“Оптимальна ступінь співпраці Держави і Церкви – такі партнерські відносини, при яких Держава максимально сприяє розвитку церковних інституцій, а Церкви беруть посильну участь у вирішенні соціальних проблем суспільства”
25.03.2008, [18:26] // Веб-конфереції //
У гостях: Олександр САГАН, доктор філософських наук, голова Державного комітету у справах національностей та релігій (друга частина)
Запитання і відповіді розміщуються в порядку отримання останніх — найсвіжіші угорі
Провідна тема веб-конференції: Державно-конфесійні відносини в Україні
45. Запитання від редакції
1. Нещодавно видано Постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового положення про управління (відділ) у справах національностей та релігій обласної, відділ у справах національностей та релігій Севастопольської міської державної адміністрації" (12 березня 2008 року № 171). Як знаємо, після 2005 року у багатьох областях їх було ліквідовано. Свого часу ці відділи і управління були підзвітні Держкомрелігій. Як зараз у Держкомнацрелігій складаються відносини з регіональними відділами/управліннями? І чому знову вирішено в областях відновити такі структури?
— На це питання я вже частково відповідав, відтак лише зазначу, що Держкомрелігій відновив юридичний зв’язок із своїми регіональними структурами – відділами в ОДА, які знову мають подвійне підпорядкування (ОДА та Держкомнацрелігій). Це значно посилює можливості наших співробітників у регіонах при відстоюванні вимог чинного законодавства.
2. В останні роки релігійна тематика частіше почала з'являтися в ЗМІ. Як на Вашу думку, чи загалом достатньо і якісно вона представлена?
— Вважаю, що рівень журналістських матеріалів з етнічної, а особливо релігійної проблематики є низьким, щоб не сказати більше. Окрім низької загальної кваліфікації, часто відчувається ще й заангажованість того чи іншого журналіста (видання в цілому), незнання законодавства, об’єкта розгляду в цілому. Відтак ми вже давно потребуємо своєрідних курсів підвищення кваліфікації, спеціалізації на журналістських факультетах тощо.
3. РІСУ дуже часто отримує з регіонів інформацію про порушення релігійної свободи з боку представників місцевої влади, релігійних організацій. Нерідко це голосні процеси. Ми думаємо, що про більшість з них Ви отримуєте більш вичерпну інформацію. Як саме Держкомнацрелігій реагує на такі випадки? Чи можете навести приклади?
— Реакція Держкомнацрелігій різноманітна – це може бути виїзд наших співробітників і розгляд ситуації на місці, робота із місцевими чиновниками різних рівнів, звернення в інституції, які займаються подібними проблемами (прокуратура, МВС, СБУ тощо) і т.ін. Адже інколи ззовні проблема має характер релігійного (міжконфесійного) конфлікту, а при більш детальному розгляді проявляється риси, що лежать у компетенції силових відомств. Порушень не так вже й багато за суттю, проте вони часто однотипні й кількісно „тиражуються” в різних регіонах країни. Перший блок проблем пов’язаний із церковним майном, а точніше із юрисдикційною належністю храмів, крадіжками церковного майна (особливо від цього потерпають старообрядці), невиділенням земельних ділянок для будівництва культових споруд тощо. Другий блок – проблеми із вандалами та антисемітами, протестами біляцерковних організацій, протестуючими проти присвоєння ідентифікаційних кодів тощо. Третій блок – міжконфесійне та міжцерковне протистояння, яке нині набуває різноманітних форм. Четвертий блок, який, до речі, щороку кількісно стає все менший – чиновницьке свавілля чи потурання/протекція тій чи іншій релігійній організації на шкоду іншим. Думаю, що з часом, в міру росту матеріальних статків та правової свідомості віруючих і закінчення процесу структурних змін у конфесіях, цих та інших проблем у суспільстві буде менше.
4. Нерідко ми зіштовхуємося із ситуацією, коли в регіонах представники органів місцевого самоврядування не ознайомлені із законодавством про свободу совісті, тому діють щодо запитів релігійних організацій не згідно з законодавством, а згідно зі своїми конфесійними чи політичними симпатіями. Чи проводить Держкомнацрелігій якісь заходи для такої правової просвіти місцевих можновладців? РІСУ зацікавлена долучатися до таких заходів, зокрема у формі днів релігійної свободи.
