А переслідування канонічної УПЦ МП, яке вдало організовується політтехнологіями на ґрунті розкручених неприязних відносин до всього руського та московського не зможе відвернути віруючих від істинної церкви, перешкодити в спасінні їх душ, оскільки, коли людина дійсно досягає віри в Бога, як говорять вчителі церкви одержує Духа Святого, то для неї стають другорядними питання політики, якогось самовизначення, незрозумілої боротьби за самостійну церкву.

І в своїй красномовній промові про необхідність єднання Л. Кравчук, залишається звичайним впертим політиком, який знову нав’язує свою позицію про недопустимість святкування кожному по своєму чи окремо, що вказує на те, що йому байдуже, як це має відбутись за правилами церкви. Спаси нас Господи!

З самої миті проголошення української незалежності, та по сьогоднішній день основною проблемою є грубе і безпрецедентне втручання владних структур в справи церкви. Перший свій внесок в цьому зробив Л. Кравчук, який на той час будучи людиною не церковною, а звичайнісіньким комуністичним ідеологом, спокушений одержанням нової гетьманської влади, проголосив гасло: „незалежній державі неважна церква”, при цьому в силу лише свого світського міркування та власного політичного досвіду розраховував на те, що питання віри і церкви через які спасаються людські душі, можна підігнати під певну ідеологію, політичну доцільність, як то комуністичні чи інші ідеї. А трагічних наслідків цього всього він і сам можливо не передбачав, а дехто не усвідомлює їх і на сьогоднішній день. Перейняв естафету роздирання тіла Церкви Христової та підгинання її під державно-політичні стандарти сьогоднішній Президент В. Ющенко, який нажаль також осліплений відблисками тимчасових тлінних цінностей самовизначення нації, державності, політики, можливо і не свідомо своїми грубими діями, які на перший погляд виглядають як об’єднавчі, поглиблює церковний розкол, та просто порушує конституційне право на волю віросповідання. Просто політики хочуть бачити лише те, що вони хочуть, при цьому зовсім не враховується думка віруючих, духовенства, але духовенства легітимного згідно церковних канонів, не береться до уваги українською владою і позиція світового православ’я. Адже, хто трохи обізнаний в цих питаннях, прекрасно розуміє, що порушники Канонів Церковних, чернечих та священицьких обітів, різного роду розкольників, як до сьогоднішнього дня так і в майбутньому не буде визнано. А переслідування канонічної УПЦ МП, яке вдало організовується політтехнологіями на ґрунті розкручених неприязних відносин до всього

Перший Президент України сам і сотворив розкол, сьогодні хоче його подолати цікаво як? Нехай намовить свого "кума Денисенка" до покаяння!

Хотілось би повірити щирості слову нашого "Льоні", але на жаль наші політики вже так "забрехалися" що потрібно їм кілька десяток, а то і соток років, щоб відновити довіру в людей. Але! Якщо підійти до цього питання з іншої, духовної точки зору, то зрештою кожна людина має право покаятися і змінити своє відношення до певних речей, особливо якщо йдеться про спасіння душі. Так що потрактуймо цей виступ шановного Леоніда саме так, і не осуджуймо його, бо суддя йому - Господь!

"ВЕЛИКЕ ПУСТОСЛОВІЄ"

Оксано, у вас з хронологією не склалося. Пулююй і Куліш жили коли, а коли обирали президентів України? Ви тут пишете пустослівні образи, за якими чується лише комплекс меншовартості і бажання скинути всі біди на когось чужого. Ось через таких українок і Оксан в нас найбільше біди і є, бо щось десь начиталися, а краще би ділом якимсь суспільнокорисним в цей час зайнялися...

Іван Пулюй і Пантелеймон Куліш в своїй найпершій та найкращій українській Біблії "наших" президентів називали письменниками та фарисеями - це так влучно !

О,віковічні розпинателі української християнської нації чи нестрашить вас прихід Ісуса Христа ?...

Лицемірний брехун - це він у свій час і створив цей розкол!