“Українська Православна Церква є єдиною повноправною наступницею Візантійської традиції в Україні, хоча вона й знаходиться в єдності з Московським Патріархатом, чого не було за часів Володимира”
08.07.2008, [23:34] // Веб-конфереції //
У гостях: архимандрит КИРИЛ (Говорун), голова Відділу зовнішніх церковних зв`язків Священного Синоду Української Православної Церкви, доктор філософії, кандидат богослов`я (друга частина)
Провідна тема веб-конференції: Українська Правоcлавна Церква як спадкоємець Володимирового хрещення
Запитання і відповіді розміщуються в порядку отримання останніх — найсвіжіші угорі
42. Запитання від редакції
1. Які найбільші цінності давньої Київської Церкви нам варто розвивати і популяризувати сьогодні?
— Гадаю, що це відкритість до іншого, адже Київська Церква приняла традицію у її звершеному вигляді ззовні. Водночас це також вірність до принятої традиції, адже Київська Церква, принявши грецьку традицію напередодні розділення з латинською церквою, незабаром, після розділення, не почала сповідати ідею “подвійної єдності”, а залишилась вірною грецькому Православ’ю – тому, яке вона прийняла.
2. Які першочергові кроки потрібно зробити для покращення відносин між Церквами, які ведуть свої історичні корені від Володимирового Хрещення?
— Слід почати спілкуватись – спочатку на особистому рівні. У цьому спілкуванні слід без упереджень почати обговорювати те, що нас розділює і що об’єднує. Потім на основі того, що об’єднує, треба поступово позбавлятися того, що роз’єднує.
3. Сьогодні, коли ми говоримо про ювілей Володимирового Хрещення, звучить багато політичних гасел (про необхідність єдності Росії, України та Білорусі), говориться про урочистості. А що Ви вважаєте першочерговим у таких ювілейних заходах?
— Слід спочатку зрозуміти значення хрещення для Київської Русі 1020 років тому і подумати, чим це може бути корисним для сучасної України.
4. Нещодавно відбувся Архиєрейський Собор РПЦ. На ньому прозвучали доволі різні позиції — з одного боку, Блаженнішого Митрополита Володимира, з іншого — керівництва Московської Патріархії — щодо ситуації в Україні і подальшого розвитку УПЦ. Як Ви оцінюєте наслідки цього Собору для УПЦ?
— Гадаю, Собор підтвердив те, що є для нас зараз найбільш важливим – перш за все, це необхідність діалогу між усіма православними в Україні.
5. Яким Ви бачите вектор розвитку УПЦ? Що потребує особливої уваги в розвитку, чи буде змінюватися канонічний статус? Яким буде культуральне та інтелектуальне обличчя Церкви?
— На останні два запитання відповіді я не знаю. Про перші два можу сказати лише одне – УПЦ повинна розвиватись в тому напрямку, який приведе до об’єднаня Православ’я в Україні – це зараз одне з найголовніших завдань.
Дякуємо за активну участь у нашій веб-конференції. Сподіваємося, вона була корисною для Вас особисто і для Української Православної Церкви загалом. Бажаємо Вам щедрих Божих ласк і многоліт служіння Господу! Зі свого боку висловлюємо сподівання на подальшу тісну співпрацю.
— Також дуже дякую організаторам цієї конференції. Для мене вона була чудовою нагодою відчути настрої багатьох верств нашої України, яким небайдужа доля її Церкви. Прошу вибачення, якщо відповіді на запитання були короткими – їх довелось писати у короткі проміжкі між іншими заходами, якими постійно доводиться займатись. Дякую всім читачам за увагу, приділену моїм оцінкам тих чи інших подій або явищ в церковному житті України. Бажаю всім Божої допомоги.
41. Степан Мельник
— Ви називаєте УПЦ єдиним спадкоємцем Візантійської традиції. Якщо Візантійську традицію сприямати як цезаропапістську, то дійсно так є: Московська Патріархія є повністю цезаропапістською. Але якщо знайомитися з культурою Київської Русі, діяльністю монастирів, християнським законодавством, то чи є взагалі якийсь спадкоємець? Чи є серед нинішніх можновдажців нові Борис і Гліб, які віддали життя, щоби не було братовбивчої війни? Хто ж тоді виховує сучасних українців згідно з Поученням Володимира Мономаха?