— Держкомнацрелігій звертає особливу увагу на проблему, яку Ви порушили. Ми плануємо перш за все постійно працювати над кваліфікаційним рівнем своїх співробітників, а також чиновників у регіонах. Для цього передбачаються наради, конференції, семінари із участю міжнародних експертів тощо. Із задоволенням залучатимемося до Днів релігійної свободи, інших заходів РІСУ та інших громадських й державних інституцій.
Пане Олександре, ми дуже вдячні Вам за готовність поспілкуватися з нашими читачами. Ця веб-конференція вийшла найбільшою за понад річну практику проведення веб-конференцій РІСУ. Це означає, що тематика державно-конфесійних відносин і сфера діяльності Державного комітету у справах національностей та релігій, а також Ваша особиста позиція викликають особливий інтерес у читачів РІСУ. Хай Бог опікується і благословляє Вас у родинному житті та державному служінні!
— Дякую. На жаль, не зміг на багато питань більш повно відповісти – надто мало часу і багато питань. Проте, сподіваюся, головні свої ідеї мені вдалося прояснити. Дякую також всім, хто віднайшов час поставити запитання. Удачі Вам та Божих благословінь у всіх добрих справах.
Щиро О.Саган
44. Vitaliy Proshak, researcher Utrecht University, The Netherlands, vitalyproshak@yahoo.com
— В чем проявляеться позитивная роль академической деятельности религиозных организаций на Украине и в чем ее недостатки? На Ваше мнение, будет ли религиозное образование на Украине развиваться в либерально-плюралистическом направлении или лидирующая роль будет принадлежать какой-либо одной религиозной организации/ традиции?
— Академічна освіта релігійних організацій у нас ще на стадії становлення. Проте вже зараз можна із впевненістю сказати, що її перспектива, користуючись Вашою термінологією – ліберально-плюралістична. І це пов’язано із багатьма об’єктивними та суб’єктивними факторами, характером української ментальності.
43. Тарас
— Пане Олександре, чи вважаєте Ви слушним твердження, що чинний в Україні Закон про свободу совісті є надто ліберальним? Чи не підтверджує цього той факт, що наша держава, яку дехто з закордонних релігійних діячів називав "взірцем свободи совісті", водночас є далеко не взірцем у багатьох інших відношеннях, а релігійна різноманітність не сприяє єдності нації?
— Закон є не „надто”, а просто ліберальним. Надто багато свободи ніколи не буває. Є невміння нею користуватися. Закон – це інструмент, який необхідний державі для проведення державно-конфесійної політики. І тут багато залежить від того, хто і як цим інструментом користується. Адже можна мати чудові закони, які не працюють. Щодо взірця – назвіть хоча б одну державу, яку нині можна назвати взірцевою у сфері державно-конфесійних відносин. Думаю, що такої немає. Є значні і цікаві напрацювання, але завжди присутній людський фактор. При всьому сприянні законодавства, у Європі тисячі християнських храмів закриваються чи продаються на аукціонах – немає віруючих. У нас кожен звертає увагу в інших країнах лише на той аспект, який йому вигідний, забуваючи, що явище слід оцінювати лише в комплексі. А це: мораль, виховання, традиції, рівень економічного розвитку, наявність елементів громадянського суспільства тощо. Тому який би закон не був, він буде працювати рівно настільки, наскільки суспільство готове його сприйняти, тобто враховувати його норми у реальному житті. Україна вже давно заверстана у глобалізаційні процеси – сотні тисяч людей приїхали до нас, мільйони українців виїхали. Ми вже об’єктивно не зможемо бути монорелігійною країною, як не може такою бути ні Росія, ні Білорусь, ні жодна інша країна світу. Інша справа, що багато інших життєвонеобхідних інститутів державного будівництва у нас не працюють. І це дійсно велика проблема.
42. Офіційний сайт УПЦ (www.orthodox.org.ua)
— Олександре Назаровичу, після свого призначення на цю відповідальну посаду Ви відвідали Блаженнішого Митрополита Володимира. Скажіть будь ласка, чим для Вас є благословення Його Блаженства? Як давно Ви знаєте цю людину і які враження у Вас від спілкування з ним?
— Це питання дуже особистістне, а тому я не хотів би багато про це говорити. Скажу лише, що Блаженніший митрополит Володимир – це унікальна і непересічна особистість, спілкування із якою не забувається.
