«На жаль, ми вже пожинаємо плоди браку уваги до підростаючого покоління. Треба бити на сполох»
01.07.2008, [13:44] // Репортажі, дослідження //
Якось одного мудрого чоловіка запитали: «Що зробити для того, щоб добре виховати дитину?» Він відповів: «Про це треба думати за 20 років до її народження». Тобто для доброго виховання потрібні добре виховані батьки майбутньої дитини. Власне, саме ця думка була наскрізною, коли представники різних конфесій стали відповідати на запитання „теми місяця” РІСУ, з якими до них звернулася київський власкор РІСУ Світлана ЯРОШЕНКО: «Які найбільші небезпеки сьогодні існують для духовного світу дитини, молоді і сім’ї?»
Звісно, «зреть в корень» це найголовніше, але що сьогодні робити із тими «плодами», які нам дісталися у спадщину від кількох попередніх поколінь? У кожної конфесії є свої міркування з цього приводу і робляться свої кроки в цьому напрямку.
— ЄВСТРАТІЙ (Зоря), єпископ Васильківський, вікарій Київської єпархії, прес-секретар Київської Патріархії, голова інфрмаційно-видавничого управління Української Православної Церкви Київського Патріархату:
— Великих небезпек є кілька. Перша небезпека — це відсутність належного систематичного виховання. Бо часто батьки не знаходять часу для того, щоб приділити його дитині. Вони, дбаючи про матеріальний достаток сім’ї, виснажують свої сили, витрачають час, і вже не спроможні приділяли увагу тому, щоб прослідкувати, як протікає життя дитини, в якому напрямку вона розвивається. Виховна робота в школі часто зведена до мінімуму. Якщо є школи, де дійсно виховання поставлене на належний рівень, то це швидше з особистої ініціативи вчителів, а не тому, що є така загальна система. І у зв’язку з тим, що ні в родині, ні в школі, дитина не отримує належного виховання, вона залишається сама по собі перед тими викликами, перед якими вона навряд чи може встояти. Це масова культура, культура споживання і споживацтва, це культура гедонізму і аморальності.
Все це з різних джерел іде на дитину, на молоду людину: з середовища однолітків, через ЗМІ, через вільний доступ до мережі Інтернет, де повно всілякого бруду. Велика проблема також полягає у повній доступності алкоголю і тютюну для дітей. І все це в комплексі в ранньому віці вже настільки спотворює дитину, що вона, зростаючи, перестає розрізняти добро і зло — зло приймає як добро, а добро відкидає. Вона виростає егоїстом, і в силу цього вважає, що весь світ і все, що існує навколо, є задля отримання її задоволення. Стаючи дорослою людиною, така дитина навряд чи зможе утворити повноцінну родину, відповідально народити і виховати дітей. Це і є найбільша загроза – що сучасне покоління молоді в переважній більшості навряд чи зможе повноцінно продовжити свій рід.
Ці молоді люди дуже часто захоплюються грошима, кар’єрою, здобуттям якихось інших задоволень. І на сім’ю, на дітей, в них немає часу, вони не вважають це за потрібне, не вважають, що вони повинні створити родину, народити і виховати дитину, бути відповідальними батьками, бути відповідальними чоловіком і дружиною. Ось це і є найбільша загроза – що за кілька поколінь наш народ може припинити своє існування в силу природних причин: старше покоління буде вмирати, а нові покоління на зміну просто не будуть приходити.
І тому вже зараз треба приділяти належну і активну увагу впровадженню системи виховання у школах, законодавчому обмеженню, в першу чергу, реклами алкоголю і тютюну, яка найбільш впливає саме на дітей і молодь. Потрібно законодавчо і на інших рівнях обмежити те, що можна побачити в ЗМІ – вияви розпусти, аморальності, бездуховності. До речі, в країнах, на які Україна зараз рівняється, такі обмеження вже давно діють. А ми часто забуваємо, що свобода це не сваволя. І якщо зараз держава і суспільство, якому слугує держава, не звернуть належної уваги на ці проблеми, а будуть перейматися проблемами політичними, економічними і вважати, що це є найбільш важливим і найбільш нагальним, а не проблеми саме підростаючого покоління, то ні держава, ні суспільство не матимуть ніякого майбутнього.
