надрукувати

Україна провела в останню дорогу колишнього Головного Командира УПА

12.09.2007, [16:30] // Національно-релігійні питання //

— КИЇВ-ЛЬВІВ — Василь Кук — Головнокомандувач Української Повстанської Армії в 1950–1954 роках помер 9 вересня у Києві. Генерал-хорунжий УПА не дожив до свого 95-річчя чотири місяці. Поховали його 11 вересня на батьківщині, в селищі Красне Буського району Львівської області. Поминальні служби за провідником УПА пройшли в більшості обласних центрів України. Київ, де він проживав з 1960 року, прощався з Василем Куком 10 вересня. Львів’яни мали змогу попрощатися з останнім Головним Командиром УПА у соборі святого Юра 11 вересня від 7.00 до 13.00 год.

У Києві поминальні служби пройшли у храмі св. Миколая на Аскольдовій могилі (УГКЦ) та у Володимирському соборі (УПЦ КП). Прощання з покійним відбувалося в Будинку вчителя (колишньому будинку Центральної ради) по вул. Володимирській.

До Львова домовину з тілом покійного доставили серед ночі. Вже зранку розпочалися заупокійні служби. Після літургії і панахиди, відправлених о 10.00 год. розпочалася врочиста церемонія прощання з Василем Куком. Віддати останню шану покійному прийшли тисячі львів’ян, мешканців Львівської і сусідніх областей. Почесну варту біля труни несли курсанти Львівського ліцею ім. Героїв Крут. Після завершальної молитви процесія вийшла у двір собору, пролунали короткі промови і кортеж з домовиною виїхав до с. Красне Буського району.

Василя Кука поховали, як він і заповідав, на батьківщині – біля меморіалу воїнам УПА в центрі селища. Дерев’яну труну вклали в цинкову, щоб у майбутньому було можливо перепоховати генерал-хорунжого в Києві. Так станеться, якщо у столиці буде споруджено національний Пантеон героїв, до якого перевезуть останки таких осіб як Євген Коновалець та Степан Бандера.

Своє співчуття у зв’язку зі смертю Головного Командира УПА висловив Президент України Віктор Ющенко. Попрощатися з генерал-хорунжим у собор святого Юра прийшли голови Львівських обласних ради і держадміністрації Мирослав Сеник і Петро Олійник, міський голова Львова Андрій Садовий та їх заступники, син Романа Шухевича Юрій, ректор ЛНУ ім. І. Франка Іван Вакарчук тощо.

За словами голови Львівської ОДА, в області уже створено оргкомітет, який займатиметься питанням увічнення пам’яті Василя Кука. Як повідомляє ZAXID.net, Петро Олійник висловив прохання до київської влади перейменувати на честь командира УПА вулицю, на якій жив у Києві Василь Кук. За його словами, «також можна іменем Василя Кука назвати вулиці в Буську та Красному, а також присвоїти це ім’я місцевій школі в Красному. Окрім цього, звертатимемося, аби Василю Куку посмертно присвоїли звання Героя України. Бо це ім’я повинно залишатися не лише у наших серцях, а й має бути увіковіченим».

Заупокійні служби за Василем Куком, окрім Києва та Львова, пройшли ще в таких містах України: Дніпропетровськ.Житомир, Кривий Ріг, Одеса, Рівне, Тернопіль, Херсон, Хмельницький, Черкаси, Чернівці. Про це повідомляє «Майдан».

Світлини Тараса Гринчишина

***

Василь Кук (генерал-хорунжий УПА, «Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Ле», «Медвідь») народився 11 ciчня 1913 р. у с. Красне тодішнього Золочівського повіту Тернопільського воєводства (тепер Буський район Львівської обл.). Уci діти родини Куків були членами Організації Українських Націоналістів. 1936 року, вийшовши на волю після двох років ув’язнення за діяльність в ОУН, очолив Золочівський повітовий провід ОУН.

Навесні 1942 р. В. Кук очолив Провід ОУН на південно-східних українських землях. Після загибелі у 1942–1943 рр. провідників ОУН у Києві безпосередньо керував її діяльністю на всіх українських центрально-східних і південних землях. Навесні 1943 р. очолив УПА-Південь.

З 1947 р. був заступником Романа Шухевича на всіх його посадах, а після його загибелі 5 березня 1950 р. В. Кука обрано Головою Проводу ОУН в Україні, Головним Командиром УПА та Головою Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради.

23 травня 1954 р. В. Кука захопило у полон КДБ. Перебував у слідчих тюрмах Києва і Москви до 1960 р. Готувався до смерті, але був звільнений у зв'язку з новим курсом політики М. Хрущова та з метою скомпрометувати провідника УПА в очах українців. Радянська влада поширила «покаянного» листа В. Кука, у тексті якого автор зумів, проте, сховати таємне повідомлення для однодумців за кордоном. Пізніші перевірки Служби безпеки ОУН підтвердили надуманість звинувачень щодо нього.

Після звільнення працював у Центральному державному історичному архіві в Києві та Інституті історії АН України, написав низку наукових праць з історії української культури, зокрема й до «Української радянської енциклопедії», підготував до захисту дисертацію. Проте у 1972 р. був звільнений і до виходу на пенсію 1986 р. працював на підприємстві побутової реклами. Проживав у невеличкій квартирі на лівому березі Дніпра.

До кінця життя Василь Кук вів активну громадську діяльність, видав книги та статті про діяльність ОУН-УПА, був членом Головної Булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА і головою його Наукового відділу. Ясний розум і енергійність зберіг до останніх днів.

Докладніше про Василя Кука можна прочитати, зокрема, тут:

Ярослав Сватко: Спогад про Василя Кука

Роман Коваль: Щастя і трагедія Василя Кука

• http://www.zaxid.net/newsua/2007/9/10/143019/

• http://maidan.org.ua/static/news/2007/1189453412.html