3. Рэальнымі спадкаемцамі Кіеўскай богаслужбовай традыцыі ёсьць: УАПЦ, УПЦ (Канст.патр.), БАПЦ, Белераскі грэка-праваслаўны рух (аб'яднаньня парахфій вызнаючых Беларусь кананічнай тэрыторыяй Канстанцінопальскага патрыярхату). У меншай часьціні УПЦ КП (робіць падрадковы пераклад з Службоўнікаў РПЦ) і БГКЦ (калі разглядаць пераклады а.Аляксандра Надсана)

1. Беларусь не прымала "Уладзімірава хросту". Як, дарэчы, ніколі ў сваёй традыцыі не лічыла яго сьвятым. У доказе - рукапісныя і жрукаваныя выданьня богаслужбовай літаратуры 13-18 ст.ст. Уладзімір - кат Полацкіх князёў, гвалтаўнік князёўны Рагнеды. Раю пачытаць вашага ж гісторыка - прафэсара Брайчэўскага. Нікога і ніколі гэты высьметак і паўжыдык (узгадаем Малушу-іўдэйку) не хрысьціў. А быў, напраўду (па таму ж Брайчэўскаму) дзяржаўна-палітычны акт. Таму і няма ў летапісах Візантыі ўзгадак аб т.зв. "Уладзіміравам хросьце". Усіх нак хрэсьціў сьв. раўнаапостальны князь Аскольд, а Беларусь - князь Тут. Байка аб Ўладзіміры патрэбна толькі Расеі (дарэчы яна яго і ўшаноўвала). Адчыніце вочы ды паглядзіце месяцаслоў Трэбніка мітрапаліта сьв. Пятра Магілы - там няма ўшанаваньня "Уладзіміра"

2. Якое адношаньня мае сёньняшняя ЎГКЦ да Берасьцейскае вуніі? міт.Міхайла Рагоза ўсё жыцьцё праслужыў у Менску! Рэальнай катэдрай уніяцкіх мітрапалітаў да першай чверці 18 ст. зьяўлялася Вільня і Наваградак... Украінскія япархіі ўнію тады не прынялі...Далучыліся яны да ўніі ў пачатку 18 ст. (на Беларусі было 90% уніятаў сярод насельніцтва, а на Ўкраіне - 10%), прыняўшы беларускую абрадавасьць беларуса - мітрапаліта Кіпрыяна Жашкоўскага (гл. працу вашага ж а.Гуцуляка). Ды і зваліся яны тады не грэха-каталікамі, а ўніятамі. А г-каталікамі іх наракла Аўстра-Вугорская імпэратрыца. Ды і абрадавасьць, у параўнаньні з Служэбнікам мітр.Жашкоўскага, была і застаецца моцна зьмененай. Нядарма ў навуцы існуе тэрмін: галіцкая ўнія. Так што прабачце - УГКЦ да гістарычнай Кіеўскай традыцыі аніякага адношаньня ня мее...

Я вважаю, що саме Римо-Католицька Церква має право претендувати на спадщину Володимирового Хрещення і саме Римо-Католицька Церква в Україні і Латинський обряд об*єднає Україну.

1.найбільша цінність-викоренення язичництва бо це неабияк ображало Бога.

Церква модернізувалась а чи варто відновлювати щось то гадаю ми не маєм точних передань як все було тоді отож думаю буде достатнім якщо зараз всі миряни оберігатимуть Церкву від усіляких єресей та розкольників.

2.УГКЦ, УАПЦ, УПЦ (КП).

Спадкоємцями Володимирового хрещення будуть усі ті, хто сьогодні сповідують християнство у візантійському обряді києвської адаптації. Тобто всі ті Церкви, які постали внаслідок участи чи дії первісної Києвської Церкви. Сьогодні жодна Церква точно не відтворює стан первісної Києвської Церкви. Строго кажучи, це і неможливо, бо так довго як Рим і Царгород живуть у стані "розлучення" жодна українська Церква не може відтворити первісну єдність як і з Римом, так і з Царгородом. Однак, по духу УГКЦ найбільше відтворює цей стан, оскільки вона найсильніше бажає відтворити цю первісну подвійну єдність.

УГКЦ (Українська Греко-Католицька Церква), без сомнений. Вверху уже все прекрасно объяснили, не буду повторяться!!!

Слава Ісусу Христу!

Гадаю, основна цінність, запроваджена Володимировим Хрещенням, полягає в тому самому, що принесло нам наше особисте хрещення, а саме, у цілковитій переміні життя людини. "Всі ті, що в Христа хрестилися, в Христа зодягнулися". Хрещення вводить нас у довірливе, повне любові спілкування з Богом, дає нам право зватися Божими дітьми. Із цього випливають теж певні обов"язки: пізнавати Бога, спілкуватися з Ним, пізнавати Його волю і жити згідно з Божими заповідями та вченням Церкви. Цьому ми маємо підпорядкувати своє життя, свою волю, свої вчинки. Інакше від нашого хрещення мало користі. Відновити в собі ці обітниці нашого Хрещення - це навіть в громадському вимірі найважливіший крок до побудови здорового суспільства.

Слава Ісусу Христу!

2. Думаю, що безпосереднім спадкоємцем Хрещення Київської Русі є наш святий український народ, якого не слід розділяти. Наш народ пережив тяжку свою історію, нарешті отримав незалежність, хоча не навчився бути самостійним, тому шукає свою ідентичність неадекватно, внаслідок цього ми маємо таку картину заполітизованості Церков, які вважають себе наслідницями Володимирового хрещення, хоча під цим питанням вже є підтекст, адже кожен охрещений українець, росіянин чи білорус незалежно від конфесійної приналежності має право вважати себе християнином-спадкоємцем Володимирого хрещення, оскільки саме з його ініціативи був охрещений люд Київської держави, в яку входили різні племена.

В определенном смысле все христианские конфессии Украины, России и Беларуси являются наследниками Владимирового крещения Руси. Прими св. Владимир ислам, никто бы здесь сейчас не проповедовал.

Говоря чуть более определенно, наследниками Крещения Руси являются УГКЦ, РПЦ, УПЦ (МП и КП) и УАПЦ, а также православная церковь Польши.

Однако прямым наследником Киевской митрополии, возникшей в результате Крещения Руси, есть УГКЦ, как бы это ни казалось странным для некоторых. Именно данная Церковь была основана в 988 году, именно ее иерархия и верные переподчинились Риму в 1596 году.

Новая Киевская митрополия была создана только в 1620 году, притом неканонично, а затем даже она поглощена Московским патриархатом, который является дочерней церковью для УГКЦ.

1. Головним є те, що святий князь Володимир зміг перебороти язичницькі стереотипи свого часу та привів Русь (нинішні Україну, Росію та Білорусь) до Христа, відкрив невичерпну скарбницю православної духовності.Ця, саме Православна, духовність зараз і занедбана, а набирає сили знову ж таки язичництво тільки у новому вигляді(т. з. РУН-віра, окультизм і т. д.).

2. Спадкоємцями є ті народи, які відчули на собі краплинки Київської хрещенської купелі: Україна, Росія, Білорусь. Тому ми,навіки пов'язані братським хрещенням, маємо простягувати руку дружби та братерства, а не шукати в історії сторінки усобиць, яких хоч не так вже й багато, але звісно ж вони є, бо людина наділена свободою і про цьому недосконала.