— Як Дeржкомрелігії ставиться до святкування цього року 1020-річча Хрещення Русі? Розкажіть, на якому рівні і в якій якості у святкових заходах прийматиме участь Держкомрелігій?
— Нині Указом Президента України створений оргкомітет із підготовки та відзначення в Україні 1020-річчя хрещення Київської Русі. В Указі вже окреслено низку заходів. Думаю, що після перших засідань робочої групи певну кількість заходів ще буде додано. Я входжу у склад оргкомітету, відтак Держкомітет, звичайно ж, буде долученим до проведення більшості урочистих заходів.
— Як Ви сприйняли ідею та ставитеся до побудуви в Києві кафедрального собору? Чи бували Ви на місці будівництва? Можливо, Держкомрелігій якось допомагає УПЦ у цій справі?
— Ідею побудови кафедрального собору сприйняв позитивно. На місці будівництва був, в тому числі і під час закладки і освячення каменя у минулому році. Держкомрелігій не має коштів для допомоги у будівництві будь-яких храмів.
41. Юрій, релігієзнавець
— Літом 2007 року в інтерв’ю газеті «Дзеркало тижня» виконавчий директор Центру релігійної інформації та свободи Української асоціації релігієзнавців Людмила Филипович визнала безумовним злочином, коли батьки позбавляють дитину освіти, здоров’я чи навіть життя (наприклад, відмовляючись від переливання крові). Як Державний комітет у справах національностей та релігій планує протидіяти подібним злочинам?
— Цитата не зовсім точна. Проте Ви задали дуже комплексне питання, яким повинен займатися не лише Держкомнацрелігій, але й освітянські, правоохоронні інституції, лікарі. І кожен конкретний випадок потребує детального розгляду. Адже, наприклад, ні в кого не викликає заперечень необхідність освіти чи охорони здоров’я дітей. Проте відомі десятки випадків, коли люди (діти) отримували смертельні недуги від переливання крові. А якщо до цього додати ще й релігійні переконання, пов’язані із особливим трактуванням крові, то ситуація вже буде не така однозначна.
40. Дмитро
— Шановний Олександре! Якщо ви кажете, що вірите В Ісуса Христа, а від так, сподіваюсь, віруєте і в спасіння, яке Він дарує кожному по його вірі — як Ви можете захищати саєнтологію і лобіювати їх інтересі в Украіні??? Невже Вам так байдуже духовне здоров"я нації? (Вам прекрасно відомо, що саєнтологія заборонена постановами судів в деяких європейських країнах).
— На це питання я вже відповідав. Додам лише, що в згаданій експертизі мова йшла не про, як Ви пишете, „лобіювання” когось чи чогось (до речі, твердження абсолютно бездоказове, бо поза фактом експертизи жодного факту Ви не зможете навести – їх немає), а про вияснення питання – це релігія чи не релігія. Група експертів з’ясувала, що мова йде дійсно про релігійне віровчення і відповідну релігійну організацію. У квітні минулого року такий же висновок зробив і Європейський суд із прав людини.
39. Петро Гануліч, директор відділу суспільних звязків та рел. св. Ц АСД, Ген. секретар Укр. ас. рел. св., skifg@ukr.net
— В газетах "Дело", "Експрес" опубліковані матеріали, які принижують релігійні почуття АСД і інших протестантів. Їх змальовують в дусі войовничого атеїзму, вбачають в їх діяльності загрозу національній беспеці. Чи планує ДержКом запровадити якусь "цензуру" таким публікаціям? Саме такі матеріали є загрозою міжконфесійного миру. Де шукати захисту від таких горе журналістів?
— Держком не може вводити цензуру на ті чи інші публікації в ЗМІ. Проте ми можемо робити експертизу – чи дійсно окремі видання чи статті розпалюють міжконфесійну чи міжнаціональну ворожнечу. А захист від цих публікацій поки що один – суд. І хоча б один раз це треба пройти, щоб навчити, як Ви пишете, „горе журналістів” поважати релігійні почуття інших людей.
