«Слово уніат від самого початку не було образливим ні для кого, і я не бачу причин, щоб це слово сприймалося як образливе сьогодні»
01.12.2008, [17:23] // Інтерв'ю //
Інтерв’ю з архимандритом Кирилом ГОВОРУНОМ, керівником Відділу зовнішніх церковних зв’язків Української Православної Церкви
Як РІСУ вже повідомляла, 14-18 вересня в Києво-Печерській Лаврі відбувалася IV зустріч міжнародної робочої групи з написання історії Берестейської унії 1596 року. До складу групи входять православні, католицькі і греко-католицькі дослідники. Проект розпочав міжнародний Фонд «Pro Oriente» з Австрії у 2002 року. Тоді ж було ініційоване створення надконфесійної робочої групи, яка б складалася з богословів та істориків.
Позицію УПЦ (МП) у засіданнях робочої групи, що узгоджувала спірні питання історії Берестейської унії, представляв архимандрит Кирил ГОВОРУН, який погодився відповісти на кілька запитань для РІСУ.
— Чи гострими були суперечки на засіданнях робочої групи з підготовки узгодженої редакції Берестейської унії?
— Я б сказав так: йшлося про узгодження інтерпретацій подій, які є загальновідомі. Над цим і працювала робоча група. З цього приводу й точилися суперечки. Хоча, як на мене, не стільки суперечки, скільки академічна дискусія, тому що були представлені історики від Української Греко-Католицької Церкви, зокрема пан Олег Турій, історики від Православної Церкви, історики від Римо-Католицької Церкви. Безумовно у кожної сторони своя власна конфесійно забарвлена інтерпретація тих подій. Я наприклад, бачив деякі розбіжності в тлумаченні тих подій між представниками католицької та греко-католицької сторін.
Щодо змісту самих розбіжностей в інтерпретації подій можу сказати, що йшлося про різницю в інтерпретації мотивації влади Речі Посполитої того часу, які чинники змушували політичних діячів того часу – це і король, це і магнати і шляхта, і польська і українська – діяти тим чи іншим шляхом. І щодо мотивації православного єпископату, який прийняв унію. Тобто це, мабуть, головне питання, довкола якого точилися жваві дискусії: питання інтерпретації мотивації тих сторін, які взяли участь у створенні унії.
Не знаю, чи задовольняє така відповідь на це питання?
— Цілком. Хоча б тому, що ви підтвердили сказане Олегом Турієм, що після львівської зустрічі атмосфера конфліктною вже не була. Як ви оцінюєте сам проект «Про орієнте»: чи вдало підібраний формат цих міжконфесійних зустрічей? Я кажу про міжконфесійні зустрічі, бо у багатьох ЗМІ з`явилося тлумачення, що це була нібито надконфесійна група.
Ці засоби масової інформації мають рацію, тому що певної надконфесійності надавав академічний характер дискусії. Тобто це була дискусія не між представниками церков, а між представниками академічних шкіл. І, звичайно, була певна конфесійна забарвленість, яку демонстрували вчені. Але вони залишалися вченими. Це була суто академічна дискусія, тому було б коректніше називати цю зустріч надконфесійною. І мені здається, що саме такий формат академічної дискусії є, мабуть, найкращим для вирішення складних питань.
— Фонд «Про Орієнте» – благодійний?
— Так. Він виконує надзвичайно важливу функцію, створюючи простір для діалогу між різними традиційними християнськими церквами, Зокрема, католицькою, греко-католицькою, православною та орієнтальними Церквами. Діяльність цього фонду розповсюджується і на Європу, на Близький Схід. Зокрема існують дуже цікаві програми вивчення традицій східного, орієнтального християнства – дохалкідонського. Фонд існує на пожертви і, власне вже багато років, виконує саме цю місію.
Фонд добре відомий і в православному світі. Православні церкви високо оцінюють внесок цього фонду у розвиток контактів між церквами.
Фонд не є підпорядкований ні Ватикану, ні Константинополю. Це незалежний фонд. Він виник після відомої зустрічі у Балтиморі членів змішаної богословської комісії православно-католицького діалогу, як не помиляюсь у 2000-му році. Йдеться про офіційний діалог між вдома традиціями, який ведуть усі православні церкви на чолі з Патріархатом і Католицька Церква.
— Очевидно, фонд довів доцільність свого існування і ефективність його діяльності тим, що допоміг продовжити міжцерковний діалог, що був ускладнений. Зокрема після засідання змішаної богословської комісії у Балтиморі…
— Відмінність у роботі змішаних богословських комісій і робочої групи, про яку ми говоримо, в тому, що робота змішаної богословської комісії є церковним діалогом. У Балтиморі справді була одна з критичних зустрічей, після якої досить довго цей діалог не поновлювався. І лише 2006-го року він відновився: відбулася зустріч спочатку у Белграді, потім – у Равені.
— Де саме буде видано узгоджений текст історії Берестейської унії.
— Німецькою мовою, очевидно в Австрії. Наразі навряд чи можна сказати певно. Де вийде російською, також можна поки що лише припускати. Також можливо, що згодом вийде і українською. Зараз у мене є примірник книги доповідей учасників львівської зустрічі. Його видав інститут історії Церкви Українського католицького університету у Львові.
— Ви як учасник робочої групи готуєте підручник з історії Берестейської унії?
