Шановна Анно ви вже 70років комуністичного режиму так "считали" і що з цього вийшло мир зараз пожинаємо плоди. Діти не контрольованні. Тому перегляньте свою думку ще раз

Считаю, что религия не имеет право вмешиваться в процесс обучения. Вера как таковая - очень личный, даже интимный вопрос. У ребенка в школьном возрасте не может быть взвешенного и разумного отношения к вере. Она будет либо отвергаться из юношеского максимализма либо формировать лицемерно-фанатический восторг под давлением полученной информации. К вере нужно "дойти", дожить, ее нужно осознать. Церковь в школе недопустима, это промывание мозга. к тому же вряд ли школьники отнесутся с должным благоговением к предмету, который будет входить в программу. В вузах - это уже более резонная идея, люди более взрослые и склонные к адекватному восприятию. Но вот касательно формы изложения,считаю - только в рамках религиезнавства и истории. И естественно - в вузах соответственной ориентации - в медицинском или политехе это бесполезно, слишком устойчивый цинизм. Религия - это не повод для насмешек, у каждого она своя.

Спробую підсумувати все вищесказане і сформулювати висновок:

1. Як Ви вважаєте, якими мають бути відносини між Церквою/релігійними організаціями і навчальними закладами?

Відповідь: Церква/релігійні конфесії мають право (не пишу «повинні», бо вони в принципі нічого не зобов’язані) навчати школярів своєї віри (обрядів, традицій, культів, і т.д.) за умови забезпечення рівного доступу найбільш поширених конфесій до навчального процесу.

2. Які "релігійні" предмети (релігієзнавство, основи християнської/релігійної етик, Закон Божий тощо) варто викладати в школі?

Відповідь: Кожен школяр повинен вивчати релігієзнавство, де би поверхово оглядалися різні релігії та секти (які звісно не заборонені законом). Крім цього повинно бути створено окремі предмети, які вивчають найбільш поширені релігії (Іслам, Християнство, Буддизм, Іудаїзм, і т.д.). Вибір одного (або декількох ) предметів здійснюється індивідуально для кожного школяра, на підставі заяви батьків (якщо дитина не досягла 14-річного віку), на підставі заяви дитини (при досягненні 14-річного віку). Не вивчати жодного із цих предметів не можна.

P.S. Все наведене я не представляю як власну думку, а як ті положення у яких точки зору опонентів (якщо нас можна так назвати) збігаються. Тому якщо у цих висновках хтось побачить власну точку зору, яка вже була викладена на цьому сайті, прошу не розцінювати це як порушення авторських прав.

Продовження

Недосконалість системи навчання викрила гострі кути, які потрібно нам зглажувати, бо кому, як не нам.

Тому включення в шкільну програму вивчення Закону Божого, Катехизму, Тори, Корану і т.д. повинно бути обов'язковим, але кожен має право вибрати, чи то батьки, чи свідомі діти, вивчати те, що їм до вподоби. А якщо дитина належить до сім'ї батьків-атеїстів і є нехрещеною, тоді треба за таких тільки помолитися...

Отже до одного висновку дійшли - В школі повинно викладатися релігієзнавство. Це добре.

Але ще маю одне заувеження до п. Богдана.

Ви сказали у своєму коментарі таке: "Згідно Статті 35 Конституції України церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа від церкви. Тому ніяких відносин між Церквою/релігійними організаціями і навчальними закладами бути не може. "

Скажіть будь ласка, а з кого складається держава (дозволю дати собі відповідь)- з народу. Бо це й основною складовою держави. А церква з кого складається?, з того ж самого НАРОДУ. Отже і церква і держава це один і той же самий народ. Тут постає питання а де ж проходить межа, яка розмежовує державу і церкву. Можливо ця межа лежить в управлінні, бо ніхто не хоче, щоб був вплив чи то з одного боку на інший і навпаки. А якщо так, то яке відношення має це відокремлення церкви від держави до школи? Думаю, що ніякого.

Знаємо також і традиції які склалися в народі, а раз так, то і в державі, що більшість новонароджених дітей стає християнами. А християнський обов'язок батьків, кумів, інших християн полягає перш за все в духовному вихованні дітей та молоді. Те ж саме стосується і інших релігій. І якщо не виконується цей християнський закон, то люди просто творять злочин проти ближніх. І цей злочин безнакозаним не залишається. (я це говорю не тільки як священик, але як свідома і добра людина з якої також складається держава)

Я в своєму першому коментарі сказав, що це складне питання і воно потребує виходу. І просте зсилання на 35 статтю Конституції України проблеми не вирішує. Я є православний, але я також поважаю світогляд і переконання людей, належних до інших офіційних релігій і конфесій. Тому саме тут була розміщена ця тема, щоби хоча б якось цю проблему наблизити до вирішення.