— Мені здається, що це швидше риторичні запитання, які не вимагають відповіді, принаймні від мене.
40. Дмитро, УПЦ, dfk@ukr.net
— Прочитав Вашу статтю про 28 правило Халкідонського собору (http://www.pravoslavie.ru/pdf/halkidonrule28.pdf). Вона написана гарно і науково, але мене не переконала. Основні аргументи там історичні, які навряд чи можуть бути основними у такому питанні, мало посилань на науковців і православних богословів, взагалі немає посилань на Отців Церкви. А от греки (маю на увазі статтю каноніста митр. Пантелеймона Родопулоса http://vira.in.ua/texts/rodopoulos__jurisdictions__ua.htm), відстоюючи свою позицію, спокійно цитують таких безперечно авторитетних каноністів як Зонара і Вальсамон, деякі історичні документи і наводять чимало історичних фактів загальноправославного визнання юрисдикції Константинополя за межами інших Помісних Церков, та й свою старогрецьку вони знають мабуть не гірше за Вас та інших російських богословів, які відстоюють це пізніше (на мій погляд) трактування 28 правила.
Якщо РПЦ звинувачує Константинополь у "новій еклезіології", то чому немає переконливих публікацій з посиланнями на Отців Церкви і т.д., які б доводили, що Православне Передання на боці РПЦ? Константинополь свої заяви підкріплює авторитетною богословською і святоотцівською базою, а в РПЦ все якось дуже розмито. Більш схоже, що саме РПЦ висуває "нову еклезіологію", претендуючи на всесвітню юрисдикцію.
— Це питання академічної дискусії, для якої формат веб-конференція – не найкращий майданчик.
39. Готовий життя віддати за автокефалію УПЦ
— По-перше скажу ось шо: якщо УПЦ в цьому році не отримає автокефалію, то я, всі мої рідні та друзі перейдемо в УПЦ КП.
— Це Ваш вибір, на який Ви маєте право.
А тепер запитання: Чи ви вважаєте себе фахівцем з еклезіології?
— Я не вважаю себе фахівцем в екклезіології.
38. Колишній працівник Київської Митрополії
— Скажіть відверто, скільки буде продовжуватися беззаконня о. Віталія Косовського в Митрополії?! Він всі посади зайняв пономарями і піддияконами зі свого Іллінського храму, в той час як люди з реальною адміністративною nа богословською кваліфікацією не те що влаштуватись на роботу в Митрополію не можуть — їм навіть у рукоположенні відмовляють (при бажанні можу навести точні дані з іменами й датами звернень).
— Це запитання не до мене.
37. Неканонічний православний, м. Київ
— Дорогий отець Кирило! Ви людина грамотна, розумна, але скажіть, чому ви не любите українську мову? Якось був у вашій Митрополії — там всі говорять російською.
— А я ось чую російську мову і в Секретаріаті Президента, і в інших державних закладах. Там що, не люблять українську мову?
Не думайте, що я такий вже безнадійно неканонічний. Я от тепер планую перейти до вашої УПЦ, але мене лякає її російськомовність. Що б ви мені порадили? Чи є в УПЦ українські храми?
— Згадуючи про Хрещення Русі 1020 років тому, слід нагадати, що довгий час після нього в наших церквах богослужіння звершувалось незрозумілою грецькою мовою. Якщо мова для нас перепона – про яку спадкоємність до Церкви Володимирового хрещення ми можемо говорити? Але для тих, хто ставиться до питання мови принципово, в нас є україномовні парафії.
36. Протоиерей Сергий Боголюбов (Липецк)
— Какие молитвы вы бы посоветовали читать дополнительно при отпевании некрещёного? (Спрашиваю потому, что слышал, будто бы люди с европейским образованием игнорируют молитвенную традицию Православной Церкви).
— Дополнительно я бы посоветовал читать молитву Иисусову.
35. Галина
— Благословите отче, позвольте спросить Вас. Планируется ли Церковью какой нибудь контроль за тем, какая литература реализуется на приходах. Ведь иконные лавки наполннены литературой о ИНН, Апокалипсисе, "почаевские листки" и других нецерковных явлениях. Не странно, что потом в нашей Церкви случаются такие прискорбные явления как диомидовщина...
— Да, этим вплотную начинает заниматься Издательский отдел УПЦ.
