“Для РІСУ немає «своїх і чужих», для нас усі є такими, якими вони є”
31.01.2008, [18:30] // Веб-конфереції //
У гостях: члени редакції РІСУ: Тарас АНТОШЕВСЬКИЙ (директор, редактор української версії), Лілія КОВАЛИК-ВАСЮТА (редактор новин), Олена КУЛИГІНА (в.о. редактора російської версії), Світлана ЯРОШЕНКО (київський кореспондент РІСУ, спеціаліст у сфері церковного PR). Веб-конференція приурочена до 7-ї річниці заснування редакції РІСУ. (перша частина)
Запитання і відповіді розміщуються в порядку отримання останніх — найсвіжіші угорі
Провідна тема веб-конференції: Релігійна тематика в інформаційному просторі України
10. Василь Миколайович, Коломия
— Чи користується редакція РІСУ загальним класичним для журналістики принципом "Люди повинні це знати", чи все таки є якийсь відбір інформації?
— Лілія Ковалик-Васюта: Щодо роботи РІСУ, я б визначила цей журналістських принцип так: «Люди повинні знати все те важливе, що відбувається в релігійному житті України». Хочу запевнити Вас, шановний Василю Миколайовичу, що редакція РІСУ працює саме за таким принципом. Про всі важливі події, які відомі нам, дізнаються й відвідувачі нашого сайту.
Звичайно, що відбір інформації є, бо ми не можемо ставити на сайт все, що відбувається у кожному храмі Церков в Україні. Це, радше, завдання офіційних сайтів окремих Церков. Ми ж відбираємо те, що відбувається на рівні Глав Церков, провідників релігійних організацій, на загально-державному рівні, все те, що є актуальним і важливим. Звичайно трапляються інформаційні матеріали локального рівня, але тоді там мова йде про якусь важливу подію, яка може викликати певний резонанс у суспільстві, чи матеріал стосується, скажімо, міжконфесійних конфліктів або проблем повернення тій чи іншій конфесії церковного майна. Це вже окремі теми, які ми протягом років відслідковуємо і які намагаємося не залишати поза увагою. Хочу зазначити, що намагаємося ставити усі матеріали наших власних кореспондентів, які працюють у різних регіонах України. Такі матеріали є важливими і цінними для нас, бо вони ексклюзивні. Ще зазначу, що перша умова, яку ми ставимо перед нашими власними кореспондентами – це об’єктивне висвітлення події, незалежно від того, яку віру сповідує дописувач.
9. Людмила Филипович
— При всій інформативності та аналітичності ЗМІ чи здатні вони впливати на рівень релігійності суспільства? корегувати релігійний вибір споживачів вашого інформаційного ресурсу? Чи має ваш проект світоглядне і виховне значення?
— Олена Кулигіна: ЗМІ — дуже важливе джерело інформації щодо діяльності Церков і релігійних організацій. Думаю, що серед завдань українських медіа має бути руйнування стереотипів щодо релігії і ліквідація релігійної безграмотності, які дуже сильно впливають на свідомість українців. Натомість ми досить часто бачимо, що мас-медіа виконують протилежну функцію, виконуючи певні замовлення або керуючись своїми релігійними уподобаннями чи своїх власників.
Сьогодні наше суспільство майже не має правдивої, виваженої інформації про релігію. Частіше ми бачимо різкий контраст – піар і чорний піар тих чи інших конфесій. Найгірше, коли це призводить до зневір’я і розчарування, а також міжконфесійних проблем або непорозумінь навіть серед рідних людей, які належать до різних церков. Журналісти шукають скандали, сенсації, але зовсім не думають про людей, які страждають від їхньої брехні чи необізнаності. Ось нещодавній приклад. Після сюжету в новинах на каналі «1+1» про т.з. тоталітарні релігії в одному українському місті жінка написала заяву в прокуратуру, що її доньку завербувала «секта». Прокурор виніс це питання на сесію міськради і депутати довго думали над тим, як позбавити релігійну організацію державної реєстрації. Ось вам і наслідки роботи наших ЗМІ.
Серед читачів РІСУ досить багато журналістів, представників місцевих органів у справах релігії. Якщо правдива інформація почне доходити до них і впливати на їхню свідомість, то це вже буде дуже важливим кроком вперед. Хтось має показати приклад, як треба працювати з релігійним матеріалом, який, як Ви мабуть краще за мене знаєте, є досить важким для сприйняття людей, які «не в темі».
