Народ прагне правди
06.12.2004, [14:52] // Суспільство-дайджест //
Ігумен ЄВСТРАТІЙ (Зоря). - Офіційний сайт УПЦ КП, 2 грудня 2004 року
Коли в останні дні листопада доводилося бути на столичному майдані Незалежності, то мимоволі згадувалися слова вірша, відомого переважній більшості наших читачів: „На майдані коло церкви революція іде...”. На щастя схожість сучасних подій з описаними класиком української літератури тільки цими рядками і обмежується. Але дійсно – саме на головному столичному майдані, розташованому неподалік від давніх святинь України – собору Софії Київської та Михайлівського Золотоверхого монастиря – наприкінці листопада 2004 року відбувалися події, які матимуть неперевершене значення для подальшої долі нашої держави. Не буде перебільшенням сказати, що востаннє такі події народ України переживав 13 років тому, коли було проголошено парламентом, а потім підтверджено всеукраїнським референдумом державну незалежність нашої Батьківщини.
Протягом виборчої кампанії, результати якої стали причиною народного збурення, відбулося багато подій, учасниками яких в тій чи іншій мірі була Церква. В період початку виборчого процесу переважна більшість християнських Церков України в різній формі заявила про своє бажання дотримуватися законів України, які обмежують втручання релігійних організацій у політичні процеси. Разом з тим Церкви заявляли про ті критерії, якими виборці мають керуватися під час голосування, а також закликали їх до активної, відповідальної і зваженої громадянської позиці. Помісний Собору УПЦ Київського Патріархату 15 липня 2004 року в своєму Посланні висловив позицію нашої Церкви щодо виборів, а що найважливіше – закликав всіх вірних до посиленої молитви за справедливі вибори Глави Української держави.
Спільно з іншими християнськими Церквами України Київський Патріархат звертався до українського народу як напередодні першого, так і напередодні другого туру голосування. Святійший Патріарх Філарет разом з керівниками інших християнських Церков України наголошував на тому, що вибори Президента України повинні відбуватися у відповідності із законами, а їх результати повинні відображати справжнє волевиявлення громадян. Керівники Церков попереджували, що фальсифікація результатів голосування є не тільки карним злочином, але й гріхом перед Богом, за який всі причетні до неї будуть нести відповідальність перед Нелицемірним Суддею.
Перебіг виборчої кампанії, а особливо події між першим і другим туром голосування та власне голосування 21 листопада засвідчили, що не даремно Церкви так уважно поставилися до політичного процесу виборів нового Президента України. Насправді вибори нового Глави держави перетворилися у вибір світогляду, вибір стратегічного шляху розвитку України, зрештою – на пошук відповіді на питання: де правда, а де її протилежність. І якщо суто політичні процеси мають залишатися поза стінами храмів, то питання світогляду і моралі вимагають від християн недвозначної відповіді.
Не залежно від конкретного змістовного наповнення передвиборчих програм кандидатів, проаналізувавши хід виборчого процесу та акценти, які робилися під час агітації за них, можна визначити, що характерною ознакою виборчої кампанії одного з них стало наголошення на матеріальних достатках, в той час як інший головні свої думки зосереджував на нематеріальному – на світоглядних і моральних принципах життя суспільства. Важливим для всіх нас підсумком стало те, що перебіг виборчої кампанії, а особливо її наслідки засвідчили, що всупереч нав’язливій думці окремих осіб, які до суспільного життя ставляться, як до набору технологій, а до людей – як до бездумних технологічних іграшок, найголовнішими цінностями для переважної більшості наших співгромадян стали не розміри зарплат і пенсій, не відсотки продажу товарів або інші матеріальні і матеріалістичні блага, а ті цінності, які проголошує християнство – свобода і правда.
