Голова держкомітету у справах релігій Віктор Бондаренко про міжконфесійні відносини в Україні
12.04.2005, [14:17] // Суспільство-дайджест //
Радіо Ера-FM, Ранковий іспит, 7 квітня 2005 року
Роман КОЛЯДА: Доброго ранку всім, хто слухає Радіо Ера-FM о цій порі. Починається програма «Ранковий іспит», її сьогодні проведу я, Роман КОЛЯДА. І сьогодні такий своєрідний іспит на Радіо Ера в якості гостя програми «Ранковий іспит» складає голова Державного комітету у справах релігій пан Віктор БОНДАРЕНКО. Я вітаю вас у студії.
Віктор БОНДАРЕНКО: Дякую, вітаю вас.
Роман КОЛЯДА: Отже, сьогодні, як і завжди о цій порі, шановні слухачі Радіо Ера-FM, ми проводимо інтерактивне опитування. І запитання моє до вас буде таке. Прошу вас визначитися, чи вірите ви в те, що в найближчому майбутньому в Україні може бути створена єдина помісна соборна Православна Церква, про що багато мріялося, декларувалося, обговорювалося. Отже, чи вірите ви, що це можливе найближчим часом? Якщо так або ні, дзвоніть за відповідними телефонами.
*
8-900-3003000 – так, 8-900-3004000 – ні. Партнер нашого опитування – контакт-центр УТЕЛ, діалог з мільйонами.
*
Роман КОЛЯДА: Поки триває діалог з мільйонами, нагадаю, що свої запитання в прямому ефірі ви зможете, шановні слухачі, поставити за нашими студійними телефонами в другій половині програми, після випуску «Новин». Поки що можете обдумувати свої запитання або давати відповідь на запитання інтерактивного опитування. А ми з вами, пане Вікторе, мені хотілося б почати розмову трошки з іншого питання, аби не впливати на вибір наших слухачів.
Зрештою, коли людина думає про Державний комітет у справах релігій, вона думає про цей комітет як про орґанізацію, яка може вирішувати всі питання, пов’язані з релігією і Церквою, але дуже заважає так думати про цей комітет те, що існує норма, яка проголошує, що Церква відділена від держави. Постає запитання, як може бути комітет того, що від держави насправді відділене, а існує державний комітет? Чи можемо ми це зараз розв’язати для наших слухачів, це протиріччя?
Віктор БОНДАРЕНКО: Дякую. Перш за все, я хотів би, починаючи загалом нашу розмову, привітати, пане Романе, і вас, ваших колег, всіх ваших радіослухачів з великим святом християнським сьогодні і побажати добра і щастя в цей день і в усі наступні дні. І спробую відповісти на ваше питання. Коли ми говоримо про формулу відокремлення Церкви від держави, мається на увазі, перш за все, те, що є якісь внутрішні справи в державі, в які не повинна втручатися Церква, і є певний обсяг внутрішніх справ у Церкві, куди не повинна втручатися держава.
І є величезний обсяг проблем, які лежать на стику співпраці і співіснування цих двох суспільних інститутів. Саме для розв’язання цих проблем і з метою розв’язання цих проблем, для забезпечення такої широкої контактної зони між державою і Церквою і створена ця інституція, яка, можливо, не зовсім точно називається, Державний комітет України у справах релігій, а, можливо, у справах релігійних орґанізацій було б точніше.
Роман КОЛЯДА: Можливо, це, дійсно, було б точніше, тому що коли починаєш говорити про якісь правові засади діяльності релігійних громад, релігійних орґанізацій, то якраз, пам’ятаючи цю норму, яку ми зараз намагаємося роз’яснити, принаймні, деякі релігійні діячі намагаються подати все так, що справи громади, вони є тільки справи громади, і взагалі, ну, фактично, не лежать в правовому полі.
Віктор БОНДАРЕНКО: Суто релігійні справи громади, справді, є лише справами громади, але коли громада виступає як юридична особа і намагається вирішувати, скажімо, майнові питання, інші питання, які стосуються, тобто, діє як юридична особа, вона повинна діяти в правовому полі держави, так як і кожна інша юридична особа.
