Ті, хто не визнають Голодомор, прагнуть реабілітувати Сталіна та виправдати методи його режиму – Патріарх Філарет про геноцид
19.11.2008, [15:36] // Суспільство-дайджест //
Олег МЄДВЄДЄВ. — "Українська правда - блоги", 19 листопада 2008 року
"Заслухавши інформацію Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета про заходи пам'яті, присвячені Голодомору в Україні 1932-33 рр. та Звернення з цієї нагоди Патріарха до співвітчизників, Священний Синод Української Православної Церкви Київського Патріархату постановив... особливо підкреслити, що Голодомор 1932-33 рр. був актом геноциду проти українського народу – людей різних національностей, Батьківщиною яких є Україна".
Більш детально позицію Церкви виклав у своєму зверненні Патріарх Філарет. На мою думку, Владика з властивою йому здатністю дуже просто й зрозуміло для широкого загалу пояснювати складні речі розставив всі крапки над "і" в диспуті з тими, хто не визнає Голодомор геноцидом, хто взагалі заперечує факт його наявності в історії України.
"Верховна Рада в 2006 році визнала Голодомор актом геноциду українського народу. Геноцидом і страшним злочином визнали Великий голод 1932-1933 рр. десятки держав світу. Проте, в міру розкриття правди про цей злочин, почала посилюватися протидія правді з боку тих сил, які, мабуть, відчувають свою внутрішню спорідненість з організаторами Голодомору", – констатує Патріарх.
На його думку, "це ті сили, які намагаються морально реабілітувати Сталіна та його політику. Вони визнають, що жертвами сталінської системи стали мільйони людей, але пропонують вважати ці жертви "необхідною платою" за зростання економічного потенціалу, індустріалізацію та відбудову держави після громадянської війни. Вони не хочуть визнавати, що саме більшовицька ідеологія та її "вожді" привели до громадянської війни, яка вщент зруйнувала успішну економіку і ту "Велику Росію", за відродження якої ці сили прагнуть реабілітувати Сталіна та виправдати методи його режиму...
У свідомості Сталіна та його оточення колективізація замислювалася і реалізовувалася, не тільки як каральна акція по відношенню до волелюбного селянства, але і як спосіб "вирішення національного питання". Сталін був твердо переконаний, що "селянське питання за своєю суттю є питання національне".
"Страждали всі народи Радянського Союзу" – твердять ті, хто виступає проти визнання Голодомору геноцидом українського народу", – тут Філарет вступає в заочну полеміку з моїм відомим однофамільцем і частково навіть погоджується з ним. "Так, всі народи СРСР тією чи іншою мірою постраждали від тоталітарної політики загалом і колективізації – зокрема. Але тільки щодо України існують документально підтверджені директиви радянського керівництва, які вказують на сполучення в ній колективізації з "вирішенням національного питання". Тільки області, заселені переважно українцями, були оточені військовими загонами – щоби люди не могли врятуватися від голоду втечею. Тільки в цих областях активісти радянської влади вилучали все продовольство, а те, що не могли вилучити – нищили на місці. Саме в Україні в 1929-1930 рр., до початку Голодомору, було жорстоко згорнуто політику національного відродження, проведено серію каральних заходів, спрямованих на винищення або ув'язнення української національної інтелігенції, серед яких – процес "Спілки визволення України" та знищення Української Автокефальної Православної Церкви.
Для кращого розуміння цих подій можна провести паралель з тим, що під час ІІ Світової війни всі народи Європи постраждали від фашизму, але тільки окремі нації – євреї та роми (цигани), – були приречені біснуватим фюрером до повного знищення. І те, що від гітлеризму постраждали росіяни, українці, поляки та інші, не нівелює факту "особливого ставлення" фашизму до цих двох націй.