38. Єромонах Леонтій (Федоров), svpokrova@ukr.net
— У нас запитання. Чому КМДА направляє на аукційни торгі релігійні громади, як тільки громада подала дукументи на землеотвід під будову церкви, каплиці? Ми не комерційне підприємство. Це не справедливо. І не по християнськи. Ми робимо вивод хто у влади. З повагою ініціатор відбудови "Залізноі" церкви св. Іоанна Златоуста єр. Леонтій (Федоров)
— Погоджуюся із неприпустимістю виставлення на аукціонах земельних ділянок, призначених для будівництва храмів. Держкомітет категорично виступає проти таких нововведень. Тим більше, що у генеральному плані забудови Києва передбачені земельні ділянки для будівництва культових споруд. Принаймні два роки тому на зустрічі керівництва КМДА із главами Церков і релігійних організацій говорилося про сто таких ділянок у межах Києва. Я вже не говорю проте, що одна-дві церкви у Києві отримують десятки гектарів, а інші – кілька соток. Це пов’язано з тим, що вирішення питань регулювання земельних відносин знаходиться у виключній компетенції сільських, селищних, міських рад (п.34 ст. 26 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”). А тому Ваш підхід до розгляду проблеми вважаю правильним – треба робити висновки, хто у місті біля керма, і чи їм там місце.
37. Ірина
— Доброго дня! Чи релігійні організації на сьогодні сприяють формуванню в Україні громадянського суспільства? Якщо так, то до яких конфесій вони належать? Як Ви ставитесь до того, що більшість українських церков і релігійних організацій використовують свою доброчинну діяльність з метою поповенння своїх лав новими віруюючими? Дякую за відповіді.
— Вважаю, що більшість релігійних організацій сприяють розбудові в Україні громадянського суспільства. Це переважно представники тих конфесій/церков, які пропагують міжконфесійну злагоду, роблять реальні кроки до розбудови в країні громадянських інституцій, підвищення відповідальності віруючих за свою громадську й політичну діяльність. Не погоджуюся із Вашою тезою про те, що більшість церков „використовують свою доброчинну діяльність з метою поповнення своїх лав новими віруюючими” – якщо це і є у тих чи інших організацій, то довго й ефективно тривати така діяльність не може. Як свідчить практика, неофіти, навіть попри свій невеликий релігійний досвід, швидко розбираються у щирості/нещирості намірів організаторів такої діяльності.
36. Пилип
— Хотів дещо уточнити, прочитавши Вашу відповідь на моє запитання, але я не мав на увазі Міністерство внутрішніх справ України, а Міністерство внутрішньої політики України, хоча у світлі інформації, яку Ви повідомляєте про фактичне відновлення у всіх ОДА структурних підрозділів (управління чи відділи) у справах національностей та релігій, в мене появилися інші запитання:
1) яким чином формуватимуться такі структурні підрозділи держадміністрацій, адже бюджет і кошториси вже затверджені, а голови адміністрацій – це удільні князі, які жодної лишньої копійки не віддадуть просто так?;
2) прозвітуйте, коротенько хоча б, про діяльність Міжвідомчої комісії з підготовки пропозицій щодо відновлення прав церков і релігійних організацій, які були порушені внаслідок проведення колишнім Союзом РСР тоталітарної політики стосовно релігії щодо виконання Указу Президента України від 21 березня 2002 року № 279/2002 «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій».
1. У більшості областей структурні підрозділи, які займаються проблемами національностей та релігій, не були повністю ліквідовані. Маю на увазі те, що проблеми нікуди не дівалися. А тому в управліннях внутрішньої чи гуманітарної політики залишалися чиновники, які й надалі виконували покладені чинним законодавством на ОДА функції, пов’язані із роботою із нацменшинами та релігійними організаціями. У деяких областях такі відділи чи навіть управління взагалі не ліквідовували, проте на якомусь етапі розвитку вони юридично підпорядковувалися лише керівництву ОДА, але на практиці функціонально не могли не взаємодіяти із центральними органами виконавчої влади, які займаються профільними питаннями. Відтак мова йде про реструктуризацію апарату у межах визначеного бюджету.
2. Я не входив до складу „Міжвідомчої комісії з підготовки пропозицій щодо відновлення прав церков і релігійних організацій, порушених унаслідок проведення тоталітарної політики у минулі часи”, а відтак не можу звітувати про її роботу. Знаю лише, що було проведено кілька засідань, на яких так і не було сформовано базові підходи до вирішення питань повернення майна. Комісія сформувала робочу групу, яка розробила проект закону про повернення релігійним організаціям культових будівель. Остаточного варіанту тексту закону я ще не бачив.