Нещодавно я прочитав таку інформацію Державного комітету статистики: якщо збережуться ті тенденції, які існують зараз, то до 2050 року населення України зменшиться майже на половину – із 46 млн. нас залишиться всього 26 млн. – ось те, що чекає Україну в разі, якщо вже зараз не вживати тих заходів, які б зупинили цю катастрофічну ситуацію, що загрожує не тільки суспільству, не тільки народу, а кожній людині зокрема. Тому що ті діти, які сьогодні в основу своїх цінностей ставлять споживацтво, на схилі літ залишаться одинокими, нікому не потрібними. При такому неймовірному зменшенні населення навряд чи економіка нашої держави буде стабільною, і відповідно, пенсійне забезпечення їм ніхто не зможе сплатити. А тому, наживши в молодості лише багато задоволень, на старість вони ризикують впасти у великі біди і потім щиро і сердечно жалкувати за те, чому вони в молодості не були мудрими, чому їх не виховали, чому вони не зрозуміли, що є добро, а що зло, які цінності є істинними, а які неправдивими, і як потрібно жити насправді.
— Священик Андрій НАГІРНЯК, референт із соціальних питань Патріархії УГКЦ, віце-президент Міжнародного благодійного фонду Карітас України, магістр соціальної роботи:
— Відповідаючи на це запитання треба зазначити, що є проблеми як практичного, так і теоретичного, так би мовити, світоглядного характеру. Очевидно, що Церква в першу чергу дбає про світоглядні моменти. Тобто про духовно-психологічний та морально-ціннісний стан суспільства. Орієнтири, які виставляє Церква, як правило, є суспільно корисними. Бо йдеться про одне з найголовніших завдань, які стоять перед всіма — перед суспільством, перед Церквою і перед сім’єю – виховати таку людину, яка зможе робити свідомі і відповідальні вибори. І це стосується всіх аспектів життя: праці, де хочемо кар’єрно зростати, родини, в якій приймаємо рішення нести вірність перед дружиною та дітьми. Це вибори і стосовно того, чи вживати наркотики, тютюн або алкоголь, чи ні. Це й вибір: мати чи не мати дошлюбні статеві стосунки.
Отже потрібно сформувати таку атмосферу в суспільстві, яка б сприяла вихованню дітей, які зможуть робити ті свідомі і відповідальні вибори. І на це мають бути спрямовані всі сили суспільства. Ця загальна атмосфера має творитися і через морально-етичне виховання — через відповідні навчальні предмети у школах , через ЗМІ, через працю, яку здійснює Міністерство сім’ї, молоді та спорту. Також атмосфера творитиметься через те, що ми будемо бачити більше реклами, яка не каже: “Захисти себе – користуйся презервативом”, а — “Будь вірним”, “Стримуйся до шлюбу”, “Люби свою родину”, “Твоя дитина чекає тебе”. Бо соціальна реклама, яка є зараз, у своїй основі дуже рідко має ціннісні та моральні орієнтири.
