RISU / Українська / Новини / Університети не можуть якісно виховувати молодь, якщо політики цинічно нехтують Божими законами й аморально ґвалтують правду, вважають в УКУ:
Університети не можуть якісно виховувати молодь, якщо політики цинічно нехтують Божими законами й аморально ґвалтують правду, вважають в УКУ
04.09.2008, [18:40] // Релігія і політика //
ЛЬВІВ — Український Католицький Університет сьогодні звернувся до академічної спільноти України із закликом „зробити все можливе для того, щоб зупинити руйнацію української державності й сприяти національному порозумінню”. В УКУ вважають, що не лише політики винні у нинішній політичній кризі. „Адже поголовна більшість тих, кого суспільство сьогодні схильне засуджувати, має закінчену вищу освіту. Їхній світогляд і перші суспільні навички сформувалися у стінах рідних їм університетів. Чи не є це для нас сигналом, що знання, що їх дають університети своїм вихованцям, не оперті на стійкі моральні принципи, а тому стають руйнівними?”, — йдеться у зверненні спільноти УКУ, повний текст якого подаємо нижче.
Звернення
Українського Католицького Університету
до академічної спільноти України
Дорогі колеги!
Цими днями Україна переживає нове потрясіння: вона раптом знову отримала парламентську кризу.
Перші осінні дні роботи Верховної Ради засвідчили, що літні канікули українські політики витратили на улюблене заняття козацьких старшин – готування підступу й змови. Наче їм не відомо, чим це все закінчилося для тих же козацьких старшин…
Жодна сторона не є невинною у цьому конфлікті. Кожна почувається жертвою підступності інших, хоч сама у зручний момент також вдається до негідної змови.
Азарт суперництва й жадоба булави затулили увесь виднокрай. Як тут помітити, що національні інтереси перетворюються лише на синьо-жовту стрічку, якою обгортають пишний набір відвертих егоїзмів?
Комусь може здатися, що така жорстка лексика звучить дивно в устах академічної спільноти. Адже мовчати і зберігати нейтральність – це давня прагматична мудрість, якою оберігало себе від заглади керівництво радянських навчальних закладів.
Але як ми, навчальні заклади України, можемо виховувати нове й морально стійке покоління, коли ось уже сімнадцятий рік український політикум, помимо рідкісних моментів духовного просвітлення, незмінно дає приклади цинічного нехтування Божими законами й аморального ґвалтування правди?
Настав час відверто сказати усім, обдарованим владою: у створених вами суспільних умовах виховати людину в повазі до влади неможливо. Розчарування молоді у всіх без винятку політичних партіях, презирство до державних службовців, нігілістичне заперечення верховенства права чи намагання за всяку ціну емігрувати з України – все це ті хробачливі плоди негідного урядування, які обтяжують сумління власть імущих.
Утім, ми не схильні обмежуватись лише осудом влади. Настав час іспиту і для самих навчальних закладів.
Адже поголовна більшість тих, кого суспільство сьогодні схильне засуджувати, має закінчену вищу освіту. Їхній світогляд і перші суспільні навички сформувалися у стінах рідних їм університетів. Чи не є це для нас сигналом, що знання, що їх дають університети своїм вихованцям, не оперті на стійкі моральні принципи, а тому стають руйнівними?
Ми переконані, що нинішня криза є тим моментом істини, який повинен розкрити й перед академічною спільнотою України усю нашу відповідальність за моральне вихолощення освіти.
2004-го року ми повірили, що помаранчевий зрив України відновить повагу її політичних еліт до моральних засад державного будівництва. Насправді ж після короткої паузи девальвація цінностей стрімко продовжилась. Символом цієї девальвації стало знецінення слова, яке в устах державних мужів перестає бути носієм правди.
Проте університет – це місце, де знають: слова повинні мати ціну! Бо Слово є Бог, і коли плоть слова точить шашіль облуди, суспільство таке не встоїться.
Ми не маємо права мовчати, адже саме мовчазна згода суспільства миритися з тотальним суперництвом насправді уможливлює його.
Демократія гарантує плюралізм переконань і політичних позицій, але також передбачає, що носії розбіжних переконань не вдаватимуться до самознищення, тягнучи за собою всю країну. Бо засліплене суперництво не минає само собою – воно призводить до цілковитої руйнації системи.
Ми закликаємо академічну спільноту зробити все можливе для того, щоб зупинити руйнацію української державності й сприяти національному порозумінню.
Державні мужі України повинні почути наше слово. Повторюємо, ми не маємо права мовчати. Спільним нашим голосом зупинімо суперництва – і хай благословить Господь Україну!
Не нравится мне это всё. Очень и очень не нравится.
Степан (87 днів тому)
Добродії, редакція має право в суботу відпочивати.
Я хочу звернути увагу на таке: фактично всі головні політики - Ющенко, Тимошенко, Янукович - православні. Чи Православні Церкви за них не моляться, чи їх тільки подачки від влади цікавлять? Де їх заява до їх прихожан, яке Україну ведуть до розвалу?
УКУ - повага!
