінна минущість часу та обставин, і яке, переживши його зовнішню діяльність, зберегло для нас свідоцтво величі Духа та глибини думки найбільшого пастиря в історії УГКЦ». Єпископ наголошує, що ці послання повинні бути «справді живим словом» в нашому житті, «бути і надалі діяльним в житті кожного, хто його приймає щирим і відкритим серцем». Владика Богдан так окреслює мету видання — «запропонувати сучасному читачеві наблизитися до особи слуги Божого, вчитатися у його слово, щоби якнайкраще збагнути стан нашої Церкви і народу в його часах, а також зачерпнути мудрості і світла для відродження Церкви та народу, свідками й учасниками якого ми з вами є».
Владика Богдан підкреслює важливість та актуальність тих тем, що їх підносить у своїх посланнях Митрополит, який прагне охопити і охоплює усі сфери життя людини. Звичайно, перш за все це сфера духовна, донесення науки Євангелія, Слова Бога. Та у своєму прагненні «скупити всіх під стяг Христа» Митрополит не цурається розгляду соціальних, економічних, ачи політичних питань, дає людині відповіді на них з точки зору християнина, пастиря, духовного провідника. Слово Митрополита завжди є на вісті часу. Тому послання не лише репрезентують богословську думку Митрополита, а й дають певний історичний зріз доби.
Митрополит звертає свої послання і до різних соціальних верств — у «полі його зору» як прості вірні, так і інтелігенція, і богопосвячені особи, і священнослужителі.
«Слід також зазначити, –зауважує Оксана Гайова, – що попередньо були різні цікаві спроби видавити твори Митрополита.
1990 року — розтаємнили фонди, що були на таємному зберіганні, зокрема, матеріали, які торкаються національно-визвольних змагань, або ж історії Церкви. У зв’язку з цим запланували видавати серію праць, кореспонденцію, твори Митрополита Андрея Шептицького, тобто за тематичною підбіркою. Це була серія під назвою «Митрополит Андрей Шептицький: життя і діяльність».
Перший збірник з цієї серії ми видали 1993 року — «Церква і церковна єдність у спадщині Митрополита Андрея». Пізніше у двох книгах вийшла праця «Церква і суспільне питання у спадщині Митрополита».
Надзвичайно цікавим є дослідження, на тему якого вийшла поки що одна книга — це «Митрополит і греко-католики в Росії». Праця над нею була дуже складною, тому що тема, фактично, недосліджена. Мало хто в Україні, не говорячи вже про Росію, знає, що була така — Російська Греко-Католицька Церква. Ми видали також працю про блаженного Леоніда Фьодорова. Пізніше ми планували видати працю, яка б стала тематичним продовженням теми — «Митрополит і Українська Греко-Католицька Церква на поселеннях», тобто Америка, Канада, Крижевацька єпархія. Але в розмовах з владикою Михаїлом Гринчишином все частіше виринало те, що для беатифікаційного процесу важливішим, аніж історичний аспект, є праця про основи богословського думання Митрополита».
Аналізуючи потреби часу, члени редакційної колегії зупинилися на тому, що досі ще не видавали усі послання Митрополита — від початку до 1944 року. Щоправда, у 60-х роках Анатоль Базилевич спробував видати усі пастирські послання Митрополита, але до його видання ввійшли лише основні, програмові послання. Хоча, як наголосила Оксана Гайова, «дуже цінною є його передмова до усіх послань». У ній Анатоль Базилевич зазначає: «Коли ми є у підніжжі гори, то не маємо змоги бачити всю її велич і красу. Щойно з віддалі можемо їх оцінити. Коли ж ми вийдемо на самий вершок гори, тоді перед нами розкриваються горизонти широкі і нові, що їх з підніжжя гори не видно. Такою духовною горою був саме Митрополит Андрей. Щойно з віддалі часу будемо могти його оцінити краще, як це ми могли робити за його життя, і щойно тоді, коли перестудіюємо глибину його думок, побачимо і ті виднокруги, що їх він бачив, а багато з нас їх не зауважували або просто таки не розуміли».
З огляду на це видання буде цікавим та корисним не лише вузькому колу спеціалістів, а й усім, хто цікавиться постаттю Митрополита Андрея, а також шукає відповіді на ті питання, що хвилювали та ставали темою послань Великого Митрополита.