34. Андрій (УПЦ КП)
— Чи задовольнила Вас формальна відповідь Румунського Патріархату стосовно візиту румунських кліриків до Київського Патріарха? Адже всім і так відомо позитивне ставлення румун до КП і до автокефалії УПЦ. Чи Вас втішають ці формальності?
— Це не формальності, а позиція Церкви, яка не дала поки жодного приводу сумніватись саме в такій її позиції. Натомість не знаю, на чому ґрунтується Ваше твердження “всім і так відомо”.
33. Марко Томашек
— Дякую за Вашу відповідь-невідповідь на моє запитання. Бо ж і "ставлення всього Православного світу до Католицької Церкви, і навпаки, ставленні католиків до Православ’я" є похідними від суперечностей між трьома Римами. Ви пропонуєте "спочатку знайти порозуміння у питаннях догматичних, а також у питанні про першість, а потім вже говорити про “подвійну єдність” і т.ін." А саме ідея "подвійної єдности" Патріярха Любомира є старанням розброїти це жадання першости з боку трьох Рим!
— Я розумію Вашу точку зору, але її не розділяю.
32. Єрм. Мануїл (Пишкович), УГКЦ
— Всечесніший Отче,
1) тут уже було питання про визнання Таїнств КЦ зі сторони ПЦ. Нажаль, єдиної позиції не існує (тобто у різних ПЦ). Але, як написав у "Церковном праве" (М.,1996, с.137) прот. В.Ципін, "ныне наша Церковь признает действительность хиротоний, совершаемых в Католической, Старокатолической и нехалкедонских Церквах". То ж запитання: чим можна пояснити повторну хіротонію у диякони і пресвітери свящ. В'ячеслава Массанса (нині покійного) високопреосв. Августином Львівським у 2004 р., якого свого часу, в 1991 висвятив митр. Володимир (Стернюк)? Я розумію, що це не є питання тісно Вашої компетенції, але чи не слід обмежити єпархіальних архієреїв у надто вільній інтерпретації понять акривії-ікономії?
— Я згоден, що слід встановити єдині правила ікономії та акривії, яких дотримувались би всі.
2) Чи не є дещо штучним, коли, за діючою традицією ПЦ, напередодні архиєрейської хіротонії кандидат постригається у ченці і зводиться (в РПЦ обов'язково) в архимандрити? Чи не гадаєте Ви, що тут є загроза нівелювання чернецтва? Тим більше, що така традиція (тобто обов'язкового постригу перед хіротонією) утвердилася досить пізно, лише в 9-13 ст. (див.: еп. Никодим (Милаш). Правила Православной Церкви, т. І, с. 462-473), і як не глянь, чернецтво з архиєрейством не виглядають чимось нерозривним.
— 9-13 століття – для нас це вже освячена історією традиція. Хоча інколи ми спримаємо її занадто буквально. Греки, наприклад, висвячують на єпископа практично з целібатів, або, точніше, іноків, які не прийняли повноцінного монашества.
Дякую, з приємністю слідкую за Вашою діяльністю.
31. Василь Миколайович, м. Коломия
— Щодо мого попереднього питання, то Ви вважаєте, що в 1946 році греко-католики добровільно перейшли в Православіє? І з нашого боку можна також сказати, що не зважаючи на тиск і насильство ми залишились вірні греко-католицькій Церкві. Моє ж питання було зовсім не про те, я наголошував що на Львівщині є 900 православних парафій, а Ви продовжуєте шантажувати католицький світ, що їх там нема, коли Ви це припините?
— Я вважаю, що в 1946 р. греко-католики перейшли до Православ’я під тиском влади, хоча й не тільки цього, тому що багато хто й раніше хотів переходити до Православ’я, але тому заважав тиск іншої влади. На початку 90-х вже “церковні діячі” робили те ж саме, що НКВД робило в 1946. Ви вважаєте, що це виправдовує греко-католиків в їх діях в 90-х роках?
Щодо другого питання, то мені відома практика греків, але російська практика інша, і це прописано чітко в Уставі РПЦ. А питання було "навіщо"?
30. Остап, православний українець
— Читаючи Ваші відповіді, шановний отче Кириле, розумію, що не варто від Вас (враховуючи Вашу конфесійність і особливо посаду) очікувати на щирість і самокритичність. Не раз чув, як ставляться до інакомислячих в УПЦ (є приклади). Але все ж дякую за відповіді!
