За царя і проти еротики
21.03.2008, [14:47] // Суспільство-дайджест //
Олександр СОЛДАТОВ. – "Портал-Credo.Ru", 20 березня 2008 року
У Неділю Православ’я центром Києва пройшов хресний хід під російськими монархічними прапорами. Під дзвін лаврських дзвонів на вулицю Івана Мазепи вийшли одні миряни
Задовго до початку нинішнього Великого посту на офіційному сайті Києво-Печерської Лаври, на території якої знаходиться резиденція предстоятеля УПЦ МП митрополита Володимира (Сабодана), з’явилося оголошення. В ньому повідомлялося, що в перший недільний день цього посту, відомий в церковній традиції як Неділя Торжества Православ’я, 16 березня, з Лаври центром Києва відправиться урочистий хресний хід. Пройшовши повз Маріїнський палац (офіційну резиденцію президента України), Верховну Раду і Будинок Уряду України, його учасники звершать молебні біля пам’ятника св. рівноапостольному князю Володимиру і біля Софійського собору, після чого, також центральними вулицями, повернуться в Лавру. Стиль оголошення створював враження, що йдеться про цілком офіційний церковний захід, в якому візьме участь солідний сонм духовенства і, можливо, навіть єпископи. У оголошенні було вказано, що урочистий хід розпочнеться о 12.30.
Ще на підступах до Лаври кореспондент "Портала-Credo.Ru" звернув увагу, що всі навколишні стовпи заклеєні саморобними оголошеннями, в яких вказано зовсім інший час початку заходу. Автори листівок, роздрукованих на принтері, пропонували учасникам хресного ходу зібратися у відновленого українською державою Успенського собору Лаври о 10.30. Дійсно, вже за годину до початку ходи біля головного входу в собор зібрався досить значний натовп, над яким розвивалися хоругви і прапори. Приблизно опівдні велично задзвонив найбільший лаврський дзвін, який задавав темп для святкового дзвону, що тривав приблизно годину. Під цю величну музику і вирушили в свій багатокілометровий похід учасники акції. Відразу кинулося в очі, що серед них не було жодного священнослужителя - принаймні, одягненого в належні молитовному ходу ризи. У натовпі мирян виділялася лише одна людина в підряснику - з вигляду прибулий звідкись здалеку монах-мандрівник.
Вийшовши з головної брами Лаври, стрій мирян впевнено вступив на проїжджу частину вулиці Івана Мазепи, що носила до недавнього часу назву Січневого Повстання - недоброї пам'яті більшовицької акції по захопленню Києва, в якому до того моменту вже була проголошена незалежна Українська народна республіка. "Союз православних громадян" України, чия "антицерковна політична діяльність" була нещодавно офіційно засуджена Архієрейським Собором УПЦ МП, доклав свого часу немало зусиль, щоб не допустити перейменування. На думку деяких активістів "Союзу", краще Лаврі знаходитися на вулиці пам'яті тих кривавих подій, під час яких був, зокрема, розстріляний митрополит Київський і Галицький Володимир (Богоявленській), чиє ім'я відкриває багатотисячний список Новомучеників і Сповідників Російських, ніж на вулиці "анафематствуваного зрадника російського царя".
Серед мирян-учасників ходу 16 березня, що вийшли з Лаври, очевидно переважали ті, хто взагалі не сприймає сучасної української реальності, зокрема назв київських вулиць. Поряд з саморобними хоругвами вони несли прапор династії Романових (чорно-біло-золотий) і Андріївський стяг, на особливій підставці над їхніми рядами пливла величезна ікона Царствених мучеників (тих же Романових) з не менш величезним гаслом на обороті: "За віру, Царя і вітчизну!", більшість учасників ходу несли в руках маленькі ікони царя Миколи II і його убієнної сім'ї . З особливим піднесенням прочани співали "Боже, Царя храні" і канон, "пєваємий в находжєніі супостат", майже в кожному тропарі якого згадується імператор, благовірний государ. Офіційно були представлені лише дві організації, стяги яких несли їх представники: козачий Дарницький курінь і Братство св. Олександра Невського. Але неофіційно в організації ходу взяли участь два найбільші церковно-політичні Союзи України - православних братств і православних громадян. Після засудження останнього єпископатом УПЦ МП він змушений "не світитися".
