надрукувати

Глава української православної церкви київського патріархату Філарет: «Свідки Єгови» — це також тоталітарна секта».

23.01.2008, [11:41] // Суспільство-дайджест //

Владислав ПАВЛОВ. – «Дело», 23 січня 2008 року

Сьогодні главі української православної церкви київського патріархату виповнюється 79 років. Напередодні свого дня народження філарет поділився з «Делом» гарними новинами щодо початку діалогу з православною церквою московського патріархату. 15 років ці релігійні організації перебували у стані жорсткого протистояння.

– Патріарше Філарете, скажіть, у чому різниця між православними церквами Київського і Московського патріархатів?

– Різниці у віровченні, богослужінні та в канонах немає. Ми є православна церква, і вони є православна церква. Проте Київський патріархат, на відміну від Московського, наполягає на тому, щоб в Україні — у незалежній державі — була незалежна, тобто автокефальна церква.

– На якому етапі зараз формування помісної церкви?

– Помісна церква в Україні є. Це — Київський патріархат. Але сьогодні стоїть питання про утворення в Україні єдиної української православної церкви, ми хотіли б, аби Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП) об’єдналася з Київським патріархатом і утворила одну помісну православну церкву. У цьому і є сьогодні проблема. У Московському патріархаті значна частина архієреїв, духовенства та віруючих хочуть утворення єдиної Української православної церкви. Інша частина хоче залишатись у складі Московського патріархату. Саме тому їй просто потрібно називати себе Російською православною церквою.

– Тобто Московському патріархату потрібно від’єднатися від…

– Від Москви.

– Але ж вони не підуть на це!

– Частина може піти, але поки що вони бояться.

– Яка саме частина духовенства московського патріархату готова до об’єднання з вашою церквою?

– Поки що йдеться не про об’єднання, а про припинення ворожнечі та початок діалогу між нашими Церквами. Є підстави сподіватися, що невдовзі ми досягнемо цього. Бо і у своєму виступі на Соборі єпископів у грудні минулого року, і у Різдвяному посланні митрополит Володимир (настоятель УПЦ МП) вказав на те, що наша Церква сповідує православну віру і у нас в питанні віри немає розбіжностей. Також і єпископи у своєму зверненні до віруючих закликали їх ставитися до наших віруючих без ворожості. Наступним етапом ми бачимо початок діалогу, мета якого — утворення єдиної Помісної православної церкви. Ми знаємо, що більшість єпископів і духовенства не проти цього, але 15 років попередніх суперечок даються взнаки. Так що це не буде легкий і швидкий процес.

– З ким конкретно в УПЦ МП ведуться переговори про об’єднання?

– Переговорів як таких ще немає, а є лише спілкування з метою розпочати ці переговори. Це є дуже тонка і делікатна справа, а тому зайвий розголос може лише завадити її успішному завершенню. Раніше з нами не бажали вести переговори і всі наші пропозиції відкидали. Але наприкінці минулого року ми знову звернулися з пропозицією про діалог — і на цей раз вона була сприйнята краще. Митрополит Володимир прийняв нашу делегацію, яка передала йому офіційний текст звернення, а Собор єпископів направив це звернення на розгляд спеціальної комісії.

– Як ви ставитеся до спроб 155 депутатів у Раді визначити законом «одну українську канонічну церкву»? Чи хотіли б ви, щоб такою церквою стала УПЦ КП?

– Не справа депутатів вирішувати, яка Церква канонічна, а яка — ні. Вони займаються законами, а про канони мають говорити церковні діячі, богослови. Нашій Церкві не потрібно, щоб держава виявляла до неї особливе ставлення на шкоду іншим конфесіям. Ми прагнемо тільки одного — щоб в Україні була єдина Помісна православна церква. І в цьому питанні держава може допомогти, тому що воно має не тільки церковне, але і державне значення.

– Чому на офіційних подіях, де є президент Ющенко, ви завжди присутні, а в той же час митрополит Володимир — ні?

– Це не завжди так. Але коли передбачено проведення молитви, то митрополит не бере в них участі, бо Синод УПЦ МП прийняв рішення про те, що митрополит Володимир не може молитися там, де звершує молитву Київський Патріарх. Я думаю, що згодом це рішення буде переглянуте.

– Чи вітаєте ви та Володимир один одного зі святами?

– Спеціальних зустрічей у нас немає і письмово ми не спілкуємося, бо Москва забороняє духовенству і єпископам УПЦ МП спілкуватися з нами. Але я митрополита Володимира знаю ще з часів, коли він вчився в Одеській семінарії. Один час він був моїм вікарним єпископом. Тобто ми добре знайомі. Тому коли ми зустрічаємося, то спокійно спілкуємося, не зачіпаючи конфліктних питань. Востаннє ми бачились перед Новим роком у Секретаріаті президента, коли Віктор Андрійович зібрав у себе державних діячів, науковців та інтелігенцію, щоб привітати зі святами.