Не можу зрозуміти, чому в МП так активно перекручують факти, я вже не говорю про історичні — хіба від цього історія зміниться? І чому саме так Ви пояснюєте відповідь на запитання добродія з Коломиї? Хіба греко-католики не згадують Папу в Літургії? А ось у храмах УПЦ не згадують Патріарха Алексія тому, що не хочуть нагадувати віруючим про причетність до Московського Патріархату. Не розумію, навіщо соромитися свого глави Церкви?
— Наскільки я розумію, це не запитання, а твердження, які не вимагають відповідей.
Сьогодні в багатьох містах іде суперечка за храми між церквами і установами культури чи освіти. Є багато прикладів, коли храми були понищені після того, як їх передали віруючим (не має значення якої конфесії). Який вихід у цій ситуації Ви бачите? Бо зрозумілими є потреби віруючих, але культурна спадщина не має залежати від культурного рівня сучасних українців.
— Я вважаю, що храми мають використовуватись за призначенням – для здійснення богослужінь.
І ще одне запитання. Як Ви ставитеся до думки, яку озвучували деякі політики і громадські діячі в Україні та Росії. Вона звучить приблизно так: варто відділити від УПЦ Галицьку митрополії, надати їй автономію і сконцентрувати там всіх прихильників автокефалії в УПЦ. Таким чином уберегти саму УПЦ від українізації?
— Я проти створення Галицької митрополії, тому що вона покладе шлях для подальшого роздріблення Церкви в Україні.
Спасибі за відповідь!
29. Сергій, masluk86@ukr.net
— Батюшка, благословіть запитати. Чи можна брати з собою до церкви (в храми УПЦ) своїх родичів, які належать до УПЦ-КП свідомо. І не хочуть виправлятися (надіяся покамість). Якщо вони там будуть сповідатися(без покаяння у гріху розколу) і причащатися, то чи буде їм за це кара або мені? Дуже прошу отвітьте мені!
— До храмів УПЦ можна приводити й тих, хто до цієї Церкви не належить. Що з ними робити, під час сповіді нехай вирішує той священик, який буде приймати сповідь – це вже не Ваша відповідальність.
28. Тарас
— Я розумію логіку Вашої відповіді на моє попереднє запитання (1). Але не можу з нею повністю погодитися. Подібно як нині УПЦ КП і УАПЦ перебуває в невизначеному канонічно стані, так і Московська митрополія у 15-16 ст. також була у подібному стані. Можна це трактувати по-різному, але факт є факт. З іншого боку, нині кожна з історичних спадкоємців несе в собі щось від тої культури, яка була в Київській Церкві 11-13 ст. Але ніхто не успадкував традиції повністю. Чи не здається Вам, що всі ці спадкоємці мають намагатися більш детально вивчати своє минуле, але без пізніших суб'єктивно-ідеологічно-пропагандивних нашарувань, а потім намагатися наслідувати їх?
— По-перше, канонічний статус Московської Церкви у 15-16 століттях – це набагато пізніша історія, яка не має відношення до Київського хрещення. По-друге, можливо, я помиляюсь, але мені здається, що підтекст питання полягає в тому, яке місце посідає в спадщині Київського хрещення УГКЦ. Тому Ваше питання по суті зводиться до наступного: чи є взагалі сучасна православна Церква спадкоємицею Візантійської Церкви? На це питання в кожного своя відповідь.
Наступне моє запитання, чи відома Вам спадщина Київської студійної групи, яка успішно діяла в українській православній та католицькій діаспорі для поєднання Церков Київської традиції? Чи не варто відновити її діяльність в Україні?
— На жаль, я не добре обізнаний з діяльністю Київської групи.
27. Даміан, Damian_2008@ukr.net
1. Як Ви ставитесь до набуття українським православ'ям статусу автокефалії? Чи існують якісь окремі канони,які врегульовують, це питання?
— Я вважаю, що автокефалія – це лише інструмент, яким можна як допомогти, так і нашкодити об’єднанню Українського Православ’я. В православному світі наразі немає одностайності щодо процедури надання автокефалії.
2. Як Ви вважаєте,чи є сьогодні необхідність в скликанні Вселенського Собору?
— Необхідність є, але не вистачає рішучості, аби це зробити. Процес скликання собору триває вже біля 80 років, і все це залишається неможливим.