Ми маємо зрозуміти, що виховання такої дитини це є те, що може в кінці кінців дати якийсь результат. Це те, що працює на майбутнє. Воно не дасть свого результату вже завтра. Цей результат буде через покоління. А зараз ми пожинаємо плід тієї атмосфери, що панувала протягом останніх 15-ти років. Тоді в кожному кіоску на видному місці виставлявся “Плейбой”, у вузах роздавали презервативи і казали, що таким чином ти можеш захистити себе від усіх проблем і що ти можеш вести статеве життя коли завгодно і з ким завгодно, коли на кожному кроці ми бачили рекламу горілки і тютюну. А головний слоган всіх реклам – “Отримай задоволення”. Зараз ми пожинаємо наслідки цього всього. Наприклад, сирітство. Адже люди прагнули не дітей, вони хотіли задоволення. Ну, не вдалося отримати просто задоволення без дитини. Ну, нічого, дитину можна здати в сиротинець…
Отже сьогоднішні суспільні проблеми, які стосуються сім’ї, дитини і молоді, є плодами тієї 15-річної атмосфери. Тому, коли хочемо змінити щось на перспективу, нам треба міняти в першу чергу атмосферу. Але те, що результат прийде з роками, має нас активізувати більше, а не спровоковувати підхід: “Оскільки це дасть результат не завтра, то ми цього робити не будемо”. От нещодавно проходили акції проти СНІДУ у вузах Києва, Дніпропетровська і Одеси, де молодь тестували на ВІЛ/СНІД і проводили для неї консультаційно-інформативну роботу. Але все розпочиналось з того, що при вході до університету їх зустрічали дівчата, які роздавали презервативи. Тобто сама кампанія дуже добра, бо молодь ставала більш поінформованою, пройшла тестування. Але на яких морально-ціннісних орієнтирах все це базувалося?! На правилі “користуйся презервативом і СНІД тобі не страшний”?!… Тому ми звернулися з листом і до міністра освіти, і до керівника Міжнародного альянсу з ВІЛ СНІДУ в Україні з тим, що морально-ціннісні орієнтири в цій програмі абсолютно не враховані. У листі-відповіді керівника Альянсу говорилося, що “ви ж розумієте, що вся молодь і так має статеві стосунки, то для чого їм задурювати голову якоюсь стриманістю і вірністю – їм треба зразу роздавати презервативи”. Тобто навіть не говориться про те, що в даних програмах потрібно вводити ці моменти.
Довгострокові проекти не розглядаються, бо всі чекають того “завтрашнього ефекту”. Але якщо ми не будемо робити цього сьогодні, то завтра буде вже пізно. Ми повинні зорієнтувати молодь, показавши, що її неправильний вибір сьогодні тягне за собою важкі наслідки завтра.
Звісно, є деякі позитивні зміни у державному стратегічному плануванні. Приміром, у цьому році Верховна Рада врешті-решт прийняла закон про заборону зовнішньої реклами тютюну і алкоголю. Я також є представником від Всеукраїнської Ради Церков до Нацради з ВІЛ-СНІДУ, і нам вдалося внести свої пропозиції у загальнодержавну програму профілактики цього захворювання. І в проекті цього документа вже є запис про те, що профілактичні програми мають базуватися на традиційних духовних та морально-етичних принципах, і вони мають бути спрямовані зокрема на пропагування дошлюбної стриманості та шлюбної вірності. Отже щось уже маємо. Воно ще дуже маленьке, але принаймні світоглядно кардинально інакше. До практичної реалізації цих принципів може треба буде чекати з десять років, але все мусить з чогось починатися.
Ще одна серйозна проблема – сирітство. Я вже говорив, що це наслідок атмосфери минулих років. Але бачимо також, що вже вирішується проблеми праці з цими дітьми, проблема надання їм того, що називається “родинна форма виховання”. І тут для Церков, особливо традиційних, є велике поле для діяльності. От, наприклад, у нашій Церкві ще немає програми, яка була б на це спрямована. Деякі ініціативи є: сиротинці, які провадять ченці і черниці з різних чинів і згромаджень. Але ще немає пропагування серед вірних всиновлення, створення прийомних сімей. І треба працювати над тим, щоб змінювати світогляд наших вірян. Тобто Церква повинна мати тут ту безпосередньо практичну материнську відповідь. Бо хто дасть краще виховання як не християнська сім’я? Якщо ми добре виховаємо дитину, то можемо бути впевнені, що ми вирішили багато соціальних проблем в майбутньому. Отже кожен член Церкви мав би подумати, як відповісти на цю проблему.
