надрукувати

Представник УГКЦ закликав Московську Патріархію до толеранції

28.07.2005, [13:49] // Міжцерковні відносини //

ЛЬВІВ — Патріарх Московський Алексій II під час нещодавного візиту до Казані підтвердив, що вважає неможливим візит Папи Римського до Москви, поки Ватикан не відмовиться від прозелітизму на території Росії. Іншою перешкодою Патріарх назвав „відродження уній у західних областях України, що, за його словами, супроводжувалися насильством, захопленням храмів”. Протопресвітер Яворівського протопресвітеріату (Львівська область) УГКЦ отець Володимир (Гавриленко), виходячи з історичних фактів, прокоментував вищезгадану заяву Алексія II.

„Після насильної ліквідації УГКЦ у 1946 році на приготованому радянським урядом псевдособорі, декілька сотень храмів нашої Церкви одразу було передано у користування РПЦ. Коли наприкінці 80-х — на початку 90-х років минулого століття громадяни нашої держави змогли знову відкрито визнавати свою віру і реєструвати свої громади, то вони масово поверталися до Української Греко-Католицької Церкви. З ними поверталися і їхні храми. Ми не зафіксували жодного випадку, коли б у Західній Україні вірні УГКЦ зайняли храм, який будували вірні РПЦ”, – говорить священик.

У нього немає сумніву в тому, що РПЦ, якій передано храми, їх зберігала і вживала для богослужбових цілей, але для своєї Церкви.

„Багато вірних, котрі не переставали вважати себе греко-католиками, відвідували ці храми та утримували їх, одначе, коли наступила можливість відкрито задекларувати свою конфесійну приналежність, то не зволікаючи це зробили, – говорить отець Гавриленко.

За його словами, РПЦ приймала до своїх духовних училищ вірних з України, але виховувала їх для себе, а не для Греко-Католицької Церкви. Свідоцтвом цього є те, що й тепер у РПЦ є велика кількість духовенства і єпископату із Західної України, де концентрація греко-католиків є найбільшою.

”Коли на початку 90-х років багато випускників православних духовних шкіл вирішили стати греко-католиками, то це відбулось не на підставі вишколу, котрий вони там отримали. Це було особистісним рішенням кожного, хто його приймав, яке одначе йшло врозріз з настановами виховників, котрі не сприяли переходові цих священиків до Церкви своїх предків.

І цього разу спостерігаємо, як РПЦ висловлює готовність до діалогу, але „при умові...” Натомість на думку Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира (Гузара), яку він, зокрема, висловив у нещодавньому інтерв’ю для газети „День”: „Ситуація в Україні має бути такою, щоб кожен християнин міг вільно обирати собі церкву і священоначаліє. Хочеш підлягати Москві — Бог з тобою, до Царгороду або до Риму — Бог з тобою. Дійсну релігійну свободу ми будемо мати тільки тоді, коли вийдуть із ужитку ті слова, які сьогодні вживають Церкви: „Ти — схизматик, а ти — єретик”. Маємо, зрештою, пам’ятати, що всі ми вийшли з тої самої древньої Київської церкви. Саме за такої умови можна буде обговорювати церковні проблеми, Але не раніше. І щоб ніхто нікому нічого не забороняв, нічим не попрікав і завжди поважав вибір іншого. То і буде зближення.

Мрію про те, щоб у нашій Україні була дійсна релігійна толерантність, — не байдужість, а саме толерантність... Христос заснував одну церкву. Тому кожен обирає свій шлях, але обов’язково поважає вибір іншого”, – наголошує о. Володимир Гавриленко, протопресвітер Яворівський УГКЦ.

Світлина із сайту радіо "Воскресіння"