надрукувати

Українські релігієзнавці обговорили шляхи оптимізації міжконфесійних відносин в Україні

24.09.2008, [13:12] // Конференції, семінари, дослідження, соцопитування //

— КИЇВ — “Взаємне знання один про одного сприяє розвитку діалогу між конфесіями”, - сказав Олександр Саган, Голова Держкомнацрелігій України, виступаючи з вступною доповіддю на круглому столі в Інституті філософії ім. Г.С.Сковороди. Понад шістдесят учасників зібралися 23 вересня у Києві обговорити тему “Визначальні принципи оптимізації міжконфесійних відносин: теоретичний і практичний виміри”, а також обговорити наслідки святкування 1020-ліття хрещення Київської Русі.

Організаторами заходу виступили: Державний комітет у справах національностей і релігій, Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, Українська асоціація релігієзнавців та Центр релігійної інформації і свободи.

У ході зустрічі було представлено п`ятнадцять доповідей, в яких розглядалися різносторонні підходи щодо оптимізації відносин між конфесіями в Україні. Олександр Саган у своєму виступі зробив акцент на необхідності поглиблення діалогу між конфесіями. У цьому він відзначив важливу роль Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Також звернув увагу на незадовільну роботу українських медіа, які, вважає Голова Держкомнацрелігій, упереджено і некомпетентно висвітлюють релігійну тематику.

“Українська релігійність є кордоцентричною – тобто українець сприймає Бога серцем, а тому толерантно ставиться до інших”, – вважає Анатолій Колодний, керівник Відділення релігієзнавства, заступник директора Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди. Професор виголосив доповідь на тему “Шляхи толерантизації міжконфесійних відносин в сучасній Україні”, де запропонував разом з Держкомнацрелігій розробити “програму толерантизації відносин суб`єктів релігійного життя”, в якій була б передбачена допомога в конфліктних ситуаціях. Але попри все, Анатолій Колодний думає, що міжконфесійні відносини ніколи не будуть мирними, бо кожна з релігій вважає себе істиннішою по відношенню до іншої.

“Україна вже сімнадцять років мляво перебуває в територіально-світовому просторі”,– сказала Людмила Филипович, завідувачка відділу проблем релігійних процесів в Україні Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди. Говорячи про міжконфесійні відносини України в контексті світових релігійних процесів, Людмила Филипович наголосила, що “однією з головних помилок України є невикористання досвіду Церков для презентування на світовій арені”. Професорка занепокоєна тим, що українські проблеми зазвичай презентують закордонні представники, у той час як українці самі повинні про це говорити, беручи участь у міжнародних конференціях, семінарах, зустрічах. “Україні не вдасться відсидіти на узбіччі, – говорила Филипович. – Адже всі релігії залежать від світових контекстів”.

У другій частині зустрічі, під час дискусії, думки Людмили Филипович підтримав і о. Роман Небожук, керівник Бюро УГКЦ для зв’язків з державними органами влади: “Нам треба «суб`єктивізувати» Україну в міжнародному середовищі”. Цю необхідність підтвердив і Віталій Шевченко, доктор філософії, сказавши: “Україна є об`єктом, яким цікавляться могутні центри – Константинополь і Москва”.

“Знаєте, як дивляться на церковну ситуацію в Україні? Так само, як і на ситуацію політичну, – сказав у ході дискусії професор Петро Яроцький. – Саме внутрішні проблеми стоять на перешкоді інтеграції України в Європу і вступу до НАТО”.

Ці та інші думки характеризували й оцінку релігієзнавцями святкування 1020-ліття хрещення Київської Русі, які мали для України важливе значення, а для світу стали віддзеркаленням наших внутрішніх проблем.

Про дискусію вітчизняних та міжнародних експертів на цю тему читайте в окремому репортажі РІСУ.