Василь (89 днів тому)
Пробачте за особисте, але мене дратує те, що модератори цього форуму допускають тут т.зв. коментарі т.зв. "богослова Берлянда". Брате любий, про яке православя ти говориш? Чи не сам Христос сказав, що прийшов найперше до погибших овець дому Ізраїля? Чи правдивий той православний, чи католик, просто християнин, людина, котрий байдужий до долі свого народу.
Як православний, хотів би щоб ця ідея УКУ набрала великих обертів, щоби інші конфесії показали силу і міць слова Правди...Підтримаймо їх браття, хоча б у молитві!
Иван (89 днів тому)
Православие и сергианская ересь - это не одно и тоже
Берлянд, богослов (89 днів тому)
К чему весь этот шум? Просто католики не знаю полноты веры, от того и орут. Нас, православных, это беспокоить не должно. Естественно, покуда мы остаёмся православными.
"Демократія гарантує плюралізм переконань і політичних позицій...Ми не маємо права мовчати, адже саме мовчазна згода суспільства миритися з тотальним суперництвом насправді уможливлює його".
Демократія вимагає високої відповдальності і справжньої жертовності в ім'я ідеалу.
Наші ж політики готові пожертвувати ради власного добробуту і влади - всією державою. І зроблять то, оком не змигнувши...
Якщо хтось переконає, що помиляюсь - буду вдячний дуже.
Моліться за них будь-ласка, хто йде Вірною Дорогою.
Що зробити - щоб вони почули голос людей, якими "правлять"?
Це питання важливіше - адже Церква мусить лікувати душі українців, покалічених тими нещасними егоїстами.
В мене таке враження - вони просто інфантильні підлітки, що граються гранатою на бензоколонці.
Порозуміння - національне чи особисте - можливо на грунті іделістичного світогляду і альтруізму.
Коли ж від гори до низу в Україні царює нігілізм, готовність продати за особисту вигоду все, включно з честю і совістю - відповідно страждає все суспільство.
Щодо академічної спільноти:
В ВНЗ, де мав честь навчатися, - панує індеферентне, совкове, утилітарне ставлення до релігії.
Академічна спільнота в своїй переважній більшості - цілком байдужа до голосу Божого. І то, якщо не свідомо ворожа.
Почитайте сучасні підручники з мого улюбленого предмету - філософії, що надруковані в незалежній Україні.Мав нещастя купити підручник з філософії під ред. пана Кремня. І прочитав - "марксизм живе і перемагає, за ним майбутнє..." no comments...
А це лише один з прикладів ...
В плані лікування академічної спільноти вважаю за необхідне:
1. Молитися за викладачв.
2. Церква має вимагати визнання атеїзму релігією.
Атеїзм є всеохоплююче вчення, яке базується на відношенні до Бога(негативному, що не міняє факту).
Тоді: а)Атеїзм - є релігія;
б) Всі релігійні вчення - мають РІВНІ ПРАВА перед законом.
Саме через догматичну диктатуру віруючих-атеїстів наука стає осередком антиморальності.
З точки зору біології - тигра не можна засудити за те, що він їсть м'ясо... Якщо людина - модифікація мавпи - за що судити мавпу?
3. Професійні богослови і теологи повинні більше звертатись до невоцерковлених мовою теїстичної філософії, психології і культурології.
Наші попередники в Дорозі Господній в усі часи - Василь Великий чи Кирило Рівноапостольний - були справжніми геніями світської науки, які присвятили своє життя проповіді серед простих людей.
Підтримую заяву УКУ до академічної спільноти України. Справді, вищі навчальні заклади мають брати активну участь у формуванні суспільної думки та громадянської позиції. Коли політики всіх кольорів нехтують національними інтересами, треба сприяти народженню нової формації політичних діячів. Але чи можливо таке сьогодні? Сумно...
Коментарі
Хочете отримувати новини РІСУ на свою поштову скриньку? — Підпишіться
“Поки що римо-католицькі ЗМІ переважно інформують українців про життя Церкви, а не формують їх” 13.11.2008 // У гостях: Олександр ДОБРОЄР, директор Європейського інституту соціальних комунікацій, богослов, соціолог, журналіст. Був засновником першої прес-служби у Римо-Католицькій Церкві в Україні; керівник прес-служби (2003-2006) і прес-секретар (2005-2006) Одесько-Сімферопольської єпархії РКЦ. Ініціатор і учасник багатьох суспільно значущих наукових, культурних та медіа-проектів
• 
надрукувати
ЛЬВІВ — Український Католицький Університет сьогодні звернувся до академічної спільноти України із закликом „зробити все можливе для того, щоб зупинити руйнацію української державності й сприяти національному порозумінню”. В УКУ вважають, що не лише політики винні у нинішній політичній кризі. „Адже поголовна більшість тих, кого суспільство сьогодні схильне засуджувати, має закінчену вищу освіту. Їхній світогляд і перші суспільні навички сформувалися у стінах рідних їм університетів. Чи не є це для нас сигналом, що знання, що їх дають університети своїм вихованцям, не оперті на стійкі моральні принципи, а тому стають руйнівними?”, — йдеться у зверненні спільноти УКУ, повний текст якого подаємо нижче.