І я хочу сказати, що за час своєї роботи я ставив перед собою одним із пріоритетних завдань якраз перетворення релігійних орґанізацій на рядопокладені юридичні особи, тобто, щоб релігійні орґанізації перетворилися на такі ж юридичні особи, як і всі інші релігійні орґанізації. Тому що подекуди такими їх не вважали світські юридичні особи, а подекуди релігійні орґанізації могли діяти таким чином, як ніби вони забули на сьогоднішній день, що вони являються юридичними особами, є такими ж повинні бути законопослушними громадянами, як і інші громадяни, і як інші юридичні особи.
Роман КОЛЯДА: Я нагадаю вам, шановні слухачі, що сьогодні в ефірі Радіо Ера-FM у програмі «Ранковий іспит» ми зустрічаємося з головою Державного комітету України у справах релігій Віктором Бондаренком. Продовжуючи розмову, я нагадаю вам, шановні слухачі, що триває наше інтерактивне опитування. Чи вірите ви, що найближчим часом в Україні може бути створена єдина соборна помісна Православна Церква? Дзвоніть 8-900-3003000, якщо вірите, і 8-900-3004000, якщо ні. Дзвінки, нагадаю, безкоштовні.
А повертаючися до розмови про релігійні орґанізації і їхній юридичний статус, здавалося б, тоді все зрозуміло. Якщо, як це в не дуже давньому майбутньому, якась релігійна громада самочинно захоплює приміщення, які колись належали Церкві, то справами цієї громадин мусять займатися, там, відповідні органи, я так розумію, прокуратура, Міністерство внутрішніх справ. Але, з іншого боку, можна зрозуміти громади, в яких, ну, напевне, можна зрозуміти, у яких уривається терпець, тому що славнозвісний указ, так званий указ про реституцію майна президентський, ще Леонідом Кучмою був підписаний, а справа стоїть на місці.
От, переді мною листи. Лист до голови КМДА Олександра Омельченка від парафії Святого Миколая в місті Києві, це славнозвісний костел, в якому зараз функціонує будинок органної та камерної музики. Тут нагадується, що речі, що цей костел, за проектом Городецького, в 1909 році був побудований на кошти римсько-католицької громади і використовувався за культовим призначенням, потім, там були склади і архіви, і аж потім побудували орган, і це став концертний зал, і що, ну, давайте, зрештою, вирішувати це питання, яке вже декларативно не раз обіцяли вирішити.
І є таке, дуже душевна відповідь Київської міської державної адміністрації, тут зайвий раз нагадується, що це пам’ятка архітектури, безліч цифр указів, і написано, що Київська міська державна адміністрація з розумінням ставиться до існуючої проблеми, але поки нікуди не переселять будинок органної та камерної музики, нічого громада у власність не отримає. Але громада не наполягає на тому, щоб когось кудись виселяти. Зрештою, хтось може поставити крапку, розрубати цей «гордієв вузол»?
Віктор БОНДАРЕНКО: Ну, я б не хотів починати з кінця, я обов’язково скажу про цю проблему, але хочу нагадати вам і слухачам взагалі трошки історію, яка стосується реституції церковної власності. Може, це занадто голосно сказано, тому що йдеться не про всі види власності. Зокрема, ніколи не ставилося питання і навіть глибоко не вивчалося державою, там, наприклад, земельних угідь. Це дуже складне питання з юридичної точки зору.
Але що стосується повернення колишніх культових приміщень, а також, починаючи з 2002 року, і некультових приміщень та іншого майна, відповідно до згаданого вами указу, то робота пророблена чимала за цей час. Я думаю, що, десь, в межах 4 тис. таких приміщень повернуто, і культових, і не культових. Здається, якщо мені не зраджує пам’ять, десь, тисяч 12 одиниць всякого церковного начиння повернуто, і так далі.
Не дуже гарно в правовому сенсі врегульована ця проблема, особливо що стосується повернення церковного начиння. Тут би треба було працювати в цьому напрямку. Цей указ, який ви згадали, 2002 року, мав на меті врегулювати вже проблеми, які залишилися. Їх залишилося на той час кілька сотень. Десь близько 100 цих проблем було вирішено.
Ну, достатньо сказати, що влітку минулого року Римсько-Католицька Церква після виселення звідти одного з інститутів Держстандарту, чи Держспоживстандарту тоді вже, отримала митрополичі палати у Львові. Рух є по Католицькій Церкві і по Житомиру, по виселенню там із обласного військкомату, і по передачі приміщень колишніх монастирських, і по ряду інших дуже складних питань. Справа в тому, що тут є клубок таких питань, як і, власне кажучи, і навколо цього костелу. Я ще хотів би сказати, що на цьому шляху нас очікує багато проблем.
