Думаю, що Ви поправили те, що треба було. На сайті президента все було безграматно.

Слушно. Просто так ставмо нашу справу !

Хочеться побачити світлини з урочистостей з нагоди 75 - річного ювілею Патріарха Любомира.

Тарасові. Моя порада, не слухати чуток про владику Іринея Білика і прочих єпископів. Я особисто його знаю як дуже порядну людину. Хоча сперечатися не буду. Може були якісь огріхи. У Бучачі ані в Чорткові ніколи не доводилось бувати, хіба що колись давно переїздом. Якщо вже і вживати прізвища владик, хоча це звичайно синдром уніатизму, то в такому разі: ЄПИСКОП Симкайло чи ВЛАДИКА Дзюрах чи ПРЕОСВЯЩЕННИЙ Колтун. Варто подивитися на сусідів. Римо-католики поважають своїх владик, а так само і православні. Владику Володимира Сабодана часто титулують "блаженнішим" у пресі. Його біографія це фактично еволюція від непопулярного владики до чи не найпопулярнішого сьогодні в Україні.

Никогда не поздно новый путь начинать...

Щодо прізвищ в дужках - частково погоджуюся. Але чи під час Літургії згадується прізвище владики? А ось щодо форм звертань - а що поганого в тому, якщо владику і дійсно назвати по прізвищу, але не у листі до нього, а в статті? До того ж, звертання "Блаженніший" не дуже прийняте у світській пресі, це скоріше форма для особистих звертань, наприклад, у листах, чи навіть під час прес-конференцій. Мені здається, що солодкими словами не виховаєш. А повага до владики плекається в першу чергу ним самим. Спитайтеся чортківських чи бучацьких вірних УГКЦ про єпископа Іринея Білика - думаю, що багато цікавого почуєте.

Шановні панове! Взагалі у Галичині, і зокрема в УГКЦ ніколи не було прийнято писати імена владик із їхніми прізвищами у дужках. Візьміть до рук часописи "Ниву", "Добрий Пастир", церковну періодику української діаспори, інші часописи. Ніде такого немає!Вперше на Україні цей правопис (прізвище владики в дужках) з'явився у "Православному Віснику", який почав видавати Києво-Галицький Екзархат РПЦ. Може у цьому є своя логіка. Але це застосовується для монашества. (Монах змінює своє ім'я). Тобто: це правило у РПЦ дійсне для написання прізвищ монахів: наприклад, схимонах Анатолій (Іванов), ієромонах Роман (Ізвєков) і т. п. Але у Православній Церкві єпископом може стати тільки монах. Наприклад, о. Андрій Горак перед хіротонією у 1990 році прийняв формально монаший постриг у Почаєві. Він не міняв своє ім'я, але це рідкісний випадок. В УГКЦ є багато єпископів із білого (парафіяльного) духовенства. А тому немає сенсу писати, наприклад, Володимир а в дужках Війтишин, бо він не був монахом і своє ім'я не змінював! Зрозуміло?!З іншої сторони дуже некультурно називати владику, а тим більше головного ієрарха на прізвище. Це просто якась образа. Любачівський, Гузар...! І це на вустах у духовенства! Схаменіться! Чому не сказати "блаженіший"? Яким чином виховувати народ поважати пастирів та архипастирів?

Земляку из Москвы! По видимому Вы понимаете украинский, но все же я напишу на русском. Меня однажды из одного российского сайта послали подальше, написали что-то типа: если ты униат и националист нечего лазить по российским сайтам. Может быть и правильно. Но мы, украинцы, более добрые и толенрантные. Так вот, уважаемый Игорь! На Украине уже был свой "папа". Он жил в селе Середнее, Калушского района Ивано-Франковской области, его звали Эммануил Солтыс. Он утверждал, что покойный римский архиерей Пий ХІІ когда умирал завещал по ватиканскому радио всю полноту своей власти именно ему, скромному греко-католическому священнику. Последователи сего "папы" и ныне живут и здравствуют в этих районах, их секта носит имя "покутники". Может еще поищем нового папу или католикоса!

Богата земля Украинская на "патриархов". Поэтому пора уже завести и своего Киевского "папу".

Дякую за побачені помилки. Виправили. Редактор неуважно поставилася до інформації з президентського сайту і переписали як там було.

Щодо титулу патріарх: Щоби посторонні визнали, мусять сторонні поставити на ноги (аналогія: визнання незалежності України). Греко-Католицька родина сама потребувала багато часу зрозуміти це питання і вже доходить одностайнлсті. Хтось міг був шептнути президентові України, що він міг був визначти "нашого українського греко-католицького патріарха"... Адже родина має право себе бачити по-своєму...