Слово митропполита Чернівецького і Буковинського Данила на честь Патріарха Київського і Всієї Руси-України Філарета
15.10.2008, [12:52] // Калейдоскоп-дайджест //
"BukNews", 11 жовтня 2008 року
Дорогі чернівчани, дорогі гості, дорогі наші парафіяни, отці наші, дозвольте мені в імені вашому подякувати Його Святості Святійшому Патріархові Філаретові за такий святковий нарочитий приїзд до нас.
Ми сьогодні душею линули до столиці, де завжди, де щоденно Його Святість Святійший Патріарх возносить молитви. І коли входиш у ті храми, де Святійший Патріарх постійно приносить молитви, тебе проймає якесь почуття – ти хочеш ридати, сам не знаєш, що з тобою діється. І сьогодні ця молитовна сфера загостила до нашого храму, до храму преподобної Параскеви.
Ваша Святість, ми Вам дякуємо за те, що Ви молилися з нами і ми мали велику нагоду пройнятися тими почуттями, якими проймаємося, коли буваємо у Києві, у тих святинях, де завжди Ви молитеся, де молилися многі достойники Української Держави і Української Нації.
Мене сьогодні заставляє історія звернутися в минуле. Наш земляк і патріот великий Петро Могила жив у складні часи. Є така народна мудрість, що великі люди народжуються там і тоді, коли в них виникає потреба. Петро Могила, наш земляк, буковинець, народився на Буковині, але полюбив український народ, здобув велику освіту, багато побачив, багато усвідомив, а тоді Провидіння Боже веде його до Києва, і він у той саме найскладніший час, коли політика з сусідніми народами нашого українського народу була дуже скандальною, так сказати, таким словом нецерковним, тоді саме він стає главою Української Церкви і виводить Українську Церкву з найскладніших становищ, виводить її на чисті води.
Я нагадаю коротенько. Після Берестейської унії 1596 року Греко-Католицька, а тоді Уніатська, Церква за 40 років знищила всіх православних єпископів. Польський уряд, якому була підпорядкована Україна, не дозволив висвячувати нових єпископів, і Україна була приречена на вимирання Православ’я.
Приходить Єрусалимський Патріарх, висвячує єпископів – польська влада не визнає.
Але Петро Могила був військовослужбовець і посадовець польської держави і знав весь той дух польської влади. Він стає Митрополитом Київським і врівноважує відносини України з Польщею, виводить Українську Церкву на чисті і тихі води.
Ваша Святосте! Ваша місія теж подібна до місії Петра Могили.
Святійший Патріарх пішов на цей шлях тоді ще, коли Сталін панував. У складних і найскрутніших умовах закінчував богословську освіту, приймав сан і в таких самих складних обставинах (я думаю, що багато з вас ще пам’ятають, а хто вже знає з історії) приймав чернецтво і служив Господу Богу. А коли Його Святість у цьому, як би так сказати, перебував, вивчив, пройнявся всім тим, внутрішній світ його так був побудований, що Господь Бог видів його біль за Церквою, за Святим Православ’ям, і покликав його на архіпастирську службу у Церкві. Тоді це була Російська Церква.
Його Святість тоді в сані єпископа в багатьох регіонах Російської Церкви служив, велику довіру здобув, церковні потреби в нормах складних радянського, тоталітарного, атеїстичного режиму вмів сформулювати, вмів піти до влади і представити потребу Церкви так, аби влада змушена була погодитися. Тоді висвятити священика чи єпископа – це було неймовірно: провести цю кандидатуру, аби взяти дозвіл у влади.
Я теж 17 років служив у той час – я все це ще пам’ятаю. Але я був священиком, а Святійший Патріарх тоді був екзархом України, і треба було відстоювати позиції всієї України, а не тільки Київської Митрополії. І Святійший Патріарх усе це вміло, некорисливо, не властолюбно виконував.
А коли радянська влада так ганебно закінчила своє панування, тоді почалися розрухи, нестабільність і в Церкві Російській. Боже провидіння дивно керувало Церквою Українською і Святійшим Патріархом тоді ще, коли він був Митрополитом.
Російській державі, яка мріяла про імперію, здавалося, що Святійший Патріарх зрадить свій народ і буде служити інтересам імперії чужої, але Святійший Патріарх не міг цього зробити, бо любив свій народ, і став в обороні Українського Православ’я. І народ, видячи його пастирську діяльність, мудре ведення Церкви, після смерті блаженної пам’яті Патріарха Володимира обирає його Патріархом Української Помісної Церкви.