35. Cвященик Сергій Ткачук м.Київ, frserge@i.ua
— Шановний Олександре Назаровичу ! Наша православна громада 12-ть років проводить роботу по відбудові зруйнованого у 1934 році храму Стрітення Господнього на Львівській площі м.Києва. Ініціативу нашої громади в справі відродження зруйнованої святині - Стрітенської церкви, підтримав Президент України В.А. Ющенко і в Указі від 25.02.2008 № 157/2008 Про невідкладні заходи щодо розвитку міста Києва зазначено про відродження Стрітенської церкви. Враховуючи те, що Київський Міський Голова Л.М. Черновецький вже неодин раз невиконував доручення Глави Української Держави щодо відродження Стрітенської церкви і протягом 2-х років роботи по відбудові храму були заблоковані і на сьогодні ситуація, ще не змінилась. СКАЖІТЬ чи існує якийсь державний орган чи якась конкретна служба чи установа, яка покликана контролювати виконання Указів Президента України і з ким нам контактувати у справі відродження пам"ятки історії м.Києва-Стрітенської церкви ? З повагою протоієрей Сергій Ткачук м.Київ.
— Отче, знаю і поважаю Вашу подвижницьку працю з відбудови зруйнованого у 1934 р. храму Стрітення Господнього на Львівській площі. Проте Ви вірно підмітили – є листи підтримки, є Укази Президента України, проте місто займається іншими справами. От зовсім недавно, наприклад, у Шевченківському районі Києва побудували, а потім продали за кілька мільйонів гривень храм. Такий собі бізнес на Божій справі. Щодо контролю за виконанням Указів – наскільки я знаю, спеціальної державної служби, яка б відслідковувала цей процес немає. Думаю, що найбільш реальну допомогу Ви можете отримати від співпраці із депутатами Київради, голосуванням яких і визначається розподіл бюджету міста.
34. Сергій, forpost@ua.fm
— Якщо помісні церкви створюють союз церков, кому у Госкомнацрелігій подають документи, передбачені законом? Який взагалі сьогодні порядок реєстрації нових союзів?
— У чинному законодавстві чітко прописана вся процедура реєстрації союзу церков. Якщо є нез’ясовані питання, більш детальну консультацію з цього приводу можна отримати у відділі реєстрації та статистичного обліку релігійних організацій Департаменту у справах державно-конфесійних відносин та забезпечення свободи совісті Держкомітету.
33. Священик Костянтин Холодов (УПЦ КП)
— Моє шанування Вам пане Олексендре. Знайомий із Вашою книгою "Вселенське Првослав"я". Дякую за пророблену нелегку наукову працю. Книга дуже потрібна та корисна. У мене до Вас декілька запитань.
1. У тому відомстві, яке Ви очолюєте, чи багато ще працює "старої гвардії" кучмівської єпохи? Чи збираєтесь Ви їх якось врозумляти чи звільняти, адже "старі кадри" продовжують "стару політику": надають преференції лише одній закордонній конфесії (навмисно не називаю якій, у даному контексті це неважливо). Наприклад, у Вінницькій єпархії Ваші підлеглі (Селецький І. та Кирилішин П.) фактично відмовляли у реєстрації 12-х релігійних громад УПЦ КП, мотивуючи це абсурдними аргументами; навіть піддавали сумніву Статут Церкви. Відбувалося навмисне затягування часу. Цілий рік вони, глузуючи над священиком, "реєстрували" ці 12 громад.
2. Чи залишилися Ви на посаді радника Президента після призначення Вас на нову посаду? Якщо ні, то хто сьогодн є радником Президента з питань релігії?
3. Чи можете Ви надати прогноз "помісному" Собору УПЦ МП, який призначений на літо 2008? Яким буде його рішення стосовно автокефалії?
4. Як Ви оцінюєте сучасну політико-церковну діяльність диякона Андрія Кураєва, який останнім часом більше часу перебуває в Україні аніж в Росії? Яка мета його таких частих та затяжних візитів до України?
1. Проблема з кадрами, звичайно, існує. В т.ч. і в тому контексті, про який Ви зазначаєте. Базовими критеріями в оцінці діяльності того чи іншого чиновника я визначаю чітке дотримання чинного законодавства, єдині стандарти у вирішенні подібних питань, порядність, відкритість діяльності. Кожен факт, подібний тому, про який Ви написали, ретельно мною перевіряється. А тому прошу Вас більш детально написати про згадану проблему окремим листом на моє ім’я (01025, Київ, вул. Володимирська, 9).
