Церковний Рубікон
09.11.2004, [13:03] // Суспільство-дайджест //
Андрій ПАВЛИШИН. - "Львівська газета", 9 листопада 2004 року
УПРОДОВЖ чотирьох місяців передвиборного Содому значна частина ЗМІ заглушувала українського обивателя різними брудними штучками, наче браконьєр б’є рибу динамітом. Обране багатьма кандидатами, серед яких найпомітнішим є прем’єр Янукович, а найгаласливішим – “слов’янозаєдинщик” Базилюк, позиціонування в ролі полум’яних захисників “канонічного” російського православ’я переходило рамки не лише пристойності та доброго смаку, а й закону, набуваючи рис розпалювання міжконфесійної ворожості. Демонстративна підтримка кандидата від влади Патріархом Алєксієм II покликана була, на думку московських політтехнологів, однозначно привабити паству наймасовішої в Україні (принаймні за кількістю громад, бо іншої статистики в нашій світській державі не проводять) конфесії.
Лідер української опозиції не приховував своєї приналежності до Православної Церкви Московського патріархату (цілком природна річ для уродженця Сумщини), проте не спекулював на цьому – цілком у дусі Конституції, яка передбачає рівні громадянські права прихильникам усіх релігій і невіруючих. Релігійність – справа глибоко приватна, навіть інтимна, отож особисто мені якось ніяково спостерігати високих державних службовців, які піаряться в храмах на свята, відразу ж за межами святинь струшуючи поверховий наліт духовності й апелюючи не до Десяти Заповідей, а до суто земних інтересів.
Стриманість Ющенка в конфесійних питаннях активно використовували аморальні типи від політики та медій, яким вдалося певній частині мало поінформованих громадян нав’язати стереотип цього політика як мало не речника інтересів Ватикану, “розкольників” (так вони називають православних Київського патріархату й автокефалістів) та єврейських і протестантських кіл. Що такий компот є внутрішньо суперечливим, незугарних контрпропагандистів мало турбувало.
Своєрідний перелом у цьому процесі “фальшування свідомості” може статися після вчорашнього понеділка. Цього дня відбулася зустріч опозиційного кандидата з Митрополитом Київським і всієї України Володимиром Сабоданом, який після годинної розмови благословив Ющенка. Високого церковного ієрарха, як повідомляють джерела “Нашої України”, турбує штучний розкол України за конфесійною та регіональною ознаками, а також втручання світської влади в церковні справи. Співрозмовники були одностайними у прагненні активізувати суспільну роль Церкви як гаранта суспільного спокою та миру між громадянами.
Дуже схожу думку того ж дня в розлогому інтерв’ю для газети “День” висловив Глава Української Греко-Католицької Церкви Кардинал Любомир Гузар, який високо оцінив громадянську активність українських виборців як запоруку змін на краще та закликав до громадянського миру. “Мудрий президент, справжній державний муж не може нехтувати думками, бажаннями, потребами населення країни; навіть того населення, яке голосувало проти нього. Який би кандидат не виграв, виборці, якi “програли”, не мають відчувати себе чужими у своїй державі. Якщо думати про майбутнє, про мир у суспільстві й не мати клопоту, повинно бути лише так”, – сказав Преосвященний.
Синтез усіх цих подій дозволяє сподіватися на ще один несподіваний ефект наших президентських виборів. Уже не раз говорили, що тверда й активна постава виборців України дає добрий зразок для всіх постсовєцьких держав, зокрема для Росії, коли йдеться про дотримання принципів справжнього вибору, демократії, вияву суспільного інстинкту свободи. Можливо, ми зможемо показати світові також приклад конфесійної терпимості й конструктивності у вирішенні проблем у царині релігійної духовності. Наша розмаїтість під цим оглядом є великим благом, і марнування цього шансу було б непростимим гріхом для тих політиків, які, попри декларації, зневажають цю розмаїтість і прагнуть брутально її нівелювати.
• http://www.gazeta.lviv.ua/2004/11/09/NewspaperArticle.2004-11-08.1113
УВАГА! Редакція РІСУ залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статтей, поданих у цьому розділі.
Коментарі