Колосальні проблеми, колосальні, я повторюю, це не намагання якось особливо підкреслити, але, справді, колосальні проблеми із маєтністю Німецької Лютеранської Церкви. Це величезна маєтність в найпрестижніших містах, місцях багатьох міст, в тому числі, і в Києві. І ці проблеми треба вирішувати, це проблеми особливих домовленостей, як мені видається, між державою і Церквою, тому що жоден інший інститут, ні юридична, ні фізична особа ніякої реституційної дії на собі в Україні не відчули, крім Церкви. Ця робота ведеться, але її треба довести до кінця.
Роман КОЛЯДА: Ну, але якщо говорити конкретно про цей костел, то він руйнується.
Віктор БОНДАРЕНКО: Я зараз зупинюся. Я зараз зупинюся на цьому випадку. Значить, одна із моделей, які ми пропонували, розв’язуючи ці проблеми, це проблеми співіснування нинішнього користувача і користувача – релігійної орґанізації, співіснування. Наскільки я пам’ятаю, була досягнута свого часу домовленість між парафією Святого Миколая, костелом Святого Миколая, де люди моляться, там, за певним графіком, і Міністерством культури і мистецтв, і Київською міською державною адміністрацією, по-перше, про те, що ці люди там будуть молитися.
Йшла мова також про зміну власника. Буде це приміщення знаходитися у власності, чи воно буде передано у тимчасове чи безстрокове, фактично, користування, але, з моєї точки зору, користувачем цього приміщення повинна була бути релігійна орґанізація, яка перед здобуттям такого статусу повинна була б заключити відповідний договір із Будинком органної музики.
І, оскільки ми вели мову про те, що релігійні орґанізації є такими ж юридичними особами, і такими ж законопослушними юридичними особами, як і всі інші юридичні особи, отже, не можна ставити питання, в принципі, аморально ставити питання так, що ми не хочемо заключати такого договору, бо його хтось порушить. Є всі засоби правового впливу, і є всі механізми в держави, які поставлять порушника на місце. Тому треба чесно і відверто сказати в цій ситуації, заявити свою позицію.
А складність тут полягає ще й в тому, що тут є суто юридична колізія. Ці художні колективи, в тому числі, Будинок органної музики, які займають цей костел, вони мають статус національного. Відповідно до актів президента України, їхнє майно є невідчужуваним, і в той же час є указ президента, який зобов’язує повернути це майно. Тобто, і тут треба розібратися в правових засадах. Але я думаю, що більшою мірою це питання доброї волі сторін.
Роман КОЛЯДА: Я нагадаю, що на хвилі Радіо Ера-FM у програмі «Ранковий іспит» ми сьогодні спілкуємося з головою Державного комітету у справах релігій Віктором Бондаренком, програму веду я, Роман КОЛЯДА. Нагадаю, що триває інтерактивне опитування, в якому ми намагаємося з’ясувати, чи вірите ви, шановні слухачі, що в Україні найближчим часом може бути створена Українська помісна соборна Православна Церква. Якщо так – 8-900-3003000, якщо ні – 8-900-3004000. І, зрештою, до питання, ну, начебто, зрозуміла ця ситуація, якщо врегулювати власне правове поле законодавче, то можна і потім розв’язати інші питання.
А до питання, зрештою, розподілу громад, чи я навіть не знаю, стосунків між патріархатами, Українська Православна Церква і Українська Православна Церква Київського Патріархату, от, нещодавно знову проводилася хресна хода, в якій православні, які визнають верховенство, скажімо так, Московського Патріархату, вони протестують, що українська влада занадто багато звертає увагу на тих церковних діячів, які, з точки зору Московського Патріархату, є розкольниками. Тут, знову ж таки, здається, принаймні, видається так, що Церква намагається втягнути державу в розв’язання якраз таки своїх внутрішніх питань.
