Ринок церковних послуг
24.09.2008, [11:49] // Відкрита тема //
Артем ГОЛУБЕНКО, православний, економіст-маркетолог, мешкає у м. Макіївка Донецької обл., один з авторів ресурсу „Хата – Портал українців Донеччини”
В нашій країні, та й в усіх інших, міжконфесійні стосунки слід розглядати лише з позиції економіки. Такий погляд не дає розуму затьмаритися усією церковною балаканиною. Існуючу ситуацію я звик називати ринком церковних послуг. Можна було б назвати і «духовних послуг», але щось воно не повністю описує ситуацію.
В першу чергу, слід збагнути чого це саме є ринком? Основними характеристиками ринку є продукція, її ціна, пропозиція та попит. В нашому випадку продукцією є набір послуг, що надаються церковними сановниками за цілком визначену та фіксовану ціну. Мабуть кожен бачив прейскуранти в церквах, де поняття «ціна» завуальоване іншим поняттям «пожертва», але це суть не змінює. Також є пропозиція цих послуг і є попит на них.
Те, що зараз відбувається в площині православ’я, є нічим іншим, як жорстка конкурентна боротьба між чотирма конкуруючими суб’єктами ринку: УПЦ КП, УПЦ (МП), УАПЦ та УГКЦ. Головною її причиною є спільний сегмент споживачів «православні України». Інші конфесії не є такими серйозними конкурентами, бо мають свої усталені сегменти і пасивно діють в інших сегментах. Навряд католицькі, протестантські, мусульманські, буддистські структури зможуть конкурувати із основними гравцями православного сегменту. Тому основна боротьба точиться між вищезгаданими гравцями у православному сегменті. Цим пояснюється ігнорування головними гравцями діяльності різноманітних дрібних гравців ринку штибу «свідків Єгови».
Основна мета кожного гравця у православному сегменті – набути монополії. Для цього використовуються різноманітні конкурентні переваги: УПЦ (МП) розповідає про свою «канонічність», УАПЦ та УПЦ КП наголошує на свої українськості. Найбільш цікава позиція УГКЦ. Ця структура ніби є чимось відмінним від попередніх трьох гравців, але все одно цільовою аудиторією цього гравця є православний сегмент українських споживачів. Це своєрідна диверсифікація Католицької Церкви у православний сегмент.
Найцікавіше те, що політика спрямованої дії на власні підсегменти цих чотирьох суб’єктів прямо вказує на те, що вони ніби змирилися з існуючим парафіяльним поділом. Всі вони побачили, що мають єдину (за релігійними переконаннями) цільову аудиторію, тож прагнуть шукати в цій аудиторії відмінності за іншими принципами: національне походження, політичні переконання тощо. Тому УПЦ (МП) може вважати своїм під сегментом тих, хто має москвофільські погляди та (або) є етнічними росіянами, переважну більшість електорату проросійських партій. УПЦ КП та УАПЦ – патріотично налаштованих українців із проукраїнськими поглядами, електорат націоналістичних та проукраїнських партій.
Саме використання політичних та етнічних відмінностей в цільовій аудиторії можна пояснити новий сплеск боротьби між гравцями цього сегменту у 2004 році. З цього часу боротьба переходить в площину політичну, бо кожна церковна структура бачить загрозу для себе та намагається «просунути» свого кандидата для лобіювання власних інтересів. Так, УПЦ (МП) відкрито підтримує цікавого для себе кандидата Януковича та зі своєю канонічністю стає аргументом в боротьбі проросійських партій. УПЦ КП підтримує в той час Ющенка, бо бачить в ньому суттєву конкурентну перевагу.
Зараз вже назріває більш цікава ситуація, бо цілком можлива поява нового гравця Константинопольського Патріархату, який може розпочати свою діяльність на «виробничих потужностях» УПЦ КП та УАПЦ. Така подія виведе на новий рівень конкурентну боротьбу в православному сегменті. УПЦ МП втратить основний свій важіль – канонічність. Подивимося. Має бути цікаво…
Редакція РІСУ залишає за собою право не погоджуватися з поглядами авторів статей, розміщених у цьому розділі.
Матеріали подаються в авторській редакції.
Коментарі (13)
Є багато речей, за які Його Святість патріарха ФІЛАРЕТА слід відверто і щиро підтримати і похвалити. Але є й такі речі, за які його не завадить і покритикувати. Вочевидь негативним є факт відсутності його реакції на поведінку безпосередньо підпорядкованого йому декана Німецького деканату протоієрея Павла Ехінгера, який, користуючись цією обставиною, вже багато років поспіль займається непорядною спекуляцією іконами, що межує з шахрайством. Непорядність цих оборудків полягає в тому, що пан Ехінгер провадить активні рекламні кампанії виставок-продажів ікон від імені Німецького деканату, Львівсько-Сокальської єпархії та УПЦ ЦК в цілому. Але виручка від продажу тих ікон йде в обхід УПЦ ЦК прямо в касу приватної фірми його дружини пані Доріс Ехінгер.
