Чи потрібна митрополиту Агафангелу депутатська недоторканість?
03.02.2006, [17:50] // Суспільство-дайджест //
Олександр АНДРУЩЕНКО. — "Православіє в Україні", 1 лютого 2006 року
Постійний член Священного Синоду Української Православної Церкви митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел висунув свою кандидатуру в Одеську обласну раду народних депутатів.
З цього приводу у численних ЗМІ пройшла інформація про те, що рішення владики очолити виборчий список Партії регіонів не схвалили представники традиційних християнських конфесій і релігійних організацій Одещини. Ректор Християнського гуманітарного економічного відкритого університету професор Ростислав Крижанівський зазначив, що такими своїми діями митрополит Агафангел забув про своє головне завдання - сіяти Слово Боже серед народу. «Політика - це справа більше мирська. Мені здається, що церковні люди, які йдуть у політику - ведуть до програшу Церкву і суспільство».
А якщо подивитися на ситуацію по-іншому? 22 квітня минулого року митрополит Агафангел відзначив 40-річчя служіння у священному сані, а 13 листопада представники Помісних Православних Церков, українські ієрархи, священнослужителі і миряни, а також перші особи країни, представники органів державної влади всіх рівнів, видатні науковці та діячі мистецтва привітали митрополита Агафангела з 30-річчям служіння Богу і людям у сані архієрея. Важко знайти слова, щоб розповісти хоча б про третину з того, що довелося пережити цій людині, скільком знедоленим допомогти та наставити на шлях Істини. Але ще важче уявити, як можна звинуватити владику у тому, що він «забув про своє головне завдання - сіяти Слово Боже серед народу».
Що політика - справа «більше мирська», ніхто не заперечує, але ж митрополит Агафангел висунув свою кандидатуру до обласної ради для того, щоб, наприклад, у випадку подій на кшталт минулорічних в Острозі Рівненської області, він міг хоча б якось вплинути на вирішення проблеми. Через те, що рівненські священики не змогли відстоювати свої права в органах влади, віруючі, захищаючи свій храм, ночували просто неба.
Єпископ Одесько-Сімферопольської діоцезії Римо-Католицької Церкви Броніслав Бернацький переконаний, що духовна особа «має служити лише церкві і людям. До цього ми є покликані. У разі участі у політиці - занепадає Церква». А хіба перебування в обласній раді не є безпосередньо цим самим служінням людям? Адже так і називається орган - ра-да, мешканці обирають із свого числа найгідніших, на яких покладають відповідальність дбати про доброжиток усіх, радячись між собою.
До того ж, говорячи так, представники інших традиційних християнських конфесій навіть не припускають, що балотування православних священнослужителів в представницькі органи - це не свідоме ігнорування канонів і Соціальної концепції Української Православної Церкви, а виняток із правил, вимушений крок ієрархів у відповідь на порушення владою прав віруючих.
Сам митрополит Агафангел неодноразово заявляв, що робить це не заради депутатської недоторканості або пільг, які гарантує обранцям депутатський мандат. Тут доцільно пригадати, що міською радою народних депутатів він удостоєний звання «Почесний громадянин міста Одеси». Це звання присвоюють за «високу людяність, багаторічну благодійну та громадську діяльність і широке визнання мешканців міста». Таких людей в Одесі можна «по пальцях перерахувати». Думаю, немає необхідності доводити, що і третина пільг, які вже є у владики Агафангела, не потрібна православному архієрею, який багато років тому прийняв постриг і дав чернечі обітниці.
Варто звернути увагу ще на такий факт. Єпископ Одесько-Балтської єпархії УПЦ КП, владика Яків (Макарчук) сказав, що «у нинішній Україні шанс стати народним обранцем дають представникам церкви, яка має духовний центр за кордоном і не може щиро дбати про добробут українського народу. Це дивує». А як на мене, у цій ситуації дивує саме те, що представники Київського патріархату і досі не можуть звикнути до того, що вже п'ятнадцять років духовним центром Української Православної Церкви є саме Київ. І це відтоді, як 28 жовтня 1990 року після закінчення Божественної літургії в соборі святої Софії Святійший Патріарх Московський і всієї Русі Олексій II зачитав Постанову Архієрейського Собору РПЦ про незалежність Української Православної Церкви та її самостійність в управлінні. Тлумаченню нового канонічного статусу нашої Церкви присвячені численні статті і науково-публіцистичні праці визначних богословів сучасності.
Аналізуючи електронні інформаційні повідомлення, присвячені участі митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела в передвиборчій кампанії, зустрічаєш чимало відгуків. Висловилися з цього приводу прибічники Київського патріархату, греко-католики, протестантські пастирі, але чомусь про самого митрополита Агафангела журналісти забули. Якби вони дали можливість владиці пояснити свої дії, перш ніж друкувати звинувачення, інформація була б більш повною та фундаментальною. Люди б зрозуміли, що, висуваючи свою кандидатуру до обласної ради, митрополит Агафангел прагне брати участь не в політиці, а в суспільному житті. І робить це, спостерігаючи, як десь на далекій, на перший погляд, від Одеси Західній Україні православних віруючих продовжують виганяти з храмів.
До того ж митрополит Агафангел неодноразово заявляв, що може зняти свою кандидатуру, якщо бачитиме, що його присутність у сесійній залі порушує мир у Церкві. Поки що ж владика сподівається, що його представництво в органах влади сприятиме «утвердженню миру і злагоди в народі й церковному середовищі».
• http://orthodoxy.org.ua/uk/node/476
УВАГА! Редакція РІСУ залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статтей, поданих у цьому розділі.
Коментарі