Німецький народ дав однозначно негативну оцінку цій сторінці своєї історії, злочини гітлеризму та ідеологія, яка до них привела, були засуджені. На жаль, на пострадянському просторі так і не сталося повноцінного засудження злочинів більшовизму і сталінізму. І це, мабуть, надихає реваншистів на спроби виправдати сталінські злочини проти народів СРСР і самої людяності. Виправдати те зло, яке не підлягає виправданню!
Важливо, що Голодомор ми визнаємо геноцидом українського народу, який складають ті, хто живуть в Україні та вважають її своєю Батьківщиною, не залежно від етнічного походження. Не національність по крові, а саме ці ознаки: проживання на українській землі, сповідування волелюбного українського козацького духу та любов до України, зробили наших предків-співвітчизників ворогами сталінізму. За те, що вони жили в Україні, що вони відчували себе частиною її духу, історії та культури – їх було віддано найжорстокішому покаранню через голодну смерть у власних оселях. Переконаний, що як тоді, так і зараз не графа у документах, а любов до рідної української землі визначали і визначають приналежність до українського народу. Тому ми відкидаємо звинувачення на адресу України у спробах через поминальні заходи розпалити національну ворожнечу.
60 років правда про Великий голод замовчувалася, але немає нічого таємного, що не стало б явним. Обов'язок кожного патріота сприяти розповсюдженню цієї правди, як би не опиралися ті, хто прагнуть приховати зло у темряві.
Наближаються дні, коли в Україні та в багатьох куточках світу відбудуться жалобні заходи, присвячені роковинам Голодомору. В ці дні ми повинні піднести особливі молитви за жертв голоду. Чудовим знаком національного єднання у пам'яті та скорботі є акція "Засвіти свічку". Нехай у вікні кожної оселі, де живуть люди, які люблять Україну, засвітиться ця свічка – одночасно вогник скорботи та світло надії.
Жертва, яку Україна принесла у 30-х роках, хоч і незбагненно страшна, але не марна. Ми маємо незалежність, маємо свою державу. Наш обов'язок не тільки вшановувати заморених голодом та знищених за волю України – ми зобов'язані своєю жертовною любов'ю до Батьківщини стати гідними наших предків та передати кращу країну нашим нащадкам".
Із заявою щодо Голодомору виступила і УПЦ Московського Патріархату. Навколо її оприлюднення розгортається напівдетективна історія, але про це – іншого разу. Але – незабаром.
• http://blogs.pravda.com.ua/rus/authors/medvedev/4923d4aec9fc0/
УВАГА! Редакція РІСУ залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статтей, поданих у цьому розділі.
Коментарі (3)
Як на мене, не треба творити ворога із сусідньої держави. Знаєте, ворогом України був Сталін, але ніяк не Росія.
Валерію : не сприймаю логіки за всяку ціну відхиляти геноцид українського народу, бо Сталін зачіпив і інших народів. Це не питання або-або. Тут аналогія Гітлерівщини цілком слушна. А щодо патр. Філарета: відмовляти навіть найбільшому грішнику можливість навернення видається мене позицією анти-християнською. А якби я Вам сказав, що Ви грішник і тому Ваші заяви нещирі... В культурних дискусіях аргументи ад гомінем не сприймаються!
"особливо підкреслити, що Голодомор 1932-33 рр. був актом геноциду проти українського народу – ЛЮДЕЙ РІЗНИХ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ, Батьківщиною яких є Україна".
Шановний Михайло Антонович у своєму прагненні в будь-який спосіб прислужитись владі не вдається в деталі своїх сентенцій. А саме, що геноцид - це цілоспрямовані дії по знищенню однієї конкретної націі, і аж ніяк не сукупності націй. А за всіма правильними патетико-патріотичними фразами проглядає лише чергова спроба створити образ ворога із сусідньої держави, неважко здогадатися якої, і тим самим насолити УПЦ. І якщо не знати, що той самий Денисенко тісно співпрацював з радянською тоталітарною владою (яку він так переконливо обвинувачує), то можна повірити в щирість подібних заяв. А так, знову політика та лицемірство...
Коментарі
