Митрополит Агафангел та московська схема
28.09.2007, [16:11] // Суспільство-дайджест //
Василь СТОДОЛЯ. – «За помісну Церкву», 26 вересня 2007 року
Участь у парламентських перегонах митрополита Агафангела письмово прокоментував для нашого сайту експерт з релігійно-конфесійних питань Василь Стодоля (Лондон):
Політичну діяльність митрополита Агатангела слід розглядати у загальній перспективі політичної активності цілої УПЦ. Порівняно з 2005 роком участь цієї Церкви у передвиборчих перегонах стала значно меншою. Однак, політичні симпатії УПЦ лишилися незмінними. Аналіз друкованих та електронних ЗМІ УПЦ вказує на те, що на дострокових парламентських виборах ця Церква підтримує партії, що традиційно вважаються політологами «проросійськими», тобто Партію регіонів України (ПРУ), Комуністичну та Соціалістичну партії (КПУ та СПУ).
Єрархія УПЦ винесла певний урок з президентської кампанії 2004 р. Але цей висновок має не моральний, а радше політтехнологічний характер. Якщо 2004 р. УПЦ вдавалася до безпосередньої політичної агітації, то сьогодні методи впливу на думку вірних стають витонченішими. Фактів масового та системного поширення листівок у храмах, як це мало місце 2004 р., сьогодні не зафіксовано. Принаймні, у всеукраїнському масштабі. З іншого боку, аналіз церковних, партійних та загальноукраїнським ЗМІ вказує на те, що УПЦ продовжує «натякати» вірним про те, який політичний вибір слід вважати «найправославнішим».
Звернення предстоятеля УПЦ Митрополита Володимира з приводу виборів від 13 вересня 2007 р. має цілком нейтральний характер, надаючи рекомендації загального характеру – обирати достойних. Водночас аналіз деяких друкованих та електронних видань УПЦ свідчить про збереження орієнтації на Партію регіонів та ліві партії. Особливо цим відзначається сайт прес-служби УПЦ , де систематично розміщуються матеріали, що містять приховану політичну рекламу Комуністичної та Соціалістичної партій. А відомий своєю інтелектуальною та політичною «безпосередністю» архиєпископ Павло Лебедь навіть вдався до безпосередньої реклами комуністичних ідеалів. У своєму сумнозвісному інтерв’ю виданню «Комуніст» намісник Києво-Печерської Лаври стверджує, що комуністичний режим не винний у масових репресіях проти віруючих у совєцький час. Мовляв, винні самі вірні, «за гріхи» яких Господь попустив статися беззаконню. «Это сейчас мы порицаем, мол, вот такая нехорошая была власть. Да, была такая власть, но ведь и люди в этой власти были разные. И если Господь попустил это, то, наверное, за грехи наши? Да, было много расстреляно священников! Но, опять же, почему? Вероятно, за грехи наши! Поэтому еще раз повторю, что и тогда, и сейчас я отношусь к коммунистам с большим уважением. Особенно к нынешним коммунистам: и к Петру Николаевичу, и к его единомышленникам, к однопартийцам, к его коллегам». Що ж, за цією логікою можна виправдати й одного з найлютіших ворогів християнської Церкви імператора Нерона. Він теж разом з комуністами може виявитися невинним у масових стратах християн, бо за його часів теж існували недостойні вірні…
З іншого боку, на всеукраїнському рівні можна помітити тенденції до послаблення політичної активності УПЦ. Зокрема, порівняно з 2005 р. відсутня безпосередня масова агітація духовенства УПЦ за Партію Регіонів. Це можна пояснити двома чинниками. По-перше, УПЦ не готова сьогодні ризикувати своїм іміджем у суспільстві. По-друге, в середовищі УПЦ можна помітити певну зневіру у своєму головному «стратегічному партнерові» на виборах 2004 р. Адже, на думку багатьох єрархів та кліриків УПЦ, «регіонали» по суті не виконали своїх передвиборчих обіцянок.
Участь митрополита Агатангела у передвиборчій агітації СПУ в цьому контексті виглядає цілком логічно та вписується у загальну схему політичної активності УПЦ.
Спробуємо окреслити цю схему:
Предстоятель УПЦ займає підкреслено нейтральну позицію, уникаючи дій, що можуть тлумачитися як участь у виборчій кампанії;
Водночас група впливових єрархів УПЦ (Агатангел Саввін, Павло Лебедь, Іларіон Шукало та інші) продовжує курс на активну підтримку традиційних політичних партнерів УПЦ - ПРУ, Соцпартії та КПУ;
Нарешті, формально незалежні від керівництва УПЦ та неформально залежні від Москви та її фінансових ресурсів громадські об’єднання, безпосередньо агітують вірних не голосувати за «помаранчеві» політичні сили.
Як приклад такої залежно-незалежної організації можна навести громадське об’єднання «Православний вибір». Загальновідомо, що це віртуальна структура, що не представляє нікого, окрім її очільників та їх фінансистів з Москви. Однак, характерно, що цього ніби не помічає ані КПУ, ані Олександр Мороз, який нещодавно зустрічався з проводом ГО «Православний вибір». З іншого боку, офіційні ЗМІ УПЦ, зокрема, її прес-служба, обирають тактику мовчання. Жодних заяв стосовно «Православного вибору» церковні ЗМІ не зробили.
Про що це свідчить? По-перше можна стверджувати, що позиція Московського Патріархату стосовно УПЦ не змінилася. Москва та Відділ Зовнішніх Церковних Зв’язків лишилися при своїй старій думці, що УПЦ необхідно використовувати для політичної агітації за проросійські політичні партії (ПРУ, СПУ, КПУ). З іншого боку, помітно, що керівництвом УПЦ було внесено певні корективи в підготовлену Москвою схему політичної активності. Хоча проросійська група Агатангел-Іларіон-Павло активно демонструє свої політичні уподобання, глава УПЦ демонстративно зберігає нейтралітет.
Провід одержавленої російською владою РПЦ бажає бачити УПЦ в якості ресурсу впливу. Однак, ця самовбивча політика Московської Патріярхії стосовно України не знаходить підтримки у першої особи в УПЦ, якій більш до вподоби роль арбітра у політичних баталіях. Тут Москві й стає у нагоді митрополит Агатангел, який завжди готовий підтримати будь що «проросійське» - персоналію, рішення, партію, політико-цивілізаційний вибір тощо.
• http://www.pomisna.com.ua/article.php?articleId=157&lang=ua
УВАГА! Редакція РІСУ залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статтей, поданих у цьому розділі.
Коментарі