Протодиякон Іоан ДІДЕНКО, голова Відділу благодійності та соціального служіння Київської єпархії УПЦ (МП), представник УПЦ (МП) в Комісії з соціальних питань при Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій, регіональний консультант Всесвітньої Ради Церков з питань дияконії, директор Всеукраїнського міжцерковного благодійного фонду «Віра. Надія. Любов»:
1. Байдужість батьків до питань виховання. Наприклад:
— з дитинства спілкування з дитиною замінюють телевізором і т. д.,
— ставляться як до власності, а не як до особистості,
— батьки не працюють над собою (слабкості, звички і т. д.),
— нестримані прояви гніву, емоцій і т. д. при дитині,
— не підтримують внутрішнього контакту в підлітковому віці,
— балують дітей.
2. Дітям легко побачити те, що не дозволено. Наприклад:
— телевізор, Інтернет (жорстокість, еротика, дурниці… і т. д.),
— комп`ютерні ігри (переважно жорстокість, еротика, дурниці... і т. д.)
— журнали, газети,
— підліткові вуличні компанії.
3. Залежність. Наприклад:
— мобільні телефони,
— комп`ютерні ігри,
— телевізор,
— паління,
— слабоалкогольні напої.
4. Безвідповідальність. Нариклад:
— майже ніхто не робить домашнє завдання в школі,
— батьки не залучають дітей до серйозних справ по господарству,
— фізично працювати ніхто не хоче, а це дуже корисно у підлітковому віці,
— багато малодітних сімей, де старші не піклуються про молодших,
— діти не звикли самі приймати рішення і відстоювати свою точку зору.
5. Байдужість. Наприклад:
— немає любові та уваги до оточуючих (егоїзм),
— зникає природній інтерес до спілкування, пізнання, досягнення цілей.
6. Бездуховність. Наприклад:
— матеріальне життя головне,
— немає спілкування з Богом,
— немає довіри до Церкви,
— немає довіри до дорослих.
7. Немає рішучості змінити себе!!!
— Єпископ Мар’ян БУЧЕК, відповідальний за душпастирство родин при Конференції Єпископів Римо-Католицької Церкви в Україні:— У сьогоднішньому світі, на жаль, сім’я має різні небезпеки. Серед них особливо болючими є ті, що слідують через те, що тато чи мама виїжджають далеко працювати, навіть закордон. Тоді діти залишаються з бабцями і дідусями, чи з сусідами. Є загроза подружніх розлучень — дві третини нових подружніх пар досить швидко після шлюбу розходяться. Діти та молодь не вчаться християнській моралі.
Католицька Церква старається підготувати молодих людей до вступу у подружжя. Для цього проводить трьохмісячний підготовчий курс для кандидатів одружитися. На цьому курсі ми навчаємо про позитивні аспекти родинного життя. Про відповідальність чоловіка та дружини за дітей та родину перед Богом і суспільством. Навчаємо як подолати небезпеки з котрими зустрічається сучасна родина.
Протягом шкільного року в кожній парафії проходить катехизація (навчання з релігії) дітей, молоді та старших людей. В особливий спосіб монахині та священики займаються сиротами та дітьми вулиці. Під час зимових та літніх канікул провадимо таборування „Відпочинок з Богом”. Подружні пари як молодого, так і похилого віку, постійно зустрічаються в різних групах, які називаються: Родинні Кола, Назаретянські Сім’ї, Подружні зустрічі. Це укріплює стосунки в подружніх парах та дозволяє глибше переживати сенс християнського подружжя. У цих зустрічах завжди беруть участь священики та компетентні спеціалісти.
Наша Церква організовує різні конференції, симпозіуми, присвячені родинній тематиці. Такі заходи є часом для обговорення і ділення досвідом вітчизняним та зарубіжним.
