З життя наметового містечка-3
06.12.2004, [12:14] // Суспільство-дайджест //
Репортаж Катерини Кльоц, Марічки Маковецької та Влодка Хіцяка. - Сайт "Так" Всеукраїнського студентського руху за єдність, 5 грудня 2004 року
Київ, УКРАЇНА – У наметовому містечку є один цікавий намет, на якому зверху великими буквами написано “Центр молитви”. Це ще одна особливість української помаранчевої революції – надзвичайна віра в Божу благодать. Неодноразово доводилося чути, що важко знайти раціональне пояснення тому, що відбувається в Україні останніми днями. Цьому дивуються не лише іноземні спостерігачі та журналісти, які несподівано побачили, як встала з колін така терпелива і спляча нація.
Цьому не перестаємо дивуватися ми всі. Звичайно, політологи, політики та соціологи висловлюють свої, науково обґрунтовані припущення, але поза тим всім важко не добачити в нашому сьогоденні Божої руки. Ці усмішки, приязнь до прихильників іншого табору, стійкість – це великий Божий дар. Представники різних Церков та конфесій теж не залишилися осторонь наших змагань за свободу. Про це ми розмовляємо з мешканцем наметового містечка, одним із організаторів “Центру молитви” пастором Дмитром Врублевським
– Які Ваші функції в наметовому містечку?
– Особливих розписаних функцій у мене немає, але ми поставили два намети в наметовому містечку, щоби допомагати тим, які тут живуть.
– Звідки Ви?
– Ми з Києва. В наметовому містечку зібралося декілька християнських організацій і близько 10 київських Церков. Ми випускаємо часописи “Віра і життя”, “Стежинка” – це дитячі християнські журнали. Взагалі, займаємося різною діяльністю. Християнська місія “Райдуга”, наприклад, організовує молодіжні табори. Вони багато допомагали. Тут представлені християнська організація “Реаліс” , Спілка студентів-християн і близько 10 Церков, які входять в асоціацію місіонерських церков України.
– Оскільки Ви називаєтеся «Центром молитви», то як вона у Вас виглядає?
– Вона виглядає дуже цікаво. Щогодини ми стаємо в коло тут, біля палатки, і запрошуємо людей, у яких є якісь потреби, проблеми сердечні, моральні, духовні переживання. Ми встаємо всі разом і звертаємося до Бога. Сюди збирається дуже багато різних християн. Наприклад, православні, католики, греко-католики, євангельські християни, баптисти. І ми молимось всі разом за потреби людей, за Україну, за владу нашу, щоби Господь благословив нас усіх. Бо ми бачимо, що це справді Божа справа, коли мільйон чи більше людей перебувають у центрі Києва, і нема ніяких провокацій, кровопролиття. Ми віримо, що це відповідь Бога на молитву, і по-іншому не може бути.
– Чому Ви вирішили прийти саме в наметове містечко, а не залишитися десь в своїй церкві і молитися за нас?
– Ми встановили намет у вівторок і шкодуємо, що не в понеділок. Віримо, що християни повинні мати активну громадянську позицію, хочемо бути з тими людьми, які відстоюють правду, тому наш центр називається “Центром молитви” з лозунгом “Християни за правду!”. Ми хочемо, щоби правда не була переможена брехнею чи неправдою, щоби не було тиску, і тому ми молимось.
– Чи Ви співпрацюєте з представниками іншого табору, чи Ви можете там нести свою місію і організовувати там центри молитви?
– Справа в тому, що цього табору, я так розумію, мабуть, з п’ятниці чи четверга уже нема. У нас було кілька виходів туди, коли біля станції метро “Вокзальна” проводили свої мітинги прихильники Януковича. Ми приносили туди гарячі обіди, Нові Заповіти, розмовляли з ними. Спочатку люди боялися, не хотіли з нами спілкуватися, але коли вони бачили, що, незважаючи на нашу оранжеву символіку, ми просто прийшли їм допомогти, то вони навіть дали нам свій сухий пайок.
– Чи можете Ви сказати, що люди наметового містечка є побожними?
– Тут є різні люди. Є ті, які хочуть, щоб за них молилися, є ті, які записують свої молитовні потреби і складають нам ці записи в спеціальну скриньку. Я думаю, що тепер є багато людей, які живуть тут і перебувають у передстресовій ситуації, коли вони розуміють, що від них мало що залежить. Надіюся, що все добре вирішиться. Оскільки не все залежить від нас, ми звертаємося до Бога.
– Як Ви вважаєте, як завершаться ці акції протесту і коли вони завершаться?
– Провокаційне питання. Я вірю, що життя всіх людей на землі – в Божих руках, і коли ми кажемо на свято Пасхи “Христос Воскрес!” і відповідаємо: “Воістину Воскрес!”, то це означає мою віру в те, що Христос зараз реально править цим світом. Він сказав своїм дітям: “Я буду відповідати вам на ваші молитви. Моліться в ім’я Моє, і Отець вам відповість”. Я вірю, що те, що сталося в Україні – це велика Божа благодать.
Репортаж Катерини Кльоц, Марічки Маковецької та Влодка Хіцяка
• http://www.ucu.edu.ua/tak/ukr/news/article;980/
УВАГА! Редакція РІСУ залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статтей, поданих у цьому розділі.
Коментарі