– Раніше велися розмови про об'єднання УПЦ КП з Українською автокефальною православною церквою (її глава — митрополит Мефодій).

– З УАПЦ під керівництвом митрополита Мефодія ми двічі починали переговорний процес — у 2000-му і у 2005 роках. Були підписані документи про те, що має відбутися об’єднання, але коли все доходило до реальних дій, то з боку УАПЦ робилося все для того, аби об’єднання не відбулося. У нас є факти, які дають нам підставу думати, що такі свої дії там координують із тими силами, які не зацікавлені, щоб в Україні була єдина помісна Церква.

– Скажіть, а чи можливе об’єднання, наприклад, з українськими греко-католиками?

– Що стосується українських греко-католиків, то з нею об’єднання може бути. Це означатиме повернення греко-католицької церкви до стану ХVI століття, коли була єдина київська метрополія. Адже ми тоді належали до однієї православної церкви. Але потрібна добра воля з боку українських греко-католиків. Бо роз’єднання київської метрополії у ХVI столітті відбулося через те, що не було української держави. Це було головною причиною приєднання частини київської метрополії до Риму. Тепер ми маємо незалежну державу, і тому в перспективі таке об’єднання можливе.

– Деякі експерти вказують з посиланням на соціологічні дослідження, що за останні роки кількість парафіян вашої церкви зменшується. Це правда?

– Навпаки. Соціологічні опитування свідчать про те, що Київський патріархат зростає. За підтримкою з боку віруючих він стоїть на першому місці, тому що всі соціологічні інститути, які займаються цією справою, свідчать про те, що Київський патріархат підтримує приблизно 30% населення, Московський — 20%, греко-католицьку церкву — 7-8%, протестантські — приблизно 2%.

– Скажіть, а як ви ставитеся до руйнації західних в’їздних воріт перед Києво-Печерською лаврою?

– Я чув про це. Пояснюють, що ворота нібито самі впали. Якби була правда, що ворота самі впали, то про це мав би потурбуватися музей-заповідник Києво-Печерської лаври, а не керівництво самої лаври. А так... Чомусь вночі розбиралася ця цегла. Тому ми вважаємо, що це справа керівництва Києво-Печерської лаври, і прикро, що влада київська на цю злочинність дивиться крізь пальці, а треба застосовувати відповідні закони.

– У чому полягає інтерес різних нових релігійних рухів до України? І чому наразі в Україні представлені майже всі, як кажуть експерти, секти та культи?

– По-перше, причина в тому, що законодавство української держави настільки демократичне, що воно дозволяє будь-якій секті, релігійній організації законно діяти. У інших державах, наприклад, таких як Росія, Білорусь, діяльність подібних організацій або заборонена, або обмежена. Друга причина полягає в тому, що українське православ’я роз’єднане, всі свої сили направляє на боротьбу один проти одного, а не проти цих новітніх сект. Треба сказати, що проти сект і новітніх тоталітарних організацій виступають всі традиційні церкви — і православні, і католицькі, і протестантські.

– Яка мета таких організацій в Україні?

– По відношенню до кожної людини ці секти небезпечні тим, що вони настільки зомбують людину, яка попадає під їхній вплив, що людина втрачає свою свободу і виконує волю керівника своєї секти. Ми бачимо негативні наслідки діяльності однієї з сект у Києві — саме їй завдяки ми маємо таку столичну владу.

– Які саме організації правословна церква зараховує до культів, сект? У вас є список таких організацій?

– Ми вважаємо тоталітарними сектами ті релігійні організації, яки з’явилися в умовах незалежної української держави, ті, яких раніше Україна не знала.

– Наприклад, «Свідки Єгови»?

– «Свідки Єгови» — це також тоталітарна секта. У радянські часи її не було.

– Відомо, що у семінарії є дисципліна про секти. Яким чином ви навчаєте духовенство боротьбі з цими організаціями?

– Наше протистояння цим тоталітарним сектам виявляється у просвітництві, тобто у семінаріях, в академіях студентам викладають сутність віровчення тієї чи іншої секти, показують у чому небезпека. І коли студенти стануть потім священиками, будуть мати парафії, вони займуться просвітництвом. А силової боротьби з цими сектами наша церква не веде. Та й ніхто — ані православні, ані католики, ані протестанти — теж не ведуть насильницької боротьби.