2. На посаді радника Секретаріату Президента України мене не залишили – це була не зовсім зрозуміла мені принципова позиція керівництва цієї установи. Моя посада ліквідована. Чому не зрозуміла позиція – вважаю, що маючи радника поза штатом у виконавчій структурі, можна було б більш ефективно координувати роботу у формуванні державної політики у сфері етнонаціональних, державно-церковних відносин, а також щодо проблеми міграції та біженців. Тим більше, що я залишаюся головою експертної комісії з питань свободи совісті Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України. А тому співпраця все рівно продовжується.
3. Від згаданого Вами Собору особливих чи революційних рішень не чекаю. Швидше за все це буде ювілейний захід із всіма відповідними таким заходам наслідками.
4. Щодо диякона Андрія Кураєва, то вважаю, що у нього зараз більше політична, аніж церковна місія. Нажаль, і це не лише моя думка – цей талант нині покладений не на той вівтар. А звідси і його затяжні візити в Україну – наче в Росії всі питання з розвитком православ’я вже вирішені. Факти ж свідчать про протилежне – ситуація із розвитком православ’я в Україні набагато краща, аніж у згаданого диякона на Батьківщині.
32. Андрій Смирнов, "Острозька академія"
— Шановний Олександре Назаровичу!
1.Наскільки виправданим і ефективним є поєднання питань релігійної і національної політики під дахом одного Комітету?
2.На якій стадії перебуває процес розробки та прийняття нової редакції Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»?
3.Які кроки робить Держкомнацрелігій для пришвидшення утворення єдиної помісної православної церкви як фактору консолідації українського суспільства?
1. Вважаю це поєднання виправданим – дуже часто релігійне і етнічне практично неможливо розділити у діяльності тих чи інших етнічних меншин. А тому ми можемо ефективно координувати вирішення виникаючих проблем у межах одного Комітету.
2. Нова редакція згаданого закону фактично розроблена. Але прийнята вона може бути (і про це домовилися між собою конфесії) лише після прийняття Верховною Радою закону „Про концепцію державно-конфесійних відносин”, що дозволить при прийнятті нової редакції закону про свободу совісті уникнути небезпеки, що він вийде із стін законодавчого органу зовсім не таким, яким він туди потрапив після узгодження із експертами та представниками Церков.
3. Сприяємо ініціативам (якщо такі є) Церков, спрямованим на налагодження міжцерковного діалогу. Вважаємо, що Помісна Церква може бути конституйована перш за все зусиллями самих православних віруючих.
31. Іван, 32 роки, м. Коломия
— Шановний Олександре Назаровичу! До яких пір в Україні де в Дніпровській купелі прийняла Святе Хрещення в Православній Вірі вся Русь, єдина канонічна Українська Православна Церква, яка є єдиною в Україні, що перебуває в духовному спілкуванні з усім Православним Світом в т. ч. і Московським Патріархатом буде піддаватись утискам та гонінням з боку представників влади та ЗМІ, в той час, як усі храми цієї церкви на відміну від самопроголошених релігійних організацій, завжди наповнені віруючим українським народом. Чому, з боку держави не забезпечено хоча би рівність з іншими конфесіями, а іде явне і безпідставне дорікання за духовну єдність з Московським Патріархатом. Адже, католиків України ніхто не дорікає не лише за духовне спілкування, а і за безпосереднє підпорядкування Папі Римському і ніхто не вимагає створення незалежних помісних католицьких церков. Подібних фактів, до так званої помаранчевої революції в Україні не було. Чому, при врегулюванні церковних протистоянь в Україні не враховується позиція Православного Світу в якому визначають лише Українську Православну Церкву, очолювану Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром, а також не надається належна і об’єктивна оцінка діям представників так званого самопроголошеного Київського патріархату, а у всякий спосіб їм сприяється. Чи відчуваєте Ви, яка відповідальність покладається на Вас в силу Ваших посадових повноважень. Щиро бажаю Вам міцного здоров’я та успіхів. Дякую.
— Не можу погодитися з Вами щодо „утисків та гонінь з боку представників влади та ЗМІ” на УПЦ, що у єдності із Московським Патріархатом (згідно із Статутом Руської ПЦ). Нині ця Церква – одна із найкрупніших в Україні. У нас на сайті Держкомітету є статистика за останні роки – можете порівняти. Повірте, що гонима Церква ніколи не мала б таку структуру, яку має УПЦ в Україні. Зрештою, якщо є конкретні факти — я готовий їх розглянути. А завдання Комітету я якраз і бачу в тому, щоб в Україні не було подвійних стандартів у ставленні до тих чи інших Церков у різних регіонах країни – ми спільними зусиллями повинні забезпечити рівність конфесій, як це й визначено чинним законодавством.