Враховуючи маршрут ходу - а він, нагадаємо, пролягав повз будівель основних органів державної влади України, - місцеві правоохоронці, вірогідно, повинні були б звернути увагу на таку "антиукраїнську" акцію. Проте ніяких особливих заходів безпеки у зв'язку з монархічним ходом зроблено не було. Вздовж шеренги православних, що розтягнулася метрів на двісті, йшли близько десятка міліціонерів, які були стурбовані тим, щоб хто-небудь з тих, що моляться, ненароком не вийшов з правого ряду проїжджої частини в сусідній, лівий, де рух транспорту не припинявся. Позаду колони, делікатно пропускаючи вперед літню бабцю, що відірвалася від основної групи на декілька метрів, їхали два автобуси. У першому, розфарбованому чомусь в кольори російського прапора, сиділи працівники дорожньо-патрульної служби, в другому - чоловік десять ЗМОПівців у витончених малинових беретах. Коли хресний хід досяг станції метро "Арсенальна", де вулиця Івана Мазепи перетікає у вулицю Михайла Грушевського - першого президента Української народної республіки, декілька ЗМОПівців вистрибнули з автобуса і побігли до найближчого кіоску "Пиво-води". Покірливо вставши в чергу, вони дещо відстали від ходу, що охоронявся, через що він хвилин на 10 залишився без їхнього нагляду.
У натовпі молитвеників, що налічував чоловік 300, переважали літні жінки. Немало було бороданів - теж скоріше літніх, ніж молодих. Зрідка попадалися і молоді обличчя. Наприклад, двоє дуже модно і сучасно одягнених хлопців несли великою розтяжку транспаранту: "Вимагаємо припинити рекламу розпусти в ЗМІ! Ні рекламі горілки, сигарет і еротики!" Так і виблискувало це нецерковне слово "еротика" на весняному київському сонечку поряд з грізними ликами Іоанна Предтечі, Спасителя і мученика царя Миколи, на тлі прапорів з російським двоглавим орлом і молитвою, зверненою до землі, що пішла в історію: "Русь Свята, бережи віру православну!" Навколо молитвеників метушився сухорлявий літній чоловік з невеликою рудувато-сивою борідкою: він ніс в правій руці складний пристрій, споруджений з декількох ручних кадильниць, на якому горіло хімічне вугілля. Щохвилини чоловік посипав це вугілля ладаном з соснової смоли, з досить різким запахом - і обкурював тих, що моляться. Ладан діяв добре: деякі випадкові перехожі в страху відбігали убік, хтось закривав ніс. Навколо ходу метушилося ще декілька чоловіків середніх років, одягнених в чорні шкіряні куртки. Вони роздавали листівки із закликами зберігати вірність Істинному Православ'ю, боротися з "філаретівським розколом", не приймати податкові коди і пам'ятати про надзвичайну близькість кінця світу, ознак чого вже більш ніж достатньо. Ходив вздовж хресного ходу і довговолосий худорлявий хлопець з великим ящиком для збору пожертвувань: туди необхідно було опускати копійки і гривни "на організацію наступних хресних ходів", найближчий з яких, до речі, намічений вже на 20 березня.
Хоругви і монархічні прапори поволі пливли у бік Європейської площі, трохи зачіпаючи держаками різноманітні рекламні розтяжки, розвішені над вулицею Грушевського. Поряд з рекламною вивіскою "Поїдемо до Москви" (реклама магазина "Москва") вони виглядали органічно, а ось з соціальною рекламою "Любіть Україну!", витриманою в жовто-блакитних тонах, різко контрастували. Коли хресний хід наблизився до святе святих української влади - розташованих по сусідству будинків Верховної Ради і Маріїнськой палацу - якраз з боку цих будівель пролунав завзятий дзвін якоїсь пересувної дзвіниці. Таким способом тих, що "моляться за Царя", вітав якийсь о. Олег, що вже більше двох років живе прямо навпроти Верховної Ради і влаштував тут же, в наметі, тимчасовий храм в ім'я св. Олександра Невського. О. Олег стверджує, що нечестиві "розкольники-філаретівці" вигнали його з храму в Тернопільській області, а він висловлює свій протест проти цього беззаконня, вимагаючи повернути храм. Зрозуміло, ніякої реєстрації або санкції влади на облаштування храму перед входом у Верховну Раду в батюшки-вигнанця немає, але в демократичній Україні це не проблема. Поряд з його армійською церквою-наметом розбито ще декілька наметів різного роду протестуючих, над якими стирчать труби пічок-буржуйок, з труб йде димок, а поряд в цілі стоси складені дрова. "Наметові містечка" - незмінний атрибут української політики останніх років, і "помаранчева" влада, яка сама частково вийшла з таких містечок навколо Майдану 2004 року, ставиться до їхніх мешканців з розумінням і пошаною.