Також важливо, щоб родинні цінності поширювались у суспільстві через мас-медіа, які, безсумнівно, мають вплив на людську свідомість.
У своєму навчанні Католицька Церква говорить вірним про обов’язок народження та виховання дітей для майбутнього Батьківщини і Церкви. Діти повноцінно розвиваються, маючи живий контакт з рідними, а не сидячи перед комп’ютерами і телевізорами. Спілкування з батьками розвиває чуттєвий зв’язок з родиною, що є основою основ розвитку особистості.
— Лариса ОНІЩУК, завідувачка Відділу дитячого служіння Християн Віри Євангельської П’ятидесятників:
— Найбільш загрозливими для дітей є:
- загальний духовний занепад та втрата зв’язку між поколіннями. Батьки, дбаючи про матеріальне/фізичне виживання сім’ї, нехтують духовним розвитком дитини/підлітка/юнака;
- засилля демонічного впливу через медіа, комп’ютерні ігри, згубні молодіжні субкультури (як емо, готи і т.д.), потероманію та інші.
ЩО РОБИТИ?
— надати абсолютний пріоритет праці з батьками в помісних церквах через освіту, мотивацію та спільне служіння дітям;
— докласти всіх зусиль для забезпечення викладання християнської етики для всіх школярів ЗОШ.
— Пастор Микола РОМАНЮК, директор Інституту підготовки церковних служителів Всеукраїнського Союзу Об’єднань євангельських християн-баптистів (ВСОЄХБ)
Наш час переповнений небезпеками, багато з яких невідомі попереднім поколінням. Особливо хочеться відзначити зростаючу небезпеку зі сторони мас-медіа та толерантність так званого християнського суспільства до популяризації та поширення аморальності.
І все ж серед численних небезпек для духовного світу як дітей так і молоді головною вважаю проблему… сім'ї. Це не просто гарна фраза, що сім'я – то основа суспільства. Саме у родині формується духовний світ дитини, закладаються його основи. Тому духовна атмосфера родини є визначальною у формуванні світу дитини.
А тепер елементарна статистика: з січня по квітень 2008 року на 56 тис. шлюбів 47 тис. розводів. Мусимо визнати – це вершина айсбергу. Насправді проблеми у родині набагато глибші. Боротьба за існування чи добробут багатьох українських родин привели до розділення родин через трудову зайнятість та міграцію. Це призводить до розділення родин, руйнування довір'я, розрив у стосунках між працюючими батьками та дітьми. З іншого боку, велика кількість існуючих родин переживають значні проблеми в особистих стосунках, спілкуванні та вихованні.
Також важливо відзначити, що сучасне покоління батьків або вихованці комуністичної системи або ж їхні діти. Тобто люди без духовної основи в християнському розумінні цього слова (адже будь-яка людина має свій духовний світ).
Я БАЧУ НАЙБІЛЬШУ НЕБЕЗПЕКУ ДЛЯ ДУХОВНОГО СВІТУ ДИТИНИ І МОЛОДІ САМЕ В СІМ'Ї, де відсутня духовна основа, де криза у цінностях, стосунках, де багато родин зруйновано. А духовний світ формується головним чином у родині. Від родини і залежить яким буде наше суспільство завтра.
Глибоко переконаний, що християнським Церквам серед багатьох проблем суспільства варто звернутим увагу саме на працю з родинами. Звичайно, важлива праця з наркозалежними, алкоголізмом та безпритульними. Але через оздоровлення родини, через утвердження міцних, довірливих стосунків, через закладення духовних основ батьки знову знайдуть шлях одне до одного і разом до сердець дітей. Здорова духовна атмосфера у сім'ї формує здоровий духовний світ дитини. З такою родиною суспільство має майбутнє. І навпаки – руйнування родини є загрозою не просто для духовного світу нового покоління, але і смертю суспільства.