30. Пастор Української Християнської Церкви Олександр Федоров, oif@ua.fm
— Добрий день! Скажіть будь-ласка, яким чином можна вирішити питання оплати за газове опалення храмів, будинків молитви, на пільгових умовах, - так як релігійна громада не є прибутковою організацією?! Чи можливо, якимось чином, вирішення цього питання? Дякую.
— Ваше питання є дійсно складним і знаходиться у компетенції виключно Кабінету Міністрів України. Держкомітет підтримує ініціативу конфесій визначити плату за газ для церков на рівні ціни для населення. Адже багато Церков займаються значною благодійницькою діяльністю, утримують сиротинці, будинки для літніх людей, госпіси тощо. Фактично виконують ту роботу, яку має вести держава. Будемо сподіватися, що нинішній Уряд більш лояльно поставиться до вирішення цього питання. Сподіваюся, що це питання буде обговорено на майбутній зустрічі Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій із Прем’єр-міністром України.
29. Ірина
— Пане Олександре, чому на українських телеканалах надзвичайно малий відсоток програм християнського характеру. Чи не є обов`язком Держави підтримувати християнські ЗМІ? Дякую.
— Розділяю і підтримую Вашу стурбованість. Вважаю, що вже давно назріла проблема не лише збільшити кількість програм духовного характеру на телеканалах, але й створити окремі духовні радіо- та телеканали, на яких могли б розміщати свої програми як християни, так і представники інших релігій.
28. Андрій Чмєль, http://cerkva.ks.ua/
— Слава Ісусу Христу! Пане Олександр, як Ви бачите свою основну місію як голова Державного комітету у справах національностей та релігій? Церква і Держава - яка, на Вашу думку, степінь співпраці є оптимальною? Ваше ставлення до терміну "націотворча Церква"? Дякую за відповідь. З повагою
— Свою основну місію як Голови Держкомітету бачу у налагодженні чіткої і злагодженої роботи колективу у відстоюванні тих прав і свобод наших громадян, якими опікується Комітет. Оптимальна ступінь співпраці Держави і Церкви – такі партнерські відносини, при яких Держава максимально сприяє розвитку церковних інституцій, а Церкви беруть посильну участь у вирішенні соціальних проблем суспільства (робота із безпритульними, хворими, немічними, наркозалежними, подолання корупції тощо).
Вважаю, що термін „націотворча Церква” має право на існування. Єдине, що у випадку із Україною на такий статус навряд чи може претендувати лише одна Церква.
27. Лесогор Николай, "отдел информации" АСД, lesogornb@rambler.ru
— Приветствую вас Олександ САГАН, с миром Божиим! И хочу спросить.
Если нет ОФИЦИАЛЬНОГО - утверждённого и согласованноного со всеми церквами и министерством образования - положения про этику и эстетику. НА КАКОМ ОСНОВАНИИ:
1) Православие и ещё некоторые церкви, "крадут" (а иначе и не назовёшь)детские умы и души, выдавая СВОЁ УЧЕНИЕ за преподавание этих предметов в школах? И этим забирая свободу выбора и мышления (Что защищается Богом, законами страны и конституцией)и обманом навязывание их религий с детсва? ГДЕ ЖЕ свобода выбора? Когда это будет урегулировано и остановлено насилие в школах по навязыванию религии?
2) Во многих православных церквах и храмах висят ПРАЙСЫ на услуги и цены отрегулированы. Почему если я за выполненную работу беру сумму денег и должен уплатить налоги А в церкви это "покрывается" и выдаётся за доброворльное пожертвование. А где же налоги и контроль с этих бизнесуслуг? Где есть прайс, - к добровольным и к пожертвованиям это не может относиться и это бизнес. ВОЗМОЖНО ли это остановить или ЗАПРЕТИТЬ оказывать православным служителям услуги БОЖИИ народу за деньги.
— 1. Не погоджуюся із Вашою думку про „крадіжки”... Предмети духовного спрямування читаються в школі педагогами із спеціальною освітою. Інколи це може бути і священик, якщо він має відповідну освіту і кваліфікацію.