Дякую за Ваш коментар

Дійсно до 14 років дитина вважається малолітньою, а повна цивільна дієздатність (чи іншими словами повноліття) наступає після 18 років. Звісно дитина не має права вирішувати юридичні питання, проте я б не стверджував, що вона не має права на власну думку (Конституція та інші закони не накладають вікових обмежень на висловлення власної думки, хоча нічого більшого ніж просто висловлення вони не обіцяють, наприклад того, що їх хтось буде слухати). Згоден з тим, що дитина у такому віці не повністю усвідомлює свої духовні потреби, проте якщо надати право вибору батькам то у переважній більшості випадків вони спрямують дитину на вивчення тієї ж релігії, яку самі сповідують (можливо це і правильно).

Згоден з тим, що про свідомий вибір дитини говорити важко, і вони ладні нічого не вивчати.

Визнаю, що трохи некоректно сформулював думку, тому пропоную у останньому абзаці попереднього коментаря слово «дитину» замінити на «людину». Що це значить? Пропоную до досягнення віку, коли особа зможе самостійно приймати виважені рішення, та нести відповідальність за свої дії, постачати її загальною інформацією про всі релігії та секти. Тобто мова йде про той предмет релігієзнавства, який Ви пропонуєте.

Пане Богдане! Скажіть поясніть будь ласка, як дитина може робити самостійно вибір, коли по законодавству України до 16 років вона є неповнолітньою? І, звичайно, без батьків чи опікунів не може зробити правильного вибору. Інишими словами дитина до повноліття не має права на власну думку.

Дитина ж не обирає який їй предмет у школі вивчати, а вчить те, що заложено в програмі навчання.

Найкращим виходом з цієї ситуації думаю буде такий.

Як обов'язковий прпедмет у школу ввести релігієзнавство, де будуть бігло вивчатися усі релігії світу і секти. А як обов'язковий факультатив, за бажанням батьків, ввести для дітей вивчення Закону Божого, чи Корану, чи Тори, чи іншої християнської релігії, чи секти.

Таке було запроваджено в 90-х роках на західній Україні, де в школі як факультатив викладали Православні і Греко-Католики. І діти нормально ходили на заняття.

Хоча з цього постає і інша проблема - Де взяти спеціалістів. Церква відкрила курси для катехитів, а от як бути з Мусульманами, Євреями і іншими конфесіями я не знаю. Але думаю, що це питання також можна вирішити.

А відносно СВІДОМОГО ВИБОРУ дитини говорити смішно, бо дитина ладна нічого не вивчати.

Насправді проблема полягає не у 35 Статті Конституції України. Тобто ця стаття не є чимось суто українським – це міжнародна практика. Щоб це зрозуміти достатньо поглянути на 18 Статтю "Загальної декларації прав людини" від 10.12.1948. Цитую: “Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів.”

Схожої думки також “Декларація прав дитини” (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 р.). Принцип 10: “Дитина повинна бути обмежена від практики, яка може підтримувати расову, релігійну чи якусь іншу форму дискримінації…

Панове, давайте поважати інших. Якщо хтось не такий, як Ви – то це не значить, що він гірший, він просто інший. Звісно, Християнство – найкраща релігія (моя суб’єктивна думка), але ніхто не давав нікому права вирішувати за дитину, яку вона релігію має сповідувати. Наш обов’язок – забезпечити її об’єктивною інформацією, щоб вона САМА зробила СВІЙ СВІДОМИЙ вибір.

У відповідь на твердження Богдана Пашковського скажу, що українським Державотворцям слід переглянути правильність Статті 35 Конституції України. Українці мють зобовязання перед Богом і людьми "познайомити" своїх дітей з Богом і навчити їх любити Хрестиянську церкви і мораль. Тому Держава має всяко сприяти вихованню дітей у Хрестиянській вірі. Церква має брати велику роль у житті молоді і загалом суспільства.

На мою думку ще з дошкільних літ дітей мають вчити хрестиянської моралі, і головним завдання вчитилів є: зробити так щоб дитина пізнала Бога. Над форматом викладання потрібно добре подумати адже вчити малих дітей дуже складно і відповідально. На даний час викладання Закону Божого не дає видимих результатів тому, що викладання не є правильним. Отже питання потрібно ставити не яких предметів навчати дітей а як їх вчити, щоб був бажаний результат.

1. Згідно Статті 35 Конституції України церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави,

а школа від церкви. Тому ніяких відносин між Церквою/релігійними організаціями і навчальними закладами

бути не може.

2. Викладання предметів повязаних тільки з християнством э порушенням тієї ж 35 статті Конcтитуцїї України,

яка надає кожному право сповідувати будь-яку релігію, або не сповідувати ніякої.

Тому, вважаю, що викладати у навчальних закладах потрібно саме релігієзнавство, ознайомлюючи школяра

із усіма релігіями, для того щоб забезпечити його інформацією необхідною для здійснення свідомого вибору релігії та світогляду.