“Офіційна заява Константинополя спровокує різкі кроки Московської Патріархії”
29.03.2005, [13:48] // Суспільство-дайджест //
Розмова з Андрієм Юрашем, релігієзнавцем, кандидатом політичних наук. Розмовляв Андрій ГОРУНА. — "Львівська газета", 29 березня 2005 року
Нещодавня сенсаційна заява архієпископа Скопельського Всеволода, який оприлюднив позицію Константинопольського Патріарха про те, що Українська Церква не повинна підпорядковуватися Москві, вже спричинила певний ажіотаж. Це й зрозуміло, адже в недалекому майбутньому Україну може очікувати бажане об’єднання православних Церков або ж... черговий розкол (зважаючи на позицію Московської Патріархії).
Усе ж наразі експерти й ієрархи православних церков в очікуванні офіційної заяви Константинополя, яка конкретизує подальший розвиток подій. Певними міркування про це поділився з “Газетою” відомий львівський релігієзнавець Андрій Юраш.
– Чи поділяєте ви позицію Вадима Карасьова, директора Інституту глобальних стратегій, який зазначив, що заява Вселенського Патріарха – “наслідок політичної волі нової влади”?
– Справді, в цій ситуації можна простежити зв’язок між зміною влади та зміною ставлення Константинопольського Патріархату до проблем в Україні. Однозначно зрозумілим є той факт, що будь-яка автокефалія (церковна незалежність), яку отримали церкви в ХІХ-ХХ століттях, у жодному разі не одержана без розуміння та своєрідного замовлення з боку державної влади.
Якщо коментувати теперішню заяву, то, як відомо, ще наприкінці 1990-х – на початку 2000-х Константинополь неодноразово робив жести, які свідчили про його готовність реально втрутитися в ситуацію. Це добре відомі дискусії кількарічної давності, заяви та зустрічі, які відбувалися в Константинополі, в декількох європейських містах за участю Київського Патріархату та Автокефальної Церкви. До речі, присутність тих церков на переговорах була вимогою Константинополя. Як відомо, доти такі зустрічі були двосторонніми – між Московським Патріархатом і Константинополем. Тобто вже три-чотири роки тому налагоджувалася нова конфігурація, Константинополь формував нове бачення української ситуації.
– Чому цей процес так розтягся в часі?
– Проблема крилася в тому, що не було державної волі, жодного офіційного документа від тодішнього президента, який би з боку держави задекларував таке бажання (надання та визнання канонічної автокефалії Української Церкви). Єдиний, хто тоді звернувся до Константинополя з таким проханням, – прем’єр-міністр України Віктор Ющенко. Інших апелювань від Української держави не було. Фактично замовчуванням проблеми, небажанням сприяти держава зупинила такий бажаний процес і ще на декілька років законсервувала ситуацію, яку мали до того часу. Ось нині – це логічна розв’язка ситуації, яка існує в Православній Церкві й із вирішенням якої хоче допомогти Константинопольський Патріарх, вбачаючи себе з будь-яких рацій (історичних і суто церковних) духовним зверхником православної спільноти в Україні.
– Якими будуть наслідки заяви, адже зрозуміло, що представники УПЦ (МП) і РПЦ виступатимуть категорично проти цього?
– Тяжко назвати конкретно якісь подальші кроки, але те, що Московська Патріархія робитиме їх, не викликає сумнівів. По-перше, відділ зовнішніх церковних зносин УПЦ (МП) уже заявив, що думка архієпископа Всеволода – його приватна. Крім того, зауважено, що ієрархи згаданої Церкви не коментуватимуть цього, коли буде офіційна заява Константинополя. Частково то правильно, бо наразі не маємо жодного офіційного церковного документа. Зрозуміло, теперішню дискусію збурено лише приватною заявою українського архієрея з Америки, який перебуває під юрисдикцією Константинополя. На мою думку, він висловлює реальне бачення Патріарха, проте одна річ – так оцінювати ситуацію в приватних розмовах, інша – офіційна заява Константинополя. Якщо вона буде, то це спровокує різкі кроки Московської Патріархії. Тут, напевно, застосовуватимуть найжорсткіші санкції, зокрема, переривання канонічних стосунків, згадування Вселенського Патріарха Московським Патріархом. Також це можуть бути апелювання до інших православних церков.
– Наскільки швидко цей процес, утворення Помісної Української Православної Церкви, може отримати своє продовження?
– У кожному разі тут не можна сподіватися на будь-яку швидку розв’язку. Думаю, не потрібно бути пророком, щоби бачити: ієрархи та духовенство Київського Патріархату й Автокефальної Церкви підтримають таке рішення і готові за певних умов бачити себе в майбутній канонічній Церкві. Натомість серед духовенства, передусім вищого, Московського Патріархату в Україні знайдуться опоненти, які розгортатимуть власні сценарії, що лише сповільнюватиме процес. Очевидно, вони намагатимуться або зберегти нинішній статус у рамках УПЦ (МП), або навіть із прямим підпорядкуванням Московській Патріархії, що вже також неодноразово звучало. Я маю на увазі позицію декількох братств і радикальних православних організацій Півдня України, які закликали до створення південно-східної митрополії, підпорядкованої безпосередньо Москві.
• http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/03/29/3900/
УВАГА! Редакція РІСУ залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статтей, поданих у цьому розділі.
Коментарі
