До євреїв України
18.11.2004, [12:54] // Суспільство-дайджест //
Мойсей ФІШБЕЙН. - "Україна молода", №217, 18 листопада 2004 року
25 вересня цього року, в Йом Кіпур, Судний День, прийшовши до синагоги, я запитав рабина: «Чи можна рабинові молитися в синагозі за неєврея, за християнина?» — «Можна, — відповів він. — Як звуть цю людину?» — «Віктор, син Андрія». — «Я розумію, про кого йдеться», — сказав рабин. І звернувся до Бога з молитвою. І староєврейською мовою попросив Бога дати здоров'я Вікторові, синові Андрія — Вікторові Андрійовичу Ющенку. В Судний День — день, коли Бог підписує вирок людям. «Хатіма това, Вікторе Андрійовичу, — доброго підпису», — подумки побажав я. Того дня Віктор Ющенко перебував у віденській клініці. І ось — він повернувся в Україну. І зустрітися з ним, стати пліч-о-пліч із ним приходять сотні тисяч людей.
Вітаючи євреїв України зі святом Ханука, вітаючи євреїв України зі святом Песах, Віктор Андрійович наголошував: «Історія євреїв багато чого вчить нас усіх». І цитував Лесю Українку: «І ти колись боролась, мов Ізраель, Україно моя». «Вихід із рабства і здобуття Свободи — це два відмінні процеси, — казав нам Віктор Ющенко. — Свободу здобуто лише тоді, коли людина «вичавила раба» із себе самої. Свободу здобуто лише тоді, коли визволено душу, що несла відбиток рабства. Лише тоді ніяка земна сила, ніхто з рабів, якi називають себе господарями цього світу, не зможуть відібрати в неї свободу». Знову й знову звертаючись до історії євреїв, Віктор Ющенко казав: «Багатовікове рабство притлумлює прагнення волі, люди зневірюються й ремствують: «Навіщо вивів ти нас — померти в пустелі? Краще б ми лишилися живими в рабстві!» І каже Мойсей: «Не бійтеся, стійте — і ви побачите спасіння Боже!» Це ж до нас, до всіх, це ж і нині: «Не бійтеся, стійте...» Тож повторімо сьогодні всі разом, усією Україною: «Від рабства — до волі, від смутку — до радості, від скорботи — до свята, від мороку — до великого світла!».
Під час війни мама й бабуся Віктора Ющенка в його рідному селі Хоружівка, що на Сумщині, переховували трьох єврейських дівчат. Півтора року. Ризикуючи власним життям. Вони рятували єврейські душі. Історія цієї родини багато чого вчить нас усіх. Станьмо ж пліч-о-пліч з їхнім сином і онуком, станьмо пліч-о-пліч із нашими братами-українцями — аби врятувати Україну.
1991 року більшістю голосів євреї підтримали українську Незалежність. Не схибимо й нині. Стаючи поруч із Віктором Ющенком, повторимо вголос і подумки: «Ейн давар га-омед біфней га-рацон! — Ніщо не встоїть перед волею!»
Мойсей ФІШБЕЙН,
член Українського центру Міжнародного Пен-клубу
та Національної спілки письменників України, лауреат премії ім. В. Стуса.
Мойсей ФІШБЕЙН
Вікторові Ющенку
...Ще теплого Великодня пора.
Він визира її з-поза Йордану,
убивану, невбиту, незриданну,
що світиться Йому з-поза Дніпра,
за проливнями землю визира,
заклечану, зеленену, пожадану:
«Я йду до тебе, Я тобі постану
торканням голубиного пера».
І світиться у темряві століть
Його сльоза, незаймана й нетлінна.
І у долоні пломеніє віть,
над безміром кривавиться калина,
оце ж бо Він: упавши на коліна,
коло Дніпра навколішки стоїть.
• http://www.umoloda.kiev.ua/number/310/113/11230/
УВАГА! Редакція РІСУ залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статтей, поданих у цьому розділі.
Коментарі