Особливо інтенсивно богомольці хрестилися, проходячи під вікнами величезної і трохи зловісної чорно-сірої будівлі Уряду України, де, як припускала більшість, в цей момент "знаходилася Юля" (прем'єр-міністр Юлія Тимошенко), яка у великому страху поглядала на демонстрацію російського духу крізь жалюзі на вікнах свого кабінету. Дійсно, серед декількох машин перед входом в Будинок Уряду виділяється великий чорний "Мерседес" представницького класу... Під вікнами кабінету "прем’єрки" бабці з особливим піднесенням заспівали тропар Хресту, змінюючи його текст на свій лад: "Спаси, Господи, люди Твоя і благослови достояніє Твоє, победи православному царю (звичайно в цьому місці співають "православним християнам") на сопротівния даруя...".
Невеликий підйом в гору, плювки у бік розташованого тут же, над Європейською площею, костьолу св. Олександра, і хресний хід вступає в живописний парк "Володимирська гірка", вже прикрашений молодою весняною травичкою. Коли молитвеники спускалися до пам'ятника Хрестителю Русі, до них назустріч вийшли два представники кліру Києво-Печерської Лаври, що прибули сюди на автомобілі у супроводі семінаристів. Їм - ігуменові Арістарху і протодиякону Тарасію - намісник Лаври архієпископ Павло (Лебідь) благословив відправити біля пам'ятника св. Володимиру молебень з Чином православ'я, який служиться єдиний раз на рік - в першу неділю Великого посту. Богомольці розташовуються на ступенях пам'ятника, біля постаменту ставлять величезну ікону Царствених мучеників, включається звукопідсилююча апаратура і протодиякон затягує басом "Царю Небесний".
Для більшого духовного піднесення присутніх до складу молебню включили анафему на єретиків і многоліття православним. Вислухавши все це найуважнішим чином, кореспондент Порталу зловив себе на тому, що він заплутався в незліченних, м'яко скажемо, суперечностях між першою і другою частинами чинопослідування. Ось, наприклад, серед анафем звучали прокляття на адресу підписантів Брестської Унії 1596 року, що поклала початок Української Греко-Католицької Церкви (куполи її нового патріаршого собору виблискували на сонці якраз на протилежному березі Дніпра), "нечестивих Михайла і Андрія" (Патріарха Філарета (Денисенка) і митрополита Андрія (Горака)) - нинішніх старших ієрархів Київського патріархату, масонів і теософів, на адресу тих, що дотримуються нового (григоріанського) календаря і нової пасхалії, а також на адресу "єресі екуменізму" і покладеної в її основу "теорії гілок". Проте в "позитивній" частині молебню зазвучали многоліття (причому, поіменно!) главам тих помісних Православних Церков, які слідують новому (григоріанському) календарю і частково новій пасхалії. Півбіди, що всі проспівали многоліття померлому майже два місяці тому Архієпископу Афінському Хрістодулу. Незрозуміле захоплення, з яким співали многоліття Патріархам Варфоломію, Феодору, Ігнатію, Максиму, Даниїлу й іншим, тільки що відданим анафемі за новий стиль, по якому вони відзначають церковні свята. З великим підйомом многолітствували Патріарха Алексия II, який перебуває в щойно анафематствуваній Всесвітній Раді Церков і був президентом також анафематствуваної Конференції європейських Церков, в офіційних документах якої викладається та сама "теорія гілок". Кореспондент Порталу, звичайно, знайшов наукове пояснення парадоксу, що відбувається на його очах: просто, на вимоги консервативних ієрархів і активних мирян УПЦ МП, в Чин православ'я "автоматично" включили анафематизми, прийняті грецькими старостильними Церквами і Російською Зарубіжною Церквою - якраз проти "офіційних" православних Церков, з якими вони вели богословську полеміку. Та і взагалі, в ХХ столітті більше ніхто "свіжих" богословських анафем не складав, а народ вимагає, щоб Чин православ'я був прив'язаний до актуальної церковної проблематики. Проте відтворення цієї анафеми всередині самого "офіційного" православ'я, яке і нового стилю дотримується, і з екуменічного руху не вийшло, звучить в точності по відомій церковній приказці: "І під свою анафему падоша...".