Всі ми стали свідками того, як в передвиборний час переважна більшість загальнонаціональних засобів масової інформації, і в першу чергу телеканали, стали інструментом викривлення реального життя країни та розповсюдження або напівправди, або відвертої брехні. Шкода, що протягом тривалого часу зовнішній тиск на журналістів примушував їх йти на компроміси з совістю та неправдиво висвітлювати життя суспільства. Разом з тим потрібно привітати мужні кроки журналістів, які врешті-решт знайшли в собі силу побороти страх і звернутися до людей зі словами правди.
Зі світської точки зору те, що день проведення другого туру голосування співпав зі святом Архистиратига Михаїла може видатися лише певним культурним символом. Християни ж не можуть вважати цей факт випадковим, бо всі ми і в цей день, і в наступні за ним, справді стали свідками боротьби злої сили з доброю. По-християнськи не вірно було б захоплюватися вихвалянням або паплюженням тих політичних сил та їх лідерів, які стали сторонами суспільного протистояння. Але разом з тим ми повинні чітко відрізняти правду від неправди, а тому християнські Церкви у своєму спільному зверненні за наслідками другого туру виборів заявили, що його результати є сфальсифікованими, а ті, хто наділений владними повноваженням в багатьох випадках не тільки не сприяли справедливому виконанню законів, але й грубо порушували їх. Замість виконання свого покликання відстоювати правду, даного їм від Бога через вияв народної довіри, вони в багатьох випадках сприяли неправді, чим викликали справедливе обурення.
В день храмового свята Михайлівського Золотоверхого монастиря після здійснення голосування Віктор Андрійович Ющенко разом з сім’єю, а також його найближчі співпрацівники, серед яких заступник Голови Верховної Ради України Олександр Олексійович Зінченко, взяли участь в очоленому Патріархом Філаретом хресному ході навколо собору. В цей час сама природа засвідчувала, що боротьба народу за своє право на волевиявлення є нелегкою. Гарна сонячна погода, яка була зранку, змінилася хмарами, з яких сипав сніг. І лише коли святкове богослужіння підходило до завершення, раптом хмари відлетіли і з неба вдарило – справді вдарило – яскраве сонячне світло. Всі, хто був в цей час під стінами Михайлівського собору, розцінили цю подію, як ознаку важкої, але переможної боротьби.
Немає сенсу переповідати всі політичні події, які розгорнулися після того, як остаточно стало зрозумілим, що результати голосування масово фальсифікуються, а волевиявлення народу України відверто зневажається – це, швидше, справа світських журналістів. Наша ж справа – відзначити, що в ці дні ми стали свідками великої Божої милості до нашого народу, бо Господь вислухав слова молитви, яку протягом останніх місяців виголошували у всіх храмах Київського Патріархату, благаючи, „щоб Господь послав людям дух розуму і нелицемірну любов до країни нашої”.
Чим, як не духом розуму та нелицемірною любов’ю до Батьківщини, можна пояснити те, що мільйони наших співгромадян вийшли на вулиці і площі міст і сіл України, для того щоб мирно висловити свій рішучій протест проти неправди. Чим, як не справжнім результатом духовного відродження українського народу можна пояснити те, що, не зважаючи не спроби провокацій, сотні тисяч протестуючих зберігали спокій, уважно ставилися одне до одного, не виявляли агресії навіть до носіїв протилежного переконання. В ці дні всі ми, без перебільшення, є свідками відродження української нації. Як і 13 років тому, особливим звучанням наповнився Гімн України, коли слова „душу й тіло ми положим за нашу свободу” з красивої фрази на очах перетворилися в реальне переконання. Той, хто пережив ці дні і ночі, разом зі своїми співгромадянами з різних куточків України очікуючи, що влада може застосувати силу і навіть зброю проти мирних демонстрантів, ніколи не забуде тих почуттів, які викликав у них всенародних спів Гімну.
„Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці” – саме цього прагнули учасники акцій протесту. У словах Чубинського, які не увійшли в офіційну частину Гімну, є ще й інші слова: „Станем, браття, станем, милі, від Сяну до Дону, в своїм домі панувати не дамо нікому!” І дійсно, вся Україна повстала проти зневаження свого права на панування в рідному домі та визначення своєї долі. Люди, які вийшли на вулиці, були невдоволені не тим, що офіційно не переміг саме підтримуваний ними кандидат в Президенти, а тим, що було цинічно розтоптано їх право на вибір. Тому український народ піднявся не на захист окремого політика, а на захист правди.