3. На Вашу думку, які питання повинні стояти першочергово на прядку денному, якби Вселенський Собор був скликаний вже найблищим часом?
— Цей порядок денний вже давно визначено: це питання діаспори, проголошення автономії та автокефалії, питання календаря та посту тощо.
26. Релігієзнавець, м. Київ, fzz@ukr.net
— Шановний отче Кириле!
1. Як відомо Українська Православна Церква вже не перший рік приймає участь у таких міжконфесійних інституціях як Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій (ВРЦІРО) та Нарада представників християнських Церков України. Як Ви оцінюєте діяльність зазначених інституцій? Та, якщо можливо, Ваши прогнози щодо перспектив та ефективності їх діяльності у подальшому?
— ВРЦіРО довела свою корисність у вирішенні проблем, з якими стикаються релігійні організації в Україні на рівні законодавчому та загально-громадському. Звичайно, хотілось би, щоб ця організація представляла релігійні організації не лише кількісно, але й якісно, відбиваючи реальний вплив цих організацій на суспільне життя. Можливо, необхідні якісь нові форми співпраці.
2. На Вашу думку, які на сьогодні найбільш актуальні проблеми діяльності Церкви, в тому числі відносно соціальної діяльності, що потребують законодавчого вирішення?
— І в рамках ВРЦіРО, і самостійно ми виступаємо за те, щоб на законодавчому рівні був прописаний християнський характер українського народу, щоб в школах викладався закон Божий, щоб священики мали повноцінний доступ в армію та в’язниці, щоб зміцнити інститут сім’ї саме як союзу між чоловіком і жінкою, щоб були заборонені аборти та евтаназія тощо. Одна з наших недавніх ініціатив – це запровадження свята князя Володимира як державного.
Дякую за відповіді та бажаю успіхів у Вашому служінні!
25. Марко Томашек, mt@acn-intl.org
— Ви пишете: "нам слід працювати над відтворенням єдності Володимирової Церкви в Україні". В чому тут саме "наша" активність, адже за часів Володимира Рим і Царгород були ще в єдності, а Москва ще в задумах Божих? А сьогодні ці три Рими суперничать настільки між собою, що Патріярх Любомир вдався до апелю "подвійної єдності"... аби вони якось схаменились... Що Ви пропонуєте?
— Питання не лише в суперечностях між трьома Римами, як Ви пишете, але в ставленні всього Православного світу до Католицької Церкви, і навпаки, ставленні католиків до Православ’я. Я пропоную спочатку знайти порозуміння у питаннях догматичних, а також у питанні про першість, а потім вже говорити про “подвійну єдність” і т.ін.
24. Василь Миколайович, м. Коломия
1. Шановний отче архимандрите, в Львівській області налічується близько 900 всіх православних парафій (а в Донецькій чи Одеській менше 600), але це не заважає Московському Патріархату постійно вбивати в голови ідею про "розгром трьох православних єпархій" (велика кількість парафій є і в двох інших областях Галичини) і шантажувати Апостольську столицю неправдивою інформацією. Можливо краще вам, православним, вирішити свої внутрішньоправославні проблеми і відновити свою (УПЦ) повноцінну присутність в Галичині, і не шантажувати Рим і греко-католиків?
— На початку 90-х років абсолютна більшість православних парафій була переведена до УГКЦ. У багатьох випадках це робилось силою, навіть з кровопролиттям. Те, що Православ’я в в Галичині все ж вижило та відродилось, свідчить не про ласку греко-католиків, а про те, що значне число людей, незважаючи на тиск та насильство, все ж залишилось вірними Православ’ю.
2. В нас, в Коломиї, в Соборі УПЦ (МП) не завжди поминають Патріарха Алексія ІІ і цим вводять в оману віруючих, оскільки їх ряди б значно поріділи, знаючи вони про істинну належність парафії. Для чого ви це робите?
— Греко-католики теж далеко не завжди афішують свою єдність з Римським престолом. Крім того, в канонічній практиці Православ’я передбачається, коли під час літургії поминається лише один – місцевий – єпископ. Це, зокрема, загальна практика в грецьких Церквах.