2. Треби у храмах – це не бізнес-послуги. Знаю, що багато священиків вже відмовилися від оплати треб та інших послуг. Думаю що з часом (після відбудови зруйнованих у тоталітарні часи храмів, вирішення нагальних матеріальних потреб громад тощо) питання оплати у церквах взагалі може зникнути. Нині це питання врегульоване чинним законодавством і ті зміни, які Ви пропонуєте, можна внести лише через його зміну.
26. Алла
— Будь ласка, пане Олександре, чи можна отримати консультацію з приводу державно-церковних відносин? Вибачте, але користуюсь нагодою, бо не знаю, чи можна ще десь отримати компетентну відповідь. Церква має маленьке приміщення на 4 сотках землі, яке використовує як офіс. Землю не може приватизувати, бо ціну віставлено 60 тис грн. А тепер не можливо заключити договір з РЕСом на електропостачання, бо земля не приватизована. Чи обовязково договір на оренду землі складати, щоб потім на елктропостачання скласти?
Будь ласка, чому церква, яка орендує приміщення будинку культури для проведення богослужінь, повинна платити земельний податок? Та ще й у розмірах кумедних у порівнянні з іншими орендарями: ресторану виставлено 190 грн, комерційному банку щось біля 250, а церкві 800? Зала, де богослужіння проходять, займає більшу квадратуру, але оренда ж погодинна? А у інших орендарів — оренда постійна. Будь ласка, де можна отримувати консультації з подібних питань? А їх немало...
З повагою, Алла
а) Чинним законодавством України не передбачена залежність встановлення договірних відносин щодо електропостачання будівлі або споруди від наявності договору оренди на земельну ділянку.
б) Відповідно до ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” затвердження ставок земельного податку знаходиться у виключній компетенції сільських, селищних, міських рад. Консультації з питань формування ставок земельного податку можуть надати посадові особи виконавчих органів відповідних рад.
Коментарі (2)
а навпаки інформаційно ліквідовують українство..
Доки ми запитуватимо у рабина можна, не можна бути за Конституцією українству християнською нацією? Юдеї, що сповідують Талмуд визначили християнам місце: гоїв-рабів.
Хай так і таке наше місце в Ізраїлі, чи в США, де найбільша іудейська діаспора, але не на землі наших пращурів – Україні!
За для чого воїни проливали кров за рідну землю, за для чого « горіли села і містечка» ? Задля торжества християнства. Чому так без бою, боязко та з мовчазною згодою ми воїни Св.Духу відаєм українські національні інтереси юдаїзму, ісламу
Конституція України статтею 35 відокремила церкву від держави. Не прийнявши допомогу від джерела моральності та побожності. Прагнення до християнської святості і в найвищому керівництві України стало б потужним фактором зменшення досі не здоланої прірви між владою та народом.
Християнська церква з давніх часів приходила на допомогу Україні-Київській Русі, державі, де титульною, корінною нацією є українська нація, яка себе завжди з часів охрещення 988р. ідентифікувала з християнською церквою.
За часів Святого Володимира Великого християнство було державною ідеологією, про це світчать дослідники-науковці, також пам»ятки архітектури – собор Київський Святої Софії і т.п.
Чи не зраджуємо ми заповіддям наших просвіщених Божою мудрістю предків, коли маємо Основний Закон України зі статтею про відокремлення Церкви від держави. Яку Церкву Конституція України розлучила від держави, звичайно, передусім християнську, тому що іудеї мають визначення- синагога, мусульмани- мечеть… Кому в догоду держава констатує статею 15 Конституції: багатоманіття ідеологій в Україні, яка, традиційно, у світі вважається християнською державою? Усім - тільки не українській нації! То чи не лукавимо ми перед Богом, коли запевняємо, що хочемо єдності титульної нації – українства ?. Така єдність не потрібна можновладцям, бо є загрозливою для тих із них, хто не бажає шанувати й десятка Господніх заповідей…
В «національно-релігійному венігреті » легко, майже безперешкодно, можна «ловити рибку в мутній воді », продовжувати нищити християнські традиції. Україна держава унітарна і ті стратегічні завдання, які не етнічні українці, що панують в Україні намагаються реалізувати, перетворюючи її в полірелігійну країну не тільки не втримують згубливу дію глобалізації, а навпаки інформацій
Коментарі