Віктор БОНДАРЕНКО: Ну, це держава так чи інакше, я б не хотів вживати цього слова, втягнута в це розв’язання, можливо, долучена до розв’язання цих питань, і в жодному випадку, якщо ми подивимося історію, якісь проблеми, які б поставали, такого типу проблеми, які поставали перед Церквою, вони не розв’язувалися без підмоги і допомоги політичної, потуги керівництва держави тієї чи іншої. Це практика в історії загальноприйнята.
Ці питання, я думаю, що вони будуть поставати, паритетності в ставленні влади до тієї чи іншої релігійної орґанізації, в даному випадку, православної, поскільки є ця суперечка. Я думаю, що чимало роботи пророблено в напрямку до розв’язання цієї проблеми. І сьогодні, як ви знаєте, вже політичним керівництвом країни заявлено про пріоритетність цих речей, і відбулися певні кроки в напрямку до активізації цієї роботи. Я думаю, що вони обов’язково приведуть до успіху.
Роман КОЛЯДА: Яка роль в цьому процесі можлива, власне, вашого комітету, комітету, який ви очолюєте?
Віктор БОНДАРЕНКО: Складно сказати, як це буде сьогодні, тому що, наскільки я розумію, ті трансформаційні процеси, які відбуваються, ну, в структурі влади, маючи на увазі адміністративну реформу, очевидно, вони приведуть до того, що, вірніше, наскільки я розумію, ну, так сказать, як розвивається ця трансформація, яка стосується…
Роман КОЛЯДА: До чого йдеться.
Віктор БОНДАРЕНКО: До чого йдеться, яка стосується комітету, то, очевидно, комітет чи орган, який буде працювати на його основі, це може бути якийсь інший орган, Закон України Про свободу совісті і релігійні орґанізації передбачає існування державного органу у справах релігій, тобто, він не говорить, що це повинно бути міністерство, комітет чи щось інше.
Але я так розумію, що цей орган буде займатися, в основному, такими справами, ну, поточного характеру, я б сказав, поточним життям. А, очевидно, інтелектуальне забезпечення і, відповідно, орґанізаційне забезпечення по розв’язанню таких гострих проблем, найпріоритетніших проблем розвитку релігійного середовища і державно-церковних стосунків буде віднесено докомпетенції секретаріату президента.
Роман КОЛЯДА: І постає питання тоді ще інше. Власне, комітет, начебто, має, принаймні, знати, скільки релігійних громад є. І тоді до вас відповідне питання, так от, вочевидь, дуже багато стало громад так званих Християнських Церков нової хвилі, до яких дуже неоднозначне ставлення власне у громадян України, в тому числі, до іноді навіть до психічних наслідків у адептів відповідних Церков. Чи є якийсь вплив на ці процеси? Ваша думка?
Віктор БОНДАРЕНКО: Значить, я хотів би зостановитися на таких питаннях і подати нашим слухачам інформацію наступну. Дуже динамічно розвивається релігійне середовище України. Впродовж року ми, система Державного комітету України у справах релігії реєструвала близько 1000, чуть трошки більше, трошки менше релігійних орґанізацій, громад, перш за все. Трошки більше 1000 впродовж року. Ну, в цьому, в минулому році, десь, близько 900 чи 900, там, з невеличкими копійками.
Тобто, система формування релігійної мережі України далека від завершення, цей процес протікає. І протікає нормально, він не має ніякого особливого спротиву, і не повинен мати, тому що люди визначаються в цьому питанні, і ніхто не може сказати на сьогодні, крім тих майже 30 тис. релігійних орґанізацій, які є на сьогодні, скільки їх буде ще. Може, їх буде 40, може, 45, може, 50, життя покаже.
До сьогоднішнього дня існувала система вивчення тих нових течій, які з’являються на території України. Відповідним документом передбачено існування міжвідомчого такого, такої групи по вивченню, до неї задіяно Міністерство охорони здоров’я, яке дивиться на нові релігії з точки зору можливого шкідливого впливу на психіку людей, Держкомрелігії України займається релігієзнавчою і правничою експертизою до сьогодні, і Міністерство закордонних справ допомагало нам зібрати інформацію з тих країн, де ці релігійні орґанізації діють досить широко.
Роман КОЛЯДА: Ми продовжимо розмову на цю тему з головою Державного комітету у справах релігій за кілька хвилин. Зараз «Новини» на Радіо Ера. Отже, ми продовжуємо програму «Ранковий іспит» на хвилі Радіо Ера-FM. Її веду я, Роман КОЛЯДА. Наш гість сьогодні – голова Державного комітету у справах релігій Віктор БОНДАРЕНКО.