— Це можливо. Робота ще не завершена. Підготовлено перші дві глави. Ми поки не можемо говорити про остаточний варіант тексту, тому що і цього разу під час київської зустрічі висловлювалися різні оцінки цих подій. Є зближення інтерпретацій, але остаточного співпадіння позицій поки що немає. Якщо вдасться врахувати всі висловлені зауваження, то цей текст справді може стати певною основою в оцінках подій, для розв`язання поточних проблем, питань співіснування і діалогу.
— Представники Київського Патріархату і УАПЦ не зверталися до Вас з пропозиціями залучити їх до роботи?
— Не пропонували.
— Чи буде проведено наукова конференція для ширшого кола істориків і зацікавлених осіб за результатами засідання робочої групи в Лаврі?
— Таких планів немає.
— Чи можна зараз стверджувати, що в устах кліриків православної Церкви слово уніат не є образливим?
— Треба сказати, що слово «уніат» спочатку не мало негативних коннотацій і, наскільки мені відомо, вживалося самими греко-католиками. Тому, чому зараз це слово повинно сприйматись як образливе?
Розмовляв Іван Рибалко, спеціально для РІСУ
Київ, вересень 2008
Коментарі (17)
Звичайно, стосовно самої Берестеської унії можна мати різні погляди. Це - нормально. І, тим не менше, - факт залишаєтья фактом: її реальним вислідом стався розкол Церкви та виникли міжконфесійні чвари в Україні і Білорусі. Той розкол і чвари, які щиро прагнули подолати (а заодно зробити конкретний крок до відновлення єдності і Вселенської Церкви!) Митрополит св. Петро Могила та його унійний візаві. На превеликий жаль, мало хто їх тоді в Україні та за її межами захотіли зрозуміти і підтримати... А затим неодноразово вибухали - не без "дружнього" втручання ззовні - жахливо-згубні криваві взаємопоборювання і розправи (котрі, приміром, масово супроводжували Хмельниччину, Гайдамаччину тощо), незмінними результатами яких ставала повзуча - частина за частиною - анексія України Московською імперією. А кому на руку сучасні розколи і незгоди поміж українськими християнами? Відповідь очевидна...
ми говоримо про Говоруна, а насправді потрібно говорити про іншу людину, котра готує матеріали для Говоруна і інших видних церковних діячів незалежно від юрисдикції. Тому богословську геніальність не слід приписувати людям, які посередковані у ній.
А причина затримки з висвятою Говоруна в єпископи полягає іменно в тому, що вся інформація про плани і кроки Блаженнішого зливаються Гундяєву.
Говорун -- людина дуже розумна, навіть надто. Що й казати: випускник Семінароакадемії м. Києва, богословського факультету в Афінах й котрогось з англіських університетів. Це реально релігійний геній.
парамон та праваслауний бяларус дві антиукраїнсьі свині!!!
1. Добра ж "занепадала" у канцы 16 ст. праваслаўная Царква... паглядзіце на выданьня Службоўнікаў у Вільне, Евангельляў. Не параўноўвайце спустошеную і бязграматную Маларосію з Літвой-Беларусьсю!
2. Унію тую ж прынялі найбольш ліцьвіны-беларусы, а не маларосы. Менавіта казакі Хмяльніцкага зьнішчалі беларусаў без разбору веры разам з маскалямі ў 17 ст.
3. Брэхня, што БАПЦ і ЎАПЦ не жадала прыняць удзел у абгавораньні праблемы (як і БГПР). Умовы іх няўдзелу высунала УПЦ МП, а УГКЦ іх падтрымала... Гэта прадстаўнікі беларускай дыяспары ў Польшчы нам добра і падрабязна распавялі.
4. Вашыя прыватныя пасядзелкі - шэта рэспект маскалям, як і заўсёды.
Pane Macijevskyy, vasha ekleziologichna model megyje z bogevilljam. A shchodo znyknennja UGCC, to ce prosto smishno, za ostanni desjatylittja cja Cerkva dosjagnula togo, pro shcho jj poperednyky mogly tilky mrijaty.
М-дааа... Кожен дивиться зі своєї дзвіниці. Руський народ у більшості ніколи не сприйняв би навіть сьогодні латинського обряду. Це проти ментальності східних слов'ян. А якщо б не було священичих родин, то українсько-білоруській нації були б кранти... А що взагалі-то краще було б, аніж унія? Придумали щось нове? Так і апостольські передання зберегли, і традиції і голову (тобто видимого голову Церкви) не загубили як інші...
Народ, не сприймайте того манкурта Мацієвського серйозно. Він живе ненавистю до інших, то Пласт дістає, то УГКЦ, а його самого на парафії не сприймають однозначно.
Насправді Унія була помилкою. Українській Церкві слід було прийняти Латинський обряд і влитися в Римо-Католицьку Церкву, натомість вимагати щоб на Українській території були латинські єпископи українського (руського) походження і вимагати вживання руської (української) мови там б де було б можливо. Тому Унія не обєднала українців, навпаки замість двох Церков стало три. Сама УГКЦ кидається в різні крайнощі, або вона суперправославна або суперкатолицька, або ж існують різні угрупування. Насправді Церква УГКЦ зникає як суспільно-релігійне явище. Уніати самі не знають що хочуть :))))))
Балакун розводить балачки. А насравді немає ворога підтупніше для Єдиної Помісної Церкви ніж цей московський вискочка, який по-єзуїтськи робить вигляд патріота, а насправді доносить Москві про кожний крок митрополита Володимира (Сабодана). Ганьба Говорунові!
Сторінки коментарів: 1 | 2 наступна
Коментарі