Як і завжди це було в історії, в ці відповідальні дні Церква була і залишилася зі своїм народом. 23 листопада 2004 р. від імені Київського Патріархату Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет підписав спільне звернення керівників християнських Церков України, в якому засуджено несправедливий перебіг виборчої кампанії та фальсифікацію результатів виборів Президента України. Ввечері 22 листопада зі сцени на Майдані Незалежності в Києві, звідки відбувалася пряма телевізійна трансляція, народ України почув, що Церква була і залишається з ним.
24 листопада 2004 р. на запрошення учасників акції протесту братія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря разом зі студентами і вихованцями Київських духовних шкіл відправила молебень у наметовому містечку на Хрещатику, а 25 та 26 листопада на запрошення координаторів акції духовенство Київського Патріархату звершувало зранку молитву з проханням миру Україні та благословення її народу, в якій також брали участь священики УГКЦ і УАПЦ. А о 18 годині 26 листопада на Майдані Незалежності відбулася ініційована християнськими Церквами України молитва за краще майбутнє нашої Батьківщини. Представники різних конфесій по черзі різними мовами прочитали молитву Господню та попросили у Бога благословення Україні. Одночасно з віруючими на Майдані Незалежності в різних куточках світу молилися Богові люди доброї волі, яких непокоїть доля нашої країни.
На 27 листопада 2004 р. припало відзначення в Україні Дня пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій. Зранку Київський міський Голова Олександр Омельченко разом з депутатами Київради поклав квіти до пам’ятного знаку жертвам Голодомору на Михайлівській площі, а потім архиєпископ Димитрій у співслужінні духовенства монастиря та духовних шкіл відправив по жертвах голодоморів і репресій панахиду.
28 листопада 2004 р. у храмах Київського Патріархату після літургії відбулися особливі молебні за мир і благополуччя нашої країни та її народу. У Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі молитву за Україну звершив Святійший Патріарх Філарет. А 29 листопада 2004 року відбувся хресний хід духовенства м. Києва спільно зі священиками та віруючими Київського Патріархату зі всієї України. Священики, вихованці і студенти духовних шкіл та вірні Київського Патріархату, вийшовши з Михайлівського монастиря, з молитвою пройшли вулицею Михайлівською, Майданом Незалежності, вулицями Інститутською і Банківською – до міліцейського кордону біля будинку Адміністрації Президента України. Тут був відправлений молебень, наприкінці якого всі учасники хресного ходу на колінах благали Спасителя про мир та встановлення справедливості в Україні.
Того ж дня Святійший Патріарх Філарет разом з керівниками інших християнських Церков України звернувся з відкритим листом до Президента України Леоніда Кучми, в якому закликав його скористатися наданими йому законом повноваженнями для справедливого розв’язання тих проблем, які виникли в суспільстві.
Хоча суспільна ситуація в Україні залишається складною, а криза – не подоланою, вже зараз можна висловити впевненість в тому, що найбільшим досягненням останніх днів листопада 2004 року стало відродження єдиного українського народу, згуртування всіх громадян України в політичну націю. Ми всі разом зробили великий крок до побудови справедливого громадянського суспільства. 13 років тому народ України мирно і порівняно легко отримав незалежну державу, що безперечно є ознакою Божого благословення. Мабуть саме в ці дні наш народ складає своєрідний іспит на те, наскільки він дозрів до власної державності.
Разом з тим скільки б не працювали люди, остаточний суд скаже Господь. Тому в ці дні особливо необхідно молитися Богові і просити Його бути милостивим до нашого народу, який зростає духом і прагне правди.
• http://www.kievpatr.org.ua/news.php?page=show_stat&id=222
УВАГА! Редакція РІСУ залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статтей, поданих у цьому розділі.
Коментарі