Наші телефони, за якими ви, шановні слухачі, можете поставити свої запитання в прямому ефірі Радіо Ера-FM: 5854391 та 5854393. Ефірна поштова скринька для електронної пошти та SMS-повідомлень: Efir@radioera.com.ua. Ну і триває наше інтерактивне опитування. Чи вірите ви, що в Україні найближчим часом можливе створення єдиної соборної помісної Православної Церкви. Якщо так або ні, то дзвоніть за відповідними телефонами. часом? Якщо так або ні, дзвоніть за відповідними телефонами.
*
8-900-3003000 – так, 8-900-3004000 – ні. Партнер нашого опитування – контакт-центр УТЕЛ, діалог з мільйонами.
*
Роман КОЛЯДА: Отже, пане Вікторе, перш, ніж ми почнемо приймати телефонні дзвіночки наших слухачів, ще одне запитання в продовження теми про велику кількість релігійних орґанізацій в Україні. Іноді суперечності між ними розглядаються, ну, прагматичними людьми, скажімо так, винятково як суперечності фінансові.
Це поділ фінансових потоків, які, не секрет, існують в межах Церков. Не власне громад окремих, а Церкви як великого такого об’єднання. І, знову ж таки, діяльність Церков нової хвилі часто розглядається просто як фінансова піраміда, яка призводить до відтоку грошей взагалі з України, вимивання якоїсь частини капіталу. Як і чи можна врегулювати якимось чином ці процеси?
Віктор БОНДАРЕНКО: Звичайно, можна і з такої точки зору оцінити суперництво між Церквами, але я думаю, що це не просто збіднений погляд, а викривлений погляд на ситуацію. Адже ми маємо справу із феноменом духовним, перш за все. Якщо ми маємо справу із грошовими потоками, із проблемами фінансових пірамід, то це не питання Державного комітету у справах релігії, це питання Карного кодексу, якщо є якісь порушення, або фінансових органів і так далі. Я проти такої оцінки, в принципі, коли в погляді на релігійне життя в Україні, тому що звик на нього дивитися, як на процес духовно-релігійного і морального становлення нації.
Роман КОЛЯДА: Зрештою, дякую за відповідь, і ми маємо запитання наших слухачів. Два слухачі на лінії. Слухаємо вас уважно, ви в ефірі Радіо Ера-FM. Алло. Доброго ранку. Говоріть, будь ласка, ваше запитання.
СЛУХАЧ: Це Віталій вас турбує, місто Київ. Вельмишановний Вікторе Дмитровичу, Україна була, є і буде християнською православною країною. У мене до вас запитання стосовно планетарної місії України. Так от, скажіть, будь ласка, чи не вважаєте ви, що Україна повинна з’єднати, де-факто, християнську Європу з буддійсько-мусульманською Азією і розпочати новий планетарний процес, процес миру і гармонізації земної цивілізації? Щиро дякую, успіхів вам.
Віктор БОНДАРЕНКО: Дякую дуже за запитання. Ну, запитання, вочевидь, краще було б таке ставити до чільників релігійних орґанізацій, але з огляду на ту мету, яку ставить слухач, на таку роль моста міжцивілізаційного, Україні яку він відводить, це, звичайно, прекрасна мета, і до неї слід було б прагнути. В орґанізаційному плані це зробити, практично, непросто, але дай Боже, щоби Україна була мостом міжцивілізаційним, а не міжцивілізаційним бар’єром, це очевидно.
Роман КОЛЯДА: Ну, принаймні, так воно виглядає краще. Наступне запитання в ефірі Радіо Ера-FM, доброго ранку. Назвіться, будь ласка.
СЛУХАЧ: Андрій, Тернопіль. Як ви гадаєте, чи конче залучати до процесу створення єдиної помісної української Церкви Російську Православну Церкву? Адже вона може залишатися в Україні як Церква для етнічних росіян? Ми ж не питаємо у Вірменської Церкви або у Грузинської, чи створювати нам помісну Церкву. І також, чи згідні ви з тим, що в Церкві конче потрібно проводити люстрацію, адже багато священиків, не секрет, працюють і працювали на КДП і таємні служби сусідньої держави, просуваючи через релігійне зомбування їхні інтереси. Дякую.