Про ці прикрі події багато писалося на форумі “Філософія, релігія, духовність” всеукраїнського Інтернет-порталу “Майдан”. Зокрема, в дискусійних темах “Протоієрей Пауль Ехінґер спекулює іконами”, “Про двоєженство протоієрея Павла Ехінґера та про фіктивність нібито керованого ним “Німецького деканату” УПЦ КП” та “Атрибутика єпархії як реклама на користь приватної фірми”, а також в коментарях до цих тем наведено щонайменше 4 документальні фотокопії, які свідчать про використання атрибутики Львівсько-Сокальської єпархії зокрема та УПЦ-КП загалом в рекламних оголошеннях сумнівних виставок-продажів старовинних ікон, проведених минулого року в низці країн Західної Європи.
А реакції патріарха ФІЛАРЕТА як не було, так і нема.
Однин с философов сказал: какой метод мы используем, такие результаты и получим. Просто автор взял одно измерение (экономическое) и в нем увидел церкви как экономические институты. А, вообще, отлично раскрыт этот вопрос, если не ошибаюсь, у Пьера Бурдье.
Артем не лукавить, говорить так як бачить з свого боку. Цікава стаття для роздумування,що ж діється в церквах, а також між віруючими,якщо подивитися ззовні. Ми дуже часто себе не бачимо, нажаль. Автор щирий, бо говорить те, що він бачить. А також які різні коментарі. Здається,що деякі священики чи віруючі не люблять правди. Богу Богове, а цісарю цісареве - так повинно було би бути. Нажаль,якщо автор називає себе православним, то чому православний батюшка злиться? Навчи його, або поможи поправити ситуацію. Не трать своєї пастви. А хто є духовними батюшками для комуністів(атеїстів), які також "православні" УПЦ МП. Де їхні "наставники"? Так, є багато хороших, духовних отців, дякуючи Богові, але їх не питають. Хто ж керує в православних церквах, які поділені? Хто ж ділить? Де Бог? Де політика? Як є один Бог, так і є одна віра в Ісуса Христа. Чому коли б'ються, то батюшки дуже часто прикриваються голосом народу, замість того, щоб той народ повчити, як любити Бога і ближнього? Але пам'ятаймо, що по ділах пізнати, як ти віруєш. Ісус Христос каже:"Милосердя хочу, а не жертви." Подумаймо, що це означає. Не суди і не будеш засуджений. Люби Бога і ближнього.
І ще одне для роздумів: не буде розколів і шкоди церкві, якщо будемо чесними перед собою і Богом Ісусом Христом. Навчімось, кожний особисто, ненавидіти будь-який гріх.
Супер! ще одна людина яка намагається рівняти всіх під один гребінець. Чому ви впевнені що всі священики такі? Ви особисто зі скількома знайомі? Коли останній раз заходили в храм? Що вас хтось просив віддати свої гроші? Ви хочете побачити що буде далі, говорите про канонічність та , нажаль , для вас це пусті слова. Ви напевно мене не зрозумієте, шкода. Просто так однобоко мислити це - сором.
Здається від браку віри Ви вигадали віру свою, яка відповідає вашому рівню християнського пізнання. Дуже сумно.
стаття ніпрощо. автор хизується своїм критичним ставленнядо релігій, але нічого по-суті не повідомляє
Артеме, дякую за чітку та зважену позицію. Ти підняв дуже болючу тему, яка сьогодні є одною із головних перешкод християнства (а для східних, тобто православних церков №1) - комерціалізація церкви. Перетворення на Корпорацію, або ЗАО, або ТОВ зараз є дійсністтю, ніж далекотермінова перспектива.
Поки православне священство цього не зрозуміє, воно й далі втрачатиме своїх парафіян.
Ззовні дії священика для невіруючої людини здаються легенькими і беззмістовними, тому фраза: "Та, що вони там роблять, вийшли, поспівали, кадилами помахали і купу грошей зібрали" є актуальною для атеїстів або невіруючих у Бога. Ваш аналіз, Артеме, дуже подібний до такого, суто зовнішнього. Шкода, що цим спокушаються ще незрілі у вірі. Якщо хоч одна людина відійде від Церкви із-за цього, трудно Вам буде виправдатися на Божому Суді. Простіть.
В первинному значенні ці категорії (ціна та пожертва) дійсно немають нічого спільного. Але я кажу про те, що у багатьох церквах фіксованість розміру "пожертв" та непможливість отримати в них допомогу без грошей споріднила їх. Точніше категорією "пожертва" вуалюється ціна.
Дякую за цікавий підхід до справи. Але по суті нічого спільного між "ціною" і "пожертвою" немає, як немає спільності між "темрявою" і "світлом". Хоч у тому трохи треба розбиратись Вам, якщо вважаєте себе православним християнином.
Спаси, Господи!
Сторінки коментарів: 1 | 2 наступна
Коментарі