— Пастир Тарас КОКОВСЬКИЙ, Українська Лютеранська Церква:
Згоден з думкою про згубний вплив на підростаюче покоління нинішніх кіно, телебачення, радіо, друкованих видань. З настанням незалежності і свободи, на жаль, вийшло з підпілля усе те, котре, заграючи з гріховною людською природою, ставить на потік аморальне,заробляючи на цьому шалені гроші. До нас з-за кордону прийшло не лише добре, але також усякий духовний непотріб. Його слід "фільтрувати" і головна роль у цьому повинна належати державі, якщо їй справді не байдуже, ким стануть її діти. Нерідко цю функцію держави перекидають виключно на плечі когось одного - церкви, родини, школи. Так, ці інституції теж відповідальні, але певною мірою.
Здається, самі люди також бувають занадно пасивні. В часи СРСР існувала ціла система зайнятості підростаючого покоління, яка таки спрацьовувала — з розпадом СРСР дітей спроваджено "на вулицю". І там, за відсутності належного державного контролю, можна розпивати спиртні напої, курити цигарки, вживати наркотики, годинами сидіти за гральними автоматами.
Трудова еміграція останніх років теж внесла свою лепту - нерідко діти, фактично, віддані самі на себе, ще й з грошима в кишені, які присилає мама чи тато.
Дуже багато втратила за останні роки школа... З освітнього закладу вона часто-густо, перетворюється в "контору" по збиранню грошей, на батьківських зборах чути не про виховання учнів, поведінку, навчання - а лише про гроші на те чи інше.
Нинішня дитина перебуває під шаленим тиском подвійних стандартів - в школі чує одне, вдома друге, в церкві третє, на вулиці - четверте. Діти стали частиною рекламного і модельного бізнесу, котрі нищать їхні ще не зрілі душі і серця. Дехто з ділків порнографічного "бізнесу" пішов ще далі - без вагання заробляють гроші на дітях.
На жаль, ми вже пожинаємо плоди браку увагу до підростаючого покоління. Треба бити на сполох.
— Віктор РУДИЙ, помічник старшого єпископа Української Християнської Євангельської Церкви
— Якщо говорити про духовну небезпеку для дітей, молоді та родини, то таких причин багато. І однією з основних причин, на мій погляд, є незнання людей, і навіть в деякому сенсі, зневага Біблійних істин. Заповіді Творця, які нам передає Святе Письмо, відкривають людям шляхи будування міцної та щасливої родини, а також успішного виховання дітей та молоді. Але, на жаль, у сучасному суспільстві, особливо серед молодого покоління, Біблійні істини не мають достатнього авторитету і вважаються застарілими.
Сьогодні ми можемо бачити, що більшість батьків не приділяє достатньо уваги своїм дітям, а деякі з них не роблять цього взагалі. А коли дитина підростає, дивуються її поведінці і способу життя. Будуючи свою родину на уявленнях з кінофільмів, книг та життєвих прикладів не найвищих моральних принципів, неможливо отримати духовно і душевно здорову сім’ю.
Сьогодні в нашому суспільстві в розумінні людей вважаються нормальними дошлюбні сексуальні взаємовідносини. Люди, що вирішили вступити в шлюб, не хочуть реєструвати свої відносини і брати відповідальність один перед одним та перед суспільством за свою родину. Людей вже не шокує, коли чоловік або жінка, знаходячись в шлюбі, має коханця. Також у суспільстві намагаються вкорінитися ідеї про одностатеві шлюби, які протирічать не тільки Слову Божому, але самому єству людини, і є вкрай руйнівними як для родини, так і для суспільства. Адже однією з основних цілей родини в Божому задумі є не просто задовільнити потреби людей, що вступили в шлюб, але виховати фізично і морально здорове нове покоління людей, які стануть гідними громадянами своєї держави.
Неабиякий негативний вплив на дітей, молодь та родину мають, звичайно, ЗМІ. Пропагування насилля, розбещеності та вседозволеності вкорінилось на екранах телебачення, кіно, на сторінках журналів та газет. Без належної державної політики в цих галузях неможливо казати про виховання морально здорового покоління.