Роман КОЛЯДА: Дякуємо за запитання.
Віктор БОНДАРЕНКО: Ну, стосовно першого питання, ви знаєте, я звик так вважати, і вважаю, що це гарна українська позиція, що все, що є в Україні, є українським, в тому числі, і в її духовно-релігійному просторі, є українським. І, можливо, слід вести мову про його більш щільну інтеграцію в український контекст, а не про негайне відмежування і так далі.
Якщо вдатися до арифметики, яка є сьогодні, то сьогодні Українська Православна Церква Київського Патріархату та Українська Автокефальна Православна Церква, тобто, Православні Церкви, які, де-факто, назвали себе незалежними Церквами, складають разом, десь, 4,7 тис. парафій. Українська Православна Церква, яка є складовою Московського Патріархату, на сьогодні налічує близько 11 тис. парафій. Отже, треба бачити в цій арифметиці і шукати в цій арифметиці український інтерес. Тому що якщо провести на сьогодні таке розмежування, то цілком очевидно, що це буде дія, мабуть, не зовсім проукраїнська.
Роман КОЛЯДА: Наступне запитання. Добрий день.
СЛУХАЧКА: Алло. Доброе утро, город Киев, Екатерина. У меня еще свежи впечатления от нашей «оранжевой» революции, во время которой ходили с хоругвями и портретами Януковича якобы православные бабульки. Не совершали ли они акт богохульства, вот, именно со стороны теологии, учения теологии, со стороны учения? И как на это могли пойти церковные служители, потому что есть же ж такое, не сотвори себе идола. И когда они ходили, у меня было впечатление, что они его просто отпевали. Я говорила, что он никогда не будет президентом. Каково ваше мнение?
Роман КОЛЯДА: Дякую за запитання. Наскільки я знаю, ці хресні ходи орґанізовували, власне, Союз православних братств, це не зовсім релігійна орґанізація. Ну і це запитання пов’язано із попереднім запитанням нашого слухача, на яке ви не відповіли, щодо люстрації в церковних рядах.
Віктор БОНДАРЕНКО: Я хочу сказати таке, що, звичайно, ну, вочевидь, те, про що ви говорите, було порушенням 5 статті Закону України Про свободу совісті і релігійні орґанізації. Але хотів би підкреслити ще один момент. Що 5 стаття просто декларативно забороняє або не рекомендує релігійним орґанізаціям брати участь у політичній діяльності.
Комітет вносить пропозицію про необхідність напрацювання, гарного напрацювання, зрозумілого напрацювання для упередження подібних дій в майбутньому щодо 5 статті Закону України Про свободу совісті і релігійні орґанізації, де чітко були б виписані такі моменти, зокрема, що кожна віруюча людина, як і кожен громадянин України, має право брати участь у виборах, тобто, у політичному процесі, а Церква як інституція не має права брати участі у політичній агітації.
Отака формула повинна була бути закладена. Я не хочу тут вдаватися в подробиці чи в якісь нюанси, але повинна була б закладена бути. І тоді зрозуміло буде, за що буде наставати відповідальність. Стосовно тих дій, про які говорив попередній слухач і ви, я хочу сказати таке, що, справді, складне враження від діяльності того чи іншого релігійного діяча залишилося і не лише в результаті цих виборів, але і раніше.
Я просто хочу, щоб ми добре пам’ятали про необхідність і відчували ту межу, до якої можна вести ту роботу, про яку йшлося, про люстрацію, зокрема. Тому що я вчора слухав Бориса Ілліча Олійника, там з зовсім інших проблем він говорив, проблем футболу, зокрема, вратарської школи в Україні, і він вжив таку фразу, що сьогодні з висоти дозволеної критики можна говорити що завгодно. Я думаю, що треба враховувати всі обставини, в яких діяли люди, всі абсолютно обставини, і потім робити висновки щодо них.
Роман КОЛЯДА: Дякую за відповідь. Я нагадаю, що в ефірі Радіо Ера-FM ми спілкуємося сьогодні в програмі «Ранковий іспит» з головою Державного комітету у справах релігій Віктором Бондаренком. І ми продовжуємо програму. У наших слухачів ще є запитання, є телефонні дзвіночки. Слухаємо вас, ви в ефірі. Добрий день.