– В Росії є центр Святого Іринея, який займається вивченням культів. Чи є щось подібне в Україні?

– В Україні такого інституту, як братство Святого Іринея, немає.

– Як ви гадаєте, чи не потрібно створити такий центр?

– Я думаю, що, по-перше, треба наше законодавство привести до такого стану, щоб ці тоталітарні секти не мали привілеїв. А з другого боку, традиційні концесії в Україні повинні активніше займатися просвітницькою діяльністю, щоб молодь не йшла до цих тоталітарних сект.

– А як ви ставитесь до реклами Бога на вулиці?

– Я не знаю, хто ці бігборди виставляє на вулицях і майданах Києва, але мені здається, що про Бога треба нагадувати. Проте, якщо це йде від тоталітарних сект, то це диявольська приманка на недобрі справи.

– Що зараз робиться з поверненням церковного майна? Чи є об’єкти, на які претендує церква?

– Проблема повернення націоналізованого радянською владою церковного майна хвилює не тільки нашу Церкву, але і всі конфесії. Це майно умовно можна поділити на три категорії: храми та інші об’єкти, які мають суто релігійне призначення; нерухоме майно, створене для релігійних потреб або за кошти Церкви (монастирські келії, будинки для священиків, будівлі семінарій, консисторій тощо); монастирські землі, угіддя та інше рухоме і нерухоме майно. Багато храмів та інших будівель вже повернуто Церкві, але є і багато об’єктів, які ще можуть бути повернені.

Я вважаю, що храми рано чи пізно мають бути передані для звершення в них молитви. Якщо там є музей або якісь історичні та культурні цінності — такий храм може перебувати під особливим наглядом держави та використовуватися у відповідності до правил збереження пам’яток і цінностей. Ми за те, щоб історичні пам’ятки належно зберігалися, але треба пам’ятати, що храми будувалися для молитви, а не для музейних експозицій.

Майно з другої категорії теж має бути повернено, бо це є актом історичної справедливості. Тому вже зараз має бути накладений мораторій на приватизацію будинків, які належали Церкві. Бо коли держава збереться їх повертати, то може виявитися, що вони вже у приватних руках.

– А що стосується землі?

– Ми не претендуємо на те, щоб Церкві повернули всю власність. Ми розуміємо, що це неможливо. Але якщо у Церкви відібрали тисячі гектарів землі, то чи не буде справедливим дозволити їй безкоштовно отримати ділянки в кілька соток під будівництво храмів? Я думаю, що це була б достойна компенсація. Бо зараз стоїть питання про продаж землі (особливо в містах) на аукціонах. Хіба Церква зможе конкурувати на цих аукціонах з комерційними структурами? Не зможе.

– Наведіть, будь ласка, конкретні приклади.

– Наприклад, ми з 2003 року просимо київську владу повернути Церкві монастирський корпус на вулиці Трьохсвятительській 4-Б. Він вже п’ятий рік пустує, але київська влада не хоче повертати його Церкві. Влітку минулого року туди вирішили переселити ТРК „Київ», щоб звільнити місце на Хрещатику для комерційного будівництва. За ці роки ми написали десятки листів — і до Київради, і до міського голови, і до депутатів, і до президента. Як нам відомо, президент ще півтора роки тому дав доручення вирішити це питання і передати церковне приміщення Михайлівському монастирю. Але, як кажуть, віз і нині там.

– Скільки є спірних храмів в Української православної церкви Київського і Московського патріархатів?

– Є кілька десятків храмів, щодо яких відбувається суперечка. По деяких з них судові процеси тягнуться роками. Впевнений, що коли ми дійдемо порозуміння та об’єднаємося в єдину Помісну православну церкву, тоді і це питання, і багато інших, в тому числі і щодо повернення майна, будуть розв’язані дуже швидко

– Скільки ви церков побудували по Україні за цей рік і плануєте побудувати наступного?

– За цей рік у мене немає точних даних, скільки побудовано всіх єпархій Київського патріархату. Але я знаю, що я за цей рік освятив 11 храмів. Треба сказати, що за роки незалежності в Україні побудовано більше 3 тисяч православних храмів. Сюди входять і Київський, і Московський патріархати, і Автокефальна українська православна церква.

– Чи користується церква якимись пільгами, які надаються державою?

– Ні, у нас немає особливих пільг. Від імені Всеукраїнської ради церков ми кілька разів зверталися до уряду з проханням встановити для нас некомерційні тарифи на газ і опалення, але нам відмовили. Єдина пільга — не потрібно платити ПДВ за свічки та ікони, що продаються у храмах.

• http://gazeta.delo.ua/news/2008-01-23/66872.html