Як казав під час одного інтерв’ю Тарас Антошевський, РІСУ має завдання протистояти секуляризації українського суспільства. Тут вже говорилось раніше, що ми не пропагуємо якусь конфесію. Але намагаємось надати людям максимум інформації, показати все найкраще, що є в українських церквах і надати можливість зробити свій власний свідомий вибір – мабуть, це і є нашим завданням і нашою місією.
— Світлана Ярошенко: ЗМІ - це потужний інструмент впливу на суспільство. Ба, ЗМІ формують суспільні цінності. Навіть якщо журналістиці відвести лише роль інформування, вона все одно не втратить сили своєї ваги. Кількість певної інформації, ракурс її подачі спонукає людину до конкретних думок і дій в реальному житті. А думки, які самі народилися в людині, нелегко змінити, бо згодом вони стають переконаннями. І це стосується всіх сфер людської життєдіяльності. Тож релігійна сфера не виключення.
— Антошевському. Чи вдається і як Вам долати інертність (байдужість, небажання, ліннощі) української спільноти в сфері надання інформації, новин про релігійну ситуацію в Україні, звідки ви берете матеріали, які розмішуєте на своїй сторінці, чи відбувається селективна робота щодо потоку новин, якими засадами при цьому керуєтесь, чи використовуєте ви зарубіжні інформаційні ресурси, зокрема інтеренетівські, і хто перекладає вам новини з-за кордону?
— Тарас Антошевський: Дорога пані Людмило, дякую за запитання. Ми, звичайно, пробуємо долати інертність української спільноти, зокрема, релігійної щодо присутності в інформаційному просторі. Нерідко мої зустрічі з представниками Церков чи навіть їх керівника починають з аналізу їх піару, з того як виглядає їх офіційні сайти, що там можна знайти цікавого. Нерідко вони вже самі перші починають про це розмову. І так як вода точу камінь. Можна запитати чому? Бо хочу, щоби вони самі зрозуміли, що це їм потрібно, щоби їх думка була відчутна в суспільстві.
Ви також були не раз свідком, як я звертався до представників регіональних держорганів у справах релігій щодо співпраці. Лише з кількома в Україні ми маємо постійну співпрацю — це в першу чергу Херсон, Львів, Житомир, Чернігів. Але коли потрібно об’єктивно висвітлити якусь ситуацію в області — ми можемо у цьому активно посприяти. Є багато випадків, коли варто через ЗМІ вчасно (!) представити об’єктивну позицію, а не чекати що мас-медіа заповнять однобокі суб’єктивні інформації.
Важкість співпраці як з Церквами, так і з держчиновниками ми особливо відчули, коли робили моніторинг релігійної свободи в Україні. Як же було важко деяким церковним діячам втлумачити, що через мас-медіа можна вирішувати їх церковні проблеми. Навіть не допомагали численні приклади, коли публікації навіть на рівні РІСУ мали вплив, бо від нас інформація йшла в дуже поважні ЗМІ та кабінети. Я вже не говорю про те, що саме вона використовувалася до звітів Держдепартаменту США про права людини і релігійну свободу.
Про селекцію новин тут вже сказано більше тими, хто в РІСУ ними займається. Я натомість займаюся аналітичною частиною та іншими, неактуальними справами. Ось авторів для коментарів мені дуже бракує. Як також спеціалістів, щоби могли вести розділи про духовність і мистецтво чи релігійний туризм. Нашим «новинарям» я постійно наголошую: не будьте безініціативними комп’ютерами, що суто технічно опрацьовують інформацію, намагайтеся довідатися більше, шукайте те, що не сказано чи приховано і забудьте про свої конфесійні погляди! Хоча часто це не вдається, бо нерідко просто бракує часу або знову виникають технічні труднощі, але це не має бути «відмазкою».
З міжнародними інституціями ми співпрацюємо або намагаємося це робити, іноземні ЗМІ беруть наші інформації, подекуди звертаються за допомогою чи коментарями. Ми також намагаємося контролювати іноземні ЗМІ, маємо численні електронні підписки. І хоча там рідко щось є про релігійне життя в Україні, а ще рідше якісно, проте ми все ж стараємося враховувати що про нас «там» пишуть. Але цей напрямок ще потрібно розвивати. Брак людей нам перешкоджає це робити.
РІСУ зараз нагадує снігову кулю, що котиться з гори — вона зростає у розмірах і набирає шаленої швидкості. І все важче тими силами, що маємо, її утримувати в гарних формах та вести правильним шляхом. Тому часто ми змушені відмовлятися від певних проектів чи ідей, щоби робити щось одне, але якісно.