Церква на той час була розбитою – направду мені нагадує той час, коли Петро Могила прийшов до правління Митрополією в Києві – все було розрушене. Народ збентежений. Немає нічого ясного. Не відкрито, куди йти. Визнає Константинополь чи не визнає? Що Росія – відпустить чи не відпустить?
Тільки впевнений крок за кроком Його Святості Патріарха Філарета давав сили, вдихав віру, і священики, які виділи впевнений і сміливий крок Святійшого Патріарха в майбутнє України, ішли за Святійшим і за допомогою його настанов повели за собою український народ. Єпископи виділи мудре правління і настановляли священиків. І з того часу Його Святість з нічого зробив велику Українську Православну (Господи, допоможи, би вона була Помісною!) Церкву. Вона буде Помісною, бо Його Святість веде упевнено, розсудливо. Ми чули вчора настанови глибинні, проникливі всі, і ми віримо, що так станеться.
На сьогоднішній день Святійший Патріарх має більше 30 єпархій в Україні та більше 30 архієреїв. Є архієреї й поза межами України. Константинопольський Патріарх Варфоломій Перший не приїхав би в Україну, якби не Українська Православна Церква Київського Патріархату, якби не очолював її Святійший Патріарх Філарет, якби Вселенський Патріарх не знав цієї твердої і статечної руки в управлінні Церкви.
Президент України і Патріарх спілкуються заодно. Президент веде державу, а Святійший Патріарх веде Церкву. Ось цього нам тільки треба, бо якщо Президент і Патріарх в одному напрямку йдуть. Українську Церкву і Українську Державу складає той же самий народ, який нині в церкві, а вийшов з церкви і уособлює Державу, є громадянином України і є членом Церкви. І Святійший Патріарх з Президентом живуть за одне, живуть, посвятивши життя своє українському народові.
Сьогодні ми маємо нагоду молитися з Його Святістю Святійшим Патріархом тут, а вчора –мали Президента в театрі, в Чернівцях, на Буковині. Такий у нас урочистий час! Учора була прекрасна погода, аби ми змогли все звершити на вулиці. А сьогодні дощик випав, поєдналося небо з землею. Господь лив дощ, але здається, це благодать Господня, бо Його Святість з нами молився у храмі. І здається, небо з землею поєдналося, і зливаються ласки Господні на нас за молитвами Його Святості.
Ваша Святосте, ми Вам дякуємо за таку урочисту хвилину. В нас давно таке свято було. Ми як святкуємо, то свята наші бувають скромні. Запрошуємо одного єпископа, від сили двох. А сьогодні у нас багато єпископів, і Ви очолюєте наше богослужіння. І ми Вам, Ваша Святосте, дякуємо.
Не скоро ми знову будемо мати таку нагоду – якийсь ювілей може нас змусити запросити Вашу Святість. У Вас є багато обов’язків – більше 30 єпархій, і до кожної поїхати… Крім того, є обов’язки по єпархії Київській… І з політиками, і з єпископами, з іншими Церквами спілкування… Друкування книг… Варіння мира… І багато іншого – усе це покладено на єдину голову, на Його Святість Святійшого Патріарха Філарета.
Ми на сьогоднішній день можемо милуватися українською богослужбовою мовою. Його Святість поробив переклади богослужбової мови, зробив переклади житій святих за редакцією Димитрія (Туптала), як Російська Церква каже, Димитрія Ростовського. І миряни, і священики уже мають великий духовний корм. Крім того, видано багатотомні праці Святійшого Патріарха. В них вже є проповіді, статті, промови.
Духовенство черпає звідти велику базу знань і мудрого слова до нашого народу.
За все це ми Вам, Ваша Святосте, дякуємо. Дякуємо Господу Богу, що нам дав такого пастиря. І як Петро Могила вивів Церкву на чисті води, на рівний шлях, так сьогодні наша Церква складає, за словом Його Святості, 14 мільйонів українських мирян, вірних Київському Патріархату, а московські починають помалу чахнути. Їх є тільки 9 мільйонів. Отже, сили вже не сказати би навіть рівні, але наша перевага. Тільки в їх руках залишилися храми, і вони ще вважають себе панівною Церквою. Але воно на Божій правді вже далеко не так. І все це за рахунок того, що Його Святість мудро веде нашу Церкву.
Ваша Святосте, в нас не находиться слів