СЛУХАЧКА: Алло, добрий день. Слава Ісусу Христу. Вітаю всіх зі святом Благовіщення, бажаю всім здоров’ячка.
Віктор БОНДАРЕНКО: Спасибі.
СЛУХАЧКА: Це пані Марія зі Львова. В мене перше питання. Значить, в Біблії написано, один Бог, одна віра, одне хрещення. Значить, один Бог у нас. Люба віра базується на традиції, є стара традиція, є християнська традиція. Значить, я таке перше питання хочу задати. Коли ви реєструєте ці орґанізації, чи ви звертаєте увагу на їхній статут, чи в них нема протиріч із нашою Конституцією? Це перше питання.
Друге питання, це Почаїв і Лавра Київська, вона має бути повернена на Україну, тому що ми знаємо, що вона підлягає Московському Патріархату. І ще одне є хочу побажання таке. Коли ви реєструєте ці орґанізації, щоб ви знали, що є орґанізації, які відмивають гроші за кордон, там іде торгівля квартирами, ви знаєте, це є дуже масово. Але воно все скрито, тому що наша Церква, видно, будується, і кошти лишаються, всі кошти лишаються в Україні.
Роман КОЛЯДА: Дякуємо за запитання. Ну, слухачка так впевнено каже, ви знаєте, що хочеться таки запитати, чи правда, ви знаєте?
Віктор БОНДАРЕНКО: Ну, я хотів би почати з першої частини питання. Звичайно, в держави є лише один інтерес при реєстрації релігійних орґанізацій, нових чи традиційних, чи історичних, яких завгодно. Є лише один інтерес, інтерес, аби ці релігійні орґанізації діяли в правовому полі держави, і їхня діяльність не приносила шкоди окремій особі або суспільству, і все.
А потім, ми повинні згадати християнські засади ставлення до людини і оцінки людини в живому світі. Ви знаєте, як оцінюється з точки зору християнства людина. Людина наділена свободою волі, єдина серед всіх живих істот, і відтак, має право вибору, а відтак, має право вибору свого шляху, яким вона хоче йти до Бога, і це богоданне, або природне право людини. Отже, держава цікавиться далеко не всім, але тим, що стосується правової сторони справи, цікавиться обов’язково.
Я, на превеликий жаль, не можу так однозначно стверджувати, тому що в мене немає такої інформації. Власне, я нею не займався, бо це не входило до моєї компетенції щодо цієї торгівлі і тому подібне. Інша справа, наприклад, я кілька разів піднімав це питання, і якщо доведеться займатися цією справою в майбутньому, то буду його так само ставити.
Я вважав і вважаю, наприклад, що в Україні повинні були б бути створені спеціалізовані підприємства, навіть держава повинна була б надати тут відповідну допомогу релігійним орґанізаціям, які забажали б це робити, для того, щоб вони створювали тут всі необхідні матеріали і речі, які потрібні їм, ну, для, умовно кажучи, для матеріально-технічного забезпечення свого існування. Тому що величезні суми коштів, справді, вивозяться за межі України якраз з цією метою. А про різного роду оборудки, я повторюю, що це питання правоохоронних органів, а не Держкомрелігії. У нас немає слідчих підрозділів і тому подібне.
Роман КОЛЯДА: А щодо Почаївої Лаври?
Віктор БОНДАРЕНКО: Я хотів би поєднати відповідь на це питання із відповіддю на питання, яке стаивв слухач, який говорив про необхідність відокремлення чи визнання Української Православної Церкви іноземною Церквою на території України. Я впевнений, що тут є питання. Є питання, вони ставляться постійно, ці питання, перед нами, наприклад, чому тільки російськомовна література, чому там російська мова звучить, чому там, маса, маса всяких є питань.
Але, от, як ця пані формулювала питання, то вона казала, що щоб повернути їх на Україну, тому що вони сьогодні в Росії. Ну, не Почаїв, ні Київ в частині Києво-Печерської Лаври не знаходяться в Росії. Вони знаходяться в Україні, і вони є власністю Української Православної Церкви. Радше треба було б ставити питання, очевидно, про, вірніше, ближче до того, що ми винесли сьогодні на інтерактивне опитування, це основне питання. Основне питання – об’єднання православних в Україні чи повернення до об’єднаної Церкви і здобуття того канонічного правового статусу, який бажаний для православних в Україні. Тоді ці питання знімуться самі собою.