8. Світлана Клименко, zirochka@ua.fm
— Олені Кулигіній. Якщо мене не задовольняє жодна релігія, але я прагну жити з Богом в душі, що мені робити?
— Привіт, Світлано! Дуже рада тебе бачити тут! Чесно кажучи, на твоє запитання краще б мав відповісти священик, але я так розумію, що оскільки ти не можеш визначитись з конфесією, то і жоден священик на сьогоднішній день не викликає твоєї довіри.
Думаю, у цьому питанні РІСУ змогла б допомогти тим, що у нас на порталі є досить багато інформації про різні конфесії, представлені в Україні. У розділі Основні релігії ти можеш прочитати загальні відомості про них і це принаймні допоможе тобі зрозуміти, що являє собою та чи інша церква чи релігійна конфесія.
Але особисто я вважаю, щоб жити з Богом в душі, людина обов’язково повинна бути в Церкві. Просто вірити в душі мало, треба бути частиною Церкви, бо Церква – є Тіло Христове, а Він – її Голова.
Я знаю, що ти читаєш Біблію. Отже, буду молитись за тебе, щоб Господь через Святе Письмо показав тобі вірний шлях до Нього.
7. Іван Верстюк (православний богослов, публіцист, м. Київ)
— Якою бачить свою місію РІСУ в умовах сучасної релігійної ситуації в Україні — демократичної поліконфесійності з потужним домінуванням Православ'я?
— Тарас Антошевський: Про завдання чи місію РІСУ сьогодні багато сказано, не хочу повторюватися. Ми маємо інформувати про релігійне життя в Україні та в діаспорі, представляти особливості нашої духовності. І ми не хочемо носити рожеві окуляри. Тому нерідко ми ставимо на сайт те, що є неприємним, але воно є.
Як я вже казав, ми не маємо сприяти секуляризації. А нинішнє наше суспільство є ще під впливом атеїстичної по суті пострадянської проблеми гонитви за матеріальним. Як на мене, суспільство зараз дуже обездуховлене, не бачить межі між добром і злом. Це добре видно, наприклад, під час виборів, коли виборці „ведуться” на пусті обіцянки і не звертають уваги на моральне обличчя політиків. Це масово проявляється у формі хабарів, „лівих” зарплат і т.п.
Ви говорите про домінування Православ’я — добре, я з Вами погоджуюся, бо статистично воно дійсно переважає. Але тоді Православна Церква також має нести відповідальність за всі ці перелічені мною негативні явища. Церква має відповідати за те, чи людина, суспільство, на яке вона вважає, що має монопольне право власності, рухаються до спасіння. І мені, як хрещеному у Православній Церкві, боляче часто визнавати, що ця Церква більше звертає увагу на огороджування своїх територій, ніж на духовну опіку своєї пастви. Це моя особиста думка. Надіюся, що Ви мене розумієте.
Наш поліконфесійний демократизм у роботі полягає якраз у тому, що ми не звертаємо увагу на статистику, а пишемо про те, що є цікавим, важливим. І, звичайно, про православне життя в нас найбільше інформації. І не лише у формі новин чи аналітики і статей в дайджестах, але насамперед у розділах „Духовність та мистецтво”, „Калейдоскоп”. І ці розділи для нас є особливо важливими, бо там ми представляємо нашу національну духовну спадщину, культуру, нашу літургійну та обрядову традицію. Ось тут Православ’я історично і закономірно домінує.
6. Сергей Тихонов
— Руководителю проэкта РИСУ. Соглано данным Госкорелигии в Украине из всех верующих, 51% православные и 43% Евангелские христиане. Деятельность и тех и тех довольно активна. Но на вашем сайте содержится информации о событиях происходящих в ортадоксальных конфессиях намного больше чем Евангельских. Почему?
— Тарас Антошевський: Не хочу вдаватися в аналіз статистики, бо не знаю точно кого Ви віднесли до євангельських християн. Також Держкомрелігій не подає статистику віруючих, а релігійних громад, організацій. І це також потрібно врахувати. А згідно соціологічних даних різних компаній православні в нас складають майже дві треті населення, а протестантів вимірюють до 10 відсотків. Проте не про це я хочу говорити.
