Проти єдності Української Церкви?
26.10.2005, [15:45] // Суспільство-дайджест //
Ігумен Євстратій (Зоря). — "Українське Православ'я", 14 жовтня 2005 року
Комітет захисту Української Автокефальної Православної Церкви надіслав відкритий лист до архієпископа Скопельського Всеволода (Майданського) з приводу заяв архієпископа Львівського УАПЦ Макарія (Малетича) про те, що очолювана ним єпархія знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні архієпископа Всеволода і через нього – Вселенського Патріарха. В листі наголошується, що ворогам української ідеї вигідно, аби УАПЦ була знищена через непорозуміння та конфлікти в середовищі її єпископату. Саме як такі дії, спрямовані на поглиблення непорозуміння в єпископаті УАПЦ, Комітет розцінює заяви і дії архієпископа Макарія, який припинив поминати за богослужінням ім’я Предстоятеля УАПЦ митрополита Мефодія. Тому Комітет просить роз’яснити справжню позицію архієпископа Всеволода з цього питання.
Слід нагадати, що згідно канонічних правил припинення поминання Предстоятеля є найпершою ознакою церковного розколу. Тому якщо й надалі архієпископ Макарій відмовлятиметься від поминання свого законного Предстоятеля, це означатиме, що він вийшов зі складу УАПЦ і утворив власну церковну юрисдикцію. Подібні спроби в історії УАПЦ відбувалися і раніше – свої юрисдикції утворювали Петро Петрусь, Михаїл Дуткевич, Ігор Ісіченко. Наслідком такої діяльності ставала маргіналізація цих юрисдикцій, перетворення очолюваних цими церковними діячами структур на своєрідні „клуби” особисто відданих їм прихильників. Як показав досвід – нічого спільного з благом українського православ’я подібна діяльність не має, і тому якщо архієпископ Макарій (Малетич) продовжуватиме наполягати на своєму відокремленні від УАПЦ – його та очолювану ним єпархію чекає доля всіх попередніх розколів.
В листі Комітету зазначається: „Насмілимось також звернути Вашу увагу, що на тому ж єпархіальному соборі Львівської єпархії УАПЦ, на котрому високопреосвященніший Макарій оголосив Вас своїм предстоятелем, він дозволив собі публічну критику Блаженнішого митрополита Костянтина (Предстоятеля УПЦ в США – ред.), якого він до цього поминав в якості Предстоятеля. Виникає питання: а чи не пошириться за деякий час це гіперкритичне ставлення архієпископа Макарія до церковної влади і на Вас? Адже у зовнішнього спостерігача може скластися враження, що високопреосвященніший владика Макарій просто не хоче дотримуватися церковної дисципліни та взагалі не готовий підпорядкуватися якомусь реальному органу церковної влади”.
Симптоматично, що такі дії архієпископа Макарія співпадають в часі з появою реальної можливості об’єднання УПЦ Київського Патріархату і УАПЦ в єдину Помісну Українську Православну Церкву. Навряд чи це – простий збіг обставин. Не даремно ж десь з місяць тому митрополит Смоленський Кирил – керівник церковної дипломатії Московського Патріархату – висловив своє занепокоєння тим, що на УАПЦ нібито чиниться тиск з метою об’єднати її з Київським Патріархатом. Чого б це раптом московському митрополиту так турбуватися за долю тих, кого він сам вважає „розкольниками”? А тому, що він прекрасно розуміє, що об’єднання УПЦ Київського Патріархату і УАПЦ в єдину Помісну Церкву відкриває шлях до швидкого визнання цієї Церкви Вселенським Православ’ям. І кожен, хто виступає проти такого об’єднання свідомо чи не свідомо є союзником Московського Патріархату в боротьбі проти автокефалії Української Церкви.
Чи готовий архієпископ Макарій і ті, хто його підтримують, визнати, що вони – союзники Московського Патріархату? Чи може ті, хто виступають проти об’єднання УПЦ Київського Патріархату і УАПЦ вірять, що Вселенський Патріарх Варфоломій визнає кілька сотень їхніх парафій, а відтак – заради задоволення їхніх амбіцій піде на поглиблення конфлікту всередині України і на жорстке протистояння з Московським Патріархатом? Невже ці ієрархи і священики серйозно вважають, що такий досвідчений церковний діяч і дипломат, як патріарх Варфоломій, готовий гратися в подібні авантюри?
Якими б високими словами не прикривалися ті, хто своїми діями виступає проти об’єднання УПЦ Київського Патріархату і УАПЦ в єдину Помісну Церкву, вони і всі вірні Української Церкви повинні розуміти, що насправді продовження розділення, а тим більше – примноження нових сумнівних юрисдикцій, - тільки на руку ворогам України і її Помісної Церкви. Чи хочуть вони увійти в історію, як союзники борців з автокефалією Української Церкви, як розкольники українського православ’я? Дай Бог, що ні. Будемо сподіватися, що мудрість, любов до Церкви і України переважать в них власні амбіції. Дай Боже.
• http://www.uaorthodox.org./article.php?pid=437
УВАГА! Редакція РІСУ залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статтей, поданих у цьому розділі.
Коментарі