Я вірю, що підіймаючи і розповсюджуючи в нашій країні Біблійні принципи родини та шлюбу, ми зможемо позитивно вплинути на стан родини в нашій країні. В історії, літературі та кінематографі є досить позитивних прикладів щасливих та успішних родин, моральні ідеали і принципи та особистий життєвий приклад яких послужили б натхненням для багатьох молодих людей намагатися побудувати свою родину на ідеалах любові, вірності, доброти та безкорисливому служінню в родині.
— Сандей Аделаджа, засновник і старший пастор Церкви «Посольство благословенного Царства Божого для всіх народів»:
— Найголовніша проблема, яка сьогодні є в українських сім’ях, полягає в тому, що вони започатковуються без підготовки. Молоді сім’ї, зазвичай, створюються, не маючи навіть підставових знань про те, чим взагалі є родина і що воно таке “родинні цінності”, хто такий батько і яка його роль, хто така мати… І більшість думає, що ці знання прийдуть самі собою. Але щоб, наприклад, стати лікарем чи інженером люди вчаться не один рік. А от до найвідповідальнішого завдання, яке є в нашому житті, до місії, де ми починаємо нести відповідальність не лише за своє життя, а й за життя інших, майже ніхто й не думає готуватися. Ніхто не готується до того, як стати жінкою, як стати чоловіком, як стати батьком і матір’ю. А звідси і наслідок – вісім з десяти шлюбів закінчуються розлученням. А все тому, що немає освіченості у цьому питанні. Тому й основою діяльності всіх наших центрів, які тут діють, є цілісна підготовка молодих людей до шлюбу. Потрібно допомогти їм усвідомити, що це означає бути заміжньою, чи бути одруженим. І цим речам неможливо навчитися з екрану телевізора – Голівуд не навчить, як бути дружиною чи чоловіком. Бо Голівуд і не здатен навчити, як провадити сімейне життя, тому що не він є творцем цього життя. А користування навіть найпростішою річчю вимагає від нас, аби ми ознайомились з інструкцією виробника. У випадку родини Автором, Виробником є Бог, Який сказав: “Не добре чоловікові бути одному”. І у зв’язку з цим, лише Бог може повноцінно навчити людину бути особистістю, бути чоловіком і дружиною, татом і мамою. І про це все написано в Біблії. Але хто її читає? Ніхто не читає. Хто в ній розбирається? Ніхто не розбирається. Лише по деяких Церквах потроху починають її вивчати. Всі інші її не знають, а тому мають в голові пустоту, а після цього і пустоту в сім’ях та пустоту в житті. І люди не розуміють, чому, коли вони так кохали один одного, все закінчується розлученням. Лише добра підготовка допомагає випрацювати ті механізми, які б захистили родину і допомогли розвивати і зрощувати стосунки.
Через величезну кількість розлучень багато дітей ростуть без належної батьківської опіки – їх виховує або одна мама, або взагалі ніхто. І ця проблема в суспільстві стає масовою, причому одна проблема породжує безліч інших, більш страшних. Спочатку в цьому не бачать нічого злого: “подумаєш – розлучилися”. За статистикою від 70% до 80% людей, які займаються злочинністю, це ті, що росли в неблагополучних сім’ях. Від цієї категорії потерпають інші, які є так би мовити “нормальними”, але їх грабують, їхніх жінок і дітей ґвалтують, вбивають. Проблема розростається і стає монументальною. А розпочинається все лише з того, що двоє молодих людей, без будь-якої підготовки і без усвідомлення того, наскільки серйозний роблять крок, бездумно вирішують просто одружитися. Я вже не говорю про аборти і про те, що 25% ув’язнених сидять за те, що хтось вбив чоловіка, а хтось дружину.