Як відповіли вже мої колеги, багато що залежить від активності прес-служб Церков. Ви порівняйте скільки інформації в день видають прес-служба, скажімо, УПЦ (МП). Можливо не все там важливе, але вони широко інформують про життя всіє своєї Церкви, насамперед в регіонах. Непогано також працюють прес-служби в УПЦ КП, УГКЦ, особливо в деяких єпархіях. Гірше з інформацією з РКЦ.
А ось з прес-службами протестантських Церков набагато важче. Колись нам активно присилали інформації з одної Церкви, але одне-два речення і гарні фото. Переважно, коли я просив більш детальну інформацію, то так нічого і не отримував. Або коли приходить якась інформація, а там самі емоції, хваління, а немає відповіді на базові запитання: що, де, коли, хто, чому. Нещодавно надійшла інформація про цікаву зустріч медиків АСД, про яку ми би точно написали. Але це було інформація з 3-4 коротких речень. Чи маємо розуміти, що аж стількома реченнями можна описати все, що відбувалося?
Дівчата вже говорили і я не хочу повторюватися, що важливо вміти подати про себе інформацію. Якщо цього не робити, то власне виникає ситуація, коли про такі „таємничі” релігійні організації говорять в ЗМІ як про секти? Чи винні журналісти? Частково так, але в першу чергу вина на самих представниках Церков.
Також хотілося б, щоби і протестантські інформаційні сайти більше і якісніше писали про життя євангельських християн в Україні, щоби ми мали надійне джерело інформації.
5. Володимир Василишин, Відповідальний Секретар Стрийського міськрайонного товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка. stryi-prosvita@ukr.net
— Тарасу Антошевському. Чи передбачається створення рубрики Української Християнської Поезії на сайті РІСУ?
— Тарас Антошевський: Концепція порталу РІСУ — інформаційна агенція. Вона наразі не передбачала публікування прози чи поезії наших читачів. Але не виключено, що з часом ми розширимо сферу своєї діяльності. Вже зараз пропонуємо використовувати для оприлюднення своєї творчості наш форум. Для цього я створив спеціальний блок — Християнська поезія і проза. Отже, реєструйтеся на форумі, виставляйте свою творчість і очікуйте на оцінку її іншими учасниками форуму. Думаю, що наразі це найкращий вихід зі ситуації.
4. Микола Гудкович maine@ukr.net
— Олені Кулигіній. Олено, чи буває таке, що ви не згодні з новиною — наприклад, із чиїмось поглядом на якусь подію, або взагалі вважаєте матеріал неправдивим? Якщо буває — як ви чините тоді?
— Олена Кулигіна: Вітаю Вас, пане Миколо! Дуже рада вас бачити на РІСУ і дякую за запитання. Скажімо так, звісно, є події, які мені особисто не подобаються. Але, як я зрозуміла із Вашого запитання, Вас цікавить більше не самі факти, а те, як РІСУ їх подає. Ви маєте розуміти, що ми користуємось різними джерелами інформації, у кожній новині подається джерело інформації і точний лінк (не просто на сайт, а власне на ту сторінку, звідки було взято текст). Нажаль, таке буває навіть у провідних інформагентствах, коли потрапляє неперевірена інформація або провокація. Якщо нам стає відомо, що інформація, подана РІСУ, не відповідає дійсності, або є інший погляд на неї, ми намагаємося їх оприлюднювати. Але якщо це якась резонансна подія, яку висвітлювали різні ЗМІ, то ми намагаємось робити новину, узагальнюючи повідомлення, подані різними авторами, щоб наш читач отримав максимально повну і вичерпну інформацію.
Скажу так, наш редактор новин, пані Лілія, дуже професійна людина. Новини – це сфера її відповідальності на РІСУ, і вона дещо про це вже розказала на цій конференції. Можливо, до цього запитання вона щось додасть від себе.
Проте є різниця між новинними матеріалами і аналітикою або дайджестом ЗМІ. Буває, нас критикують за ті чи інші матеріали, подані у моніторингу ЗМІ. Але ж ми не можемо приховувати якусь інформацію, якщо вона просто не подобається нам. У розділі «Дайджест ЗМІ» яскравими червоними літерами зазначено: «Редакція РІСУ залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статей, поданих у цьому розділі. Статті подаються у редакції першоджерела». У розділах «Аналітика» і «Коментарі» можуть бути оприлюднені протилежні точки зору. А висновки читач робить сам. Сподіваюсь, я відповіла на Ваше запитання ;)
— Лілія Ковалик-Васюта: Шановний пане Миколо, оскільки Ваше питання стосується новин, а це більше моя царина, то дозволю собі додати ще кілька слів до відповіді Олени.