Роман КОЛЯДА: Щодо інтерактивного опитування, то результати його якраз надійшли до нас в студію. Я нагадаю, запитанням було таке. Чи вірите ви, що в найближчому часі в Україні можливе створення єдиної соборної помісної Православної Церкви? Так от, 176 наших слухачів вважають, що так, можливе, і 75 – що ні. Не можна сказати, що більшість була вже аж така велика, ну, але оптимісти наші слухачі, що я можу сказати. Ну і ще один оптиміст в ефірі, напевне, що оптиміст. Останнє запитання від наших слухачів в програмі «Ранковий іспит». Алло, добрий ранок.
СЛУХАЧ: Алло, добрий ранок. Петро Павлович, Київ. Пане Вікторе, у мене запитання таке, практичне, до вас. Ми на свята і у вихідні виїжджаємо в села Київщини і не тільки, на свої дачі-городи. І приїжджаєш, лопату в руки і на город. А в цей час одна або й дві церкви в селі дзвонять. Мимо проходять селяни, дивляться скоса. Точно также і в обідню дзвін, і у вечірню дзвін, а ми – з лопатами. Люди на нас дивляться скоса, потім починають говорить, от, ви не ходите, не молитеся.
Роман КОЛЯДА: Трошки лаконічніше, будь ласка.
СЛУХАЧ: Я розумію. Ми заказуємо молебень, щоб у нас було все гаразд, а ви грішите. Виникає конфлікт. Питання такого порядку. Скільки церков до революції і зараз, аж по дві буває в селі. Чи це не порушує якісь норми, які були раніше?
Віктор БОНДАРЕНКО: Петро Павлович, ніхто не спонукає людей до заснування нових релігійних орґанізацій, перш за все, парафій. Ніхто не спонукає. Тобто, якщо люди вважають, що вона їм потрібна, дана парафія, дане приміщення церковне і вони готові його утримувати, адже вони не фінансуються з бюджету, це утримуються церкви за рахунок коштів тих громадян, які цього побажали, це виключно бажання громадян. Але, я думаю, що те, про що ви говорите, що з лопатою у вихідні, в святкові дні, я думаю, що, все-таки, буде відроджуватися традиція. От, ви сьогодні зауважте по Києву, зауважте, запитайте в своїх сусідів
. Я впевнений, що сьогодні, на Благовіщення, практично, ніхто, можливо, хтось не знає, йому треба нагадати, що це велике свято, і не варто було б розтівати якусь велику роботу чи щось таке. Тобто, не не варто, а взагалі, ну, це непристойно це робити. Ну, так само, що стосується неділі. Я думаю, що можна знайти заняття, якщо це вже вкрай необхідно, десь в другій половині дня чи що, якщо зовсім немає часу для виконання цієї роботи в інші дні.
Але я думаю, що 6 днів тижня абсолютно вистачає нам для того, аби ми заслужили і право присісти на стільчик чи піти в церкву в цей день і відпочити в цей день, і набратися сил чи, наприклад, там, ну, адвентисти роблять це в суботу, є певні тут моменти такі віросповідних особливостей. Я думаю, що це проблема просто культури людської, яка забута, якраз ці елементи її забуті за довготривалі роки квазіатеістичного експерименту.
Роман КОЛЯДА: Ну що ж, будемо сподіватися, що традиції будуть відроджуватися. Пане Вікторе, одною цифрою відповідь на запитання. В якому часі можливе створення єдиної Церкви?
Віктор БОНДАРЕНКО: Я б із вашого запитання, я так само вірю і долучився б туди, 177 чи яким…
Роман КОЛЯДА: У вас 10 секунд.
Віктор БОНДАРЕНКО: Але я вийняв би з відти питання «в скорому часі», чи як.
Роман КОЛЯДА: Зрозуміло. Це був Віктор БОНДАРЕНКО, голова Державного комітету України у справах релігій. Ви слухали нашу розмову на хвилі Радіо Ера-FM.
• http://www.era-fm.net/programs.php?act=parts&p=46&pp=703
УВАГА! Редакція РІСУ залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статтей, поданих у цьому розділі.
Коментарі