Отже виходить, що хто не готується до життя, той готується до катастрофи. А основа блага, чи зла в суспільстві лежить у родині. Якщо сім’я буде нездоровою, це впливатиме на все і на всіх.
Тому в нашій Церкві активно розвиваються ті напрямки служіння, які покликані допомогти молодій людині і сім’ї отримати достатньо знань, аби будувати свою родину. І це навчання на різних етапах: підготовка до подружжя, школа сімейних стосунків, курс батьківства, а також і реакція на кризові ситуації – тобто праця з безпритульними і сиротами.
Філософія нашої Церкви така – все, що в суспільстві є проблемою, стає нашою проблемою.
— Олег РОСТОВЦЕВ, керівник Департаменту інформації і зв’язків з громадськістю Федерації юдейських релігійних общин і організацій України:
— Безумовно, є безліч небезпек для дитини, для молодої людини і для сім’ї – як фізичних (матеріальних), так і духовних. Ми можемо жалітися на засоби масової інформації, на деструктивні сили, але, на мій погляд, одне з ключових питань – це те, як людина, особливо молода, сприймає себе і своє місце у світі, і, найголовніше, чи відчуває вона себе частиною чогось більшого.
Великий мудрець рабин Гілель говорив: „Якщо не я за себе – то хто за мене? Але якщо я тільки за себе – то навіщо я?”.
Десятиліттями дітей, які стали батьками, а багато хто – бабусями і дідусями, виховували відірваними від свого народу, культури, традицій. Звичайно, людьми, які позбавлені коріння, легше маніпулювати, їм легше втовкмачувати в голову міфи і брехливі уявлення.
Коли зруйнувався комунізм і його міфи, порожнечу, котра утворилась, поспішили заполонити інші ідеології. Дуже різні – політичні, націоналістичні, релігійні. Найнебезпечніше, на мій погляд, це те, що більшість з них намагаються знову маніпулювати, знову створювати міфи, а не говорити правду.
Головне – допомогти і дітям, і дорослим, віднайти свою дорогу до самих себе. Важливо, щоб вони знали правду про себе і про оточуючий їх світ. Я наведу приклад. В юдаїзмі, коли всиновлюють дитину, не можна приховувати від неї правди, дитина повинна знати, що перед нею її прийомні батьки, вона не повинна знаходитися в полоні ілюзій.
Дитина повинна знати про свою культуру, про свій народ, про свої традиції. Вона повинна знати і про інших, і розуміти, чим вона відрізняється, що є її, а що чуже. І якщо батько, вчитель, вихователь, зможе пояснити їй, що «чуже», «інше» не означає погане, що до нього треба ставитися з повагою і цікавістю, але не намагатися автоматично копіювати – дитина виросте, знаючи себе і розуміючи інших.
Юдаїзм не вважає, що є універсальний рецепт і щось правильне для всіх. Ми не вважаємо, що всі повинні однаково вірити, однаково жити, і щось, що є добрим для одного – підходить і іншому, і є єдино правильним. Юдаїзм вважає, що шлях Тори і дотримання міцвот – найкращий шлях для тих, хто належить до єврейського народу. В інших народів є свій шлях і своя місія. А всередині цих шляхів є своє, унікальне місце для кожного. Ми знаємо, що навіть серед єврейського народу є різні коліна, з різним призначенням.
Мені здається, що зараз молодь з усіх сил намагається відповісти на питання не лише «хто я?», але й «що таке добре, і що таке погано?». Якщо ми навчимо їх розуміти, що треба ще запитувати «для кого, в якій ситуації, при яких обставинах?», навчимо їх, що в нас є надійний і вірний орієнтир, але при виборі напрямків слід враховувати і реальні умови місцевості, то ми зможемо, не заслонюючи їх від багатоманітності світу, не забороняючи, не вводячи цензури, навчити самих вибирати свій правильний шлях – до себе, до свого народу, до Всевишнього.
Коментарі