У поданні новинного матеріалу я керуюся правилом, який знають і повинні дотримуватися журналісти, що працюють з інформаційними повідомленням –.
це повна незаангажованість. Навіть при бажанні, я не маю права, пишучи чи подаючи новину, показати своє ставлення до події. Я лише констатую факт, інформую про те, що відбувається, незалежно від того подобається це мені чи ні. Це беззаперечне правило, від якого я не маю права відступати. Буває так, що для оцінки якоїсь події звертаюся за коментарем до фахівця. Буває й таке, що якась наша новина викликає різку реакцію. Тоді ми обов’язково пишемо про це, подаючи отриманий коментар.
Є ще одне правило – це подача в інформаційному повідомленні, де існує певний конфлікт, позиції різних сторін. Читач має право знати «правду кожної сторони». Якщо виникають якісь сумніви щодо правдивості тієї чи іншої події, то матеріал перевіряється. Хоча, мушу сказати, це не завжди вдається. Інколи на нашому сайті можна побачити й спростування. Буває й таке, бо хто не працює, той не помиляється.
3. Алексей
— Елене Кулыгиной. Елена, Вы, кажется, евангельская христианка. Влияете ли Вы как член редакции на редакционную политику РИСУ, которая имеет католической характер? И почемо на полосах РИСУ так мало информации о протестантах? Или Вы просто занимаетесь переводом на русский?
— Олена Кулігина: Здравствуйте, Алексей. Спасибо за актуальный вопрос. Я слышу его уже не впервые, поэтому попробую пояснить ситуацию. Но давайте по порядку. Да, я действительно являюсь членом церкви Христиан веры евангельской, и действительно могу назвать себя не самым пассивным членом редакционной команды РИСУ, хотя работаю здесь относительно недавно. Сразу хочу отметить, что Вы не совсем правы, говоря о том, что РИСУ имеет католических характер. Если Вы откроете раздел Редакция на нашем сайте, то прочтете основные принципы редакционной политики РИСУ: РИСУ не выражает взглядов ни Украинского Католического Университета, ни какой-либо религиозной организации. По-моему все понятно. И для меня очевидно соблюдение этого принципа. Могу точно сказать, что никакой предвзятости в выборе новостей относительно тех или иных конфессий у нас нет. Я думаю, при необходимости г-н Тарас Антошевский может подробнее об этом сказать.
Что касается взаимоотношений в редакции – мы действительно прекрасно находим общий язык с коллективом независимо от того, кто к какой конфессии принадлежит. Среди наших корреспондентов есть люди самых разных вероисповеданий, но это не мешает работе РИСУ, а, напротив, обогащает нас прекрасным опытом межконфессионального общения и взаимопонимания. Лично за это недолгое время работы в РИСУ впервые открыла для себя католический и православный мир. И это не мешает оставаться мне евангельской христианкой :) Скажу Вам откровенно: когда я слышу от некоторых братьев-протестантов утверждения, что православные и католики «не имеют отношений с Богом и являются отступниками», готова каждому из них лично возразить. Наша же общехристианская проблема в том, что мы мало друг о друге знаем, живем каждый в своем мирке и руководствуемся определенными стереотипами. Задача РИСУ – разрушать подобные стереотипы. Надеюсь, что мы успешно с ней справляемся.
Теперь что касается протестантов и почему так мало информации о них. Поверьте, что я как никто другой в РИСУ была бы заинтересована давать больше новостийных материалов о протестантах. И скажу Вам (пока Тарас Антошевский меня не слышит :)), у меня есть достаточно возможностей «влиять», как Вы пишите, на редакционную политику РИСУ. Но влиять и манипулировать – это разные вещи.
Вы знаете, отсутствие достаточного количества новостей о протестантах меня беспокоит не меньше, чем Вас. Скажу больше, это так же беспокоит и г-жу Лилию, которая систематически мониторит разные протестантские новостийные ресурсы, и директора РИСУ. Я наблюдаю за тем, как выбираются новости для РИСУ из разных источников. Иногда мне самой приходится мониторить протестантские сайты, чтобы найти интересную и актуальную информацию. Порою это бывает крайне не просто сделать.
Проблема в том, что протестантские Церкви в большинстве своем не умеют работать с информацией (я 5 лет работала в церковном издании и пресс-секретарем регионального управления одного из евангельских объединений и прекрасно знаю эту проблему изнутри). Даже когда в церквях происходят интересные события, межконфессиональные или социальные акции с участием протестантских общин, практически никто не может об этом грамотно рассказать.