23. Сергей, Харьковская епархия УПЦ
— Недавно мне в руки попалась переписка епископа Илариона (Алфеева) и Єкзарха Константинопольского в Венгрии Михаила. Речь шла о храме, который был построен константинопольцами, а после Второй мировой войны, когда гусеницы советских танков хорошо закрепились на венгерской земле храм был передан МП, совсем не странно, правда? В своих письмах Экзарх обращяется к епископу Илариону с просьбой вернуть храм (а давайте вспомним как МП борется за свою и не свою собственность). Но наш епископ-композитор беспринцыпно и тупо доказывает Экзарху что тот верблюд, и храм ему не отдадут. Скажите разве это адэкватная внешняя политика МП?
— Я в свое время тщательно изучал этот вопрос и могу сказать, что нет ни единого свидетельства, что Успенский собор в Будапеште когда-либо входил в состав Константинопольского Патриархата – до перехода в Московский Патриархат он входил в состав Сербской Церкви, которая согласилась со сменой его юрисдикционной приналежности. Именно поэтому Венгерский суд во всех инстанциях отказал Константинополю в праве притязать на этот собор.
22. Евгений, Бессарабская митрополия
— Скажите пожалуйста, на основании какого долкумента или Акта Молдавия стала "канонической територией" Московского Патриархата?
— Это не совсем вопрос ко мне.
Коментарі (7)
Анастасій : слушно сказано. Рефлектую над сказаним.
Первинним є буття – похідним визнання. Перше від Бога, друге від людей. Відмовлена пошана-визнання – і до дателя не повертається. Не-визнання з не-Божих причин тотожне із само-не-визнанням! Бідніші всі. Тому не все одно щодо визнання – проте головним залишається жити за Євангелієм і шкуати миру – бо над Церквою є ще Господь!
Отець Кирилл,забагато відповідей на кшталфт це мене або нас не стосується,у кожного своя думка і тому подібне.Ви офіційний посадовець із митрополії і повинні давати відповіді.За всі роки розколу церковної єдності в Україні мені завжди здавалося,що УПЦ-МП байдуже,чи буде єдність,чи не буде її.Якщо б Вам не давали ранком потрапити до рабочого кабінету,Ви б дерлися,шукали ключі,перепитували у всіх,бо Ви персона зацікавлена,щоб потрапити до кабінету,а Церква,яка зацікавлена жити за Євангелієм,шукати миру,шукати Єднання не може просто сидіти і щодня задовільнятися тим безладом,у якому погрязла її структура.Тепер у КП говорять так,нам вже все одно,визнають нас,чи не визнають.
Пуста балаканина. Робить собі рекламу на церковному горі.
Дуже жаль мені о. Кирила!
Все-таки - що робить з людьми номенклатура... Тим більше така, як ОВЦС МП. Зайдеш туди - неначе до обкому ТИХ часів потрапив.
Ось що робиться з людьми, які здобуту освіту спрямовують не на служіння Богові і Церкві на путях апостольських, а обирають кар'єру церковного клерка. А скільки б міг зробити доброго Сергій Говорун!..
Совершенно непонятно, в каком качестве в Киеве будет присутствовать Ридигер. Его руководство в РПЦ МП только что аннулировано, а сам он предан анафеме. Таким образом теперь это лишь рядовой гражданин РФ, известный под агентурной кличкой "Дроздов", который едет к нам с явным намерением гадить и мешать объединению украинского православия. Между тем, политических диверсантов и агентов Лубянки в Украине и так переизбыток.
Москальський порожньомеля, жодної конкретної відповіді, увесь запислий спецслужбами от де відсутність Божого права свободи вибору !
Дякую за цікаві питання і відповіді, але Ви відповідаєте дійсно, як політик, лише твк, щоб нічого не було зрозуміло. Так і у ваших (колишніх і моїх)церквах- люди так мало знають і чи не здається Вам, що Ви нам - простим парафіянам, і не зацікавлені говорити правду7 Можливо - нас- "перекінчиків"(як Ви нас називаїте)- так і багато є тепер і стане ще більше з часом? 2 питання: Чому ваші священники так принизують людей, які приходять до храмів, які на нашій землі, а не московській,людей, які перейшли до інших церков але хочуть відвідувати свої святині, поклонитись їм? Може ви скажете, що такого чогось теж немає, або про таке Ви не чули, або то справа тих священників? - То я скажу відверто-все всі знають, але роблять вигляд, що чогось такого не існує.Дякую.
Коментарі
