Держкомрелігій створив Бог?
16.02.2005, [09:35] // Суспільство-дайджест //
Петро СЛІПЧУК. — "Главред", 14 лютого 2005 року
Спершу шок, а потім і цілу хвилю протестів у церковних колах викликало рішення Президента України Віктора Ющенка...
... ліквідувати рудимент радянської системи державно-церковних відносин – Державний комітет зі справ релігій. Така реакція цілого ряду релігійних організацій, у першу чергу УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ та інших, викликає здивування. Як так? Людей після довгих років контролю нарешті відправили у вільне плавання, сказавши: всу, відтепер живете по совісті, і не оглядайтеся на побажання земної влади, а вони ніяк. Певно, сильно в'ївся в шию хомут державного контролю. Адже усім відомо, що Держкомрелігій молодший внучок ще сталінського НКВС-КДБ.
Нагадаємо, що все почалося (а точніше закінчилося для чинуш з Держкому) з того, що в Житомирі Президент заявив про бажання ліквідувати деякі держкомітети, серед яких назвав і Держкомрелігій. Таке «обрізання» пояснювалося ходом адмінреформи. Більше того, Віктор Ющенко заявив про те, що уряд не буде проводити спеціальну державну політику стосовно конфесіональних любимчиків. Процитуємо народного президента: «Це особиста справа людей. Питання свободи совісті стосується дуже делікатних питань, уразливих для багатьох». Так сказав він про релігійну політику.
Перед несподіваною заявою в Житомирі, була боротьба за те, хто ж очолить відомство. Особливо переживав Патріарх Філарет (Денисенко), що претендує на особливі заслуги перед революцією. Проти першої кандидатури, що з'явилася в ЗМІ – скандального поета Володимира Цибулька, повстала майже вся релігійна карта України. Арсен Зінченко – друга кандидатура на посаду голови Державного комітету зі справ релігій. Її лобіював Київський патріархат, але вона не влаштовувала багатьох, оскільки, Арсен Леонідович уже «рулив» цим відомством у дев'яності роки і дискредитував себе. Після цього, у інформаційно зацікавленому середовищі з'явився пакет: голова Держкомрелігій доктор філософських наук Олександр Саган з Інституту філософії НАН України і політолог, журналіст Юрій Дорошенко, що працює заступником редактора газети «Без цензури» (колишній орган Центрального штабу Віктора Ющенка «Наша Україна»). Саме під час обговорення цього пакету, і пролунав з вуст Президента України смертний вирок комітету.
Після того, як глава держави поставив хрест на комітеті, який можна назвати «оком государевим» у релігії, деякі керівники конфесій сіли за телефони і почали панічно просто вимолювати у представників нової влади повернення Держкому. Аргументи були різні. Але, загалом, усе зводилося до одного, мовляв, ніхто так не може зрозуміти сподівання віруючих, як чиновники-хабарники з комітету з контролю над церковниками. Що приховувати, чиновники є і від держави і від церкви і їм, напевно, разом набагато легше домовлятися, часом забуваючи про своє покликання служити людям.
Як відомо, «служителі культу» зараз задіють усю свою далеко не молитовну силу, щоб переконати Ющенка, Тимошенко і Зінченка в тому, що комітет потрібний просто, як повітря. Батюшки забувають, що, наприклад, у тій же православній Росії немає такого спеціального органа, як Держкомрелігій. Його функції цілком успішно виконують відповідні департаменти в Міністерстві юстиції та Адміністрації президента
Чи доможуться свого церковники, які забули, що в нас не клерикальна держава, поки що не відомо. Це буде, залежить від того, наскільки твердою виявиться нова влада в бажанні впроваджувати в Україні європейську демократичну модель управління. А щодо істерії церковників, тут не варто так переживати Віктору Андрійовичу. По-перше, структура органів виконавчої влади - виняткова компетенція самої влади (у нас жовтогаряча революція, слава Богу, не скасовувала поділу між церквою і державою – це один з небагатьох позитивів революції 1917 року). По-друге, релігійні діячі відрізняться високим рівнем консерватизму і до всяких нововведень ставляться з великим занепокоєнням (усе нове – від лукавого). І, по-третє, якщо церковники не будуть розповідати владі, що їй робити в держапараті, то і влада не буде диктувати, кого обирати в предстоятелі, рабини або пастирі, а так само, як поводитися в питаннях внутрішнього життя релігійним громадам. Чим, скажіть, не компроміс?
• http://www.glavred.info/ukr/?art=131854583
УВАГА! Редакція РІСУ залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статтей, поданих у цьому розділі.
Коментарі