Характерно, втім, що горезвісної анафеми Івану Мазепі виголошувати не стали, а серед "благочестивих гетьманів", згаданих за упокій, фігурував якийсь Іоанн. Насправді, анафема Мазепі визнана необґрунтованою ще Помісним Собором 1917-18 рр., який скасував всі церковні покарання, накладені в Російській імперії з політичних причин. Чутку про те, що ця анафема "ще в силі", пустив вже згадуваний "Союз православних громадян", причому зумів "розкрутити тему" до такого ступеня, що навіть президент Віктор Ющенко нещодавно попросив чимало здивованого цьому Патріарха Алексия II анафему з Мазепи зняти.
Прямо в ході молебню виникла цікава полеміка між окремими богомольцями і представниками офіційного церковного кліру. Коли протодиякон поминав "рід грецьких царів" і древніх великих князів Київських, кілька досить агресивно налаштованих жінок голосно зажадали, щоб він поіменно згадав і імператора Миколу II. "А то для чого ж ми сюди прийшли!" - вигукували вони. Протодиякон - мабуть, від подиву, - на декілька секунд затнувся, але потім добре поставленим голосом продовжив читати наперед заготовлений текст, в якому ніяких спеціально монархічних ноток не містилося. Більш того, "многії літа" виголосили навіть українському "синкліту" (тобто уряду, по-грецьки), хоча хвилин за п'ять до цього анафематствували тих, хто тягне з поверненням церковної власності і підтримує "розкольників". Між іншим, динаміки, через які все це транслювали, прагнули спеціально розвернути у бік Михайлівського монастиря Київського патріархату, розташованого на вершині гори, на схилі якої стоїть пам'ятник святому князю Володимиру. "Вони там зараз все чують і трепечуть", - говорили в натовпі.
Ігумен Арістарх після закінчення дійства виголосив проповідь, в якій, у загальних рисах, перерахував гріхи (гордість, лінощі, непослух...), що змусили Патріарха Філарета (Денисенка) "піти в розкол". "І зараз нашій Церкві загрожують єресь і розколи", - відверто додав о. Арістарх. Після нього слово взяв представник православної громадськості, що не представився, який активно закликав всіх присутніх не зменшувати молитовної ревнощі і прийти 20 березня на хресний хід проти вступу України в НАТО, який також стартує з Києво-Печерської Лаври. Необхідність цієї акції він мотивував тим, що НАТО є "масонською організацією", а масонство було анафематствуване щойно в Чині православ'я. Крім того, діяльність НАТО спрямована "проти братських слов'янських народів" (нагадаємо, що такі слов'янські країни як Польща, Чехія, Словаччина, Словенія і Болгарія вже вступили до НАТО, а Македонія, Хорватія, Чорногорія і навіть Сербія дуже хочуть туди вступити).
Помітно поріділий хресний хід рушив в зворотний шлях - через Софійську площу, Майдан Незалежності, Хрещатик і бульвар Лесі України - в Лавру. Провівши в ході і молитві більше п'яти годин, найстійкіші учасники були присутні на акафісті Страстям Христовим в одному з лаврських храмів. "Ми захистили сьогодні все наше місто хрестом, хоч це і важко", - визнав на закінчення один з організаторів ходу.
• http://www.portal-credo.ru/site/?act=ukr&id=3
УВАГА! Редакція РІСУ залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статтей, поданих у цьому розділі.
Коментарі