А знаете, что обиднее всего? Когда подобные репортажи появляются на протестантских ресурсах, но там нет новости! Есть масса эмоций, описаний, как прекрасно пел церковный хор или подробное содержание проповеди какого-нибудь замечательного брата, но новости нет! Никакое светское издание подобное произведение не заинтересует. Увы, это не журналистика.
РИСУ – это не пиар-агентство какой-то конфессии, и мы не можем позволить себе ставить непрофессионально написанные новости или откровенную рекламу, даже если это касается моей Церкви или конфессии, к которой я принадлежу.
2. Анонім.
— Львівській шляхті ясновельможні... Коли ви перестанете шельмувати Православну Церкву як от зараз з Грачем перша новина у вас? та ніколи Україна не стане тим еклезіологічним мутантом яким є уніати... краще комуністи чим ви іуди
— Тарас Антошевський: Для читачів хочу роз’яснити, що шановному аноніму (автор не підписався під своїм запитанням, цікаво чому?...) не сподобалося те, що в нас на сайті кілька днів головною новиною була наступна інформація: Комуністи України наголосили на "природному союзі" з Московським Патріархатом
Наше право визначати, які новини робити головними. Таким чином ми хочемо привернути увагу до певних, на нашу думку, особливо цікавих новин. Хоча, правду кажучи, буває так, що протягом тижня немає якихось особливих інформаційних повідомлень, тому ми з існуючих вибираємо те, що вважаємо найбільш цікавим, важливим чи актуальним.
Ми вважали, що ця новина заслуговує на окрему увагу. І ми готові дискутувати на цю тему. Бо все таки не кожного політика і не кожного дня Церква нагороджує таким високим орденом. І це вже наступне питання, що є спільного між Православ’ям і комуністами, зокрема у сфері світоглядній? Але не наша мета вдаватися тут до аналізу.
Коли керівники твоєї Церкви вчинили щось таке, що тобі не дуже подобається — це прикро. Але чи винні журналісти, що вони про це повідомили? Можливо, потрібно не нам дорікати, а своєму духовному керівництву? А якщо згоден з таким рішенням, то тим більше, у чому ж тоді наша провина? Виходить як у відомому анекдоті: „свекрусі щось пригоріло, але винна невістка, хоча її і в хаті не було, але он її фартух висить”.
1. єрм. Мануїл (Пишкович) manuilp@gmail.com
— Тарасу Антошевському. Чи не вважаєте Ви, що слід не лише обмежуватися виключно електронними форматом, а, з часом, перейти і на паперовий? Чи може такий проект не мав би успіху (як в АРІ)?
— Всечесніший о. Мануїле, це запитання нам не раз ставили. І я був би радий, коли би ми мали можливість видавати ще і якісне друковане ЗМІ. Але... Редакція РІСУ є доволі малочисельною, навіть як для тої роботи, яку ми вже робимо. А нове видання потребує нових людей, нових умов і, що особливо важливо, нових коштів. Досвід АРІ говорить, що якщо щось робити, то треба робити якісно і повноцінно, тоді це може стати ефективним і прибутковим (маю „золоте правило”, якщо ніхто не готовий купувати твою продукцію, значить вона нікому не потрібна). Колись бюлетень АРІ робила окрема редакція, пізніше він був фактично додатком радіо „Воскресіння”, який тільки „їв” кошти радіо. Мені не хотілося би щось робити аби як і невідомо за які кошти.
Тому наразі нам набагато простіше співпрацювати з іншими друкованими ЗМІ, які можуть використовувати і використовують наші матеріали. Головне, щоби вони шанували наше авторське право. Бо часто навіть дуже популярні газети вважають, що беручи наші матеріали, не потрібно на нас посилатися, бо це буде нам реклама. Я не хочу перераховувати ці видання, але одне з них Ви точно знаєте.
Інша річ, ми не проти готувати якісь підручні неперіодичні друковані видання. Скажімо, довідники. Кілька років ми допомагаємо готувати церковну довідкову базу для блокнотів-щоденників, які видає „Свічадо”. Також ми носимося з ідеєю робити річники-альманахи, в яких збирати якщо не всі, то найбільш знакові матеріали РІСУ за рік.
Крім того, ми готові долучатися до видавничої діяльності інших організацій, якщо вони матимуть для нас інтерес.
Коментарі
