Сакральна архітектура України (візантійського обряду)
Величний мурований собор чи ошатна дерев'яна церковця – протягом століть без них не можна було уявити населеного пункту в Україні, а найчастіше власне вони виступали основною домінантою у його краєвиді.
Прагнення звести свій храм якомога кращим і багатшим завжди було властивим українцям. У цьому люди часто вбачали шлях вираження своєї віри та любові до Господа. Недаремно кажуть: "Перше, що роблять українці, коли потрапляють на чужину, – будують церкву".
У наш час, коли чимало міст і сіл Центральної, Східної та Південної України після десятиліть панування атеїстичного режиму залишились без своїх святинь, правдива жага до їх спорудження знову охопила громадськість. Та й на заході України, де враз постало багатоманіття конфесій, кількість існуючих храмів не вдовольняє місцевих мешканців. Зрештою, спорудження храму сприймається громадянами як реальний вияв своєї свободи.
- Символіка та загальна структура візантійського храму
- Історія будівництва храмів в Україні
- Дерев'яні церкви України — новинка
- Віртуальна мандрівка храмами України
Пропонуємо до вашої уваги також наступні статті:
У роботі над цією і наступними сторінками було використано праці:
- Довганюк І. Архітектура українських церков. – Львів, 1997.
- Драган М. Українські деревляні церкви. Ч. 1. Текст. – Львів, 1937.
- Логвин Г. Від редактора // Таранушенко С. А. Монументальна дерев'яна архітектура Лівобережної України. – Київ, 1976.
- Лоїк Г., Степанюк А. Основи проектування українських церков. – Київ, 2000.
- Прибєга Л. Слово про храми // Храми України: Альбом. – Київ, 2000.
- Слободян В. Церкви львівського архітектора Василя Нагірного // Нагірні, Леви: історія родини. – Львів, 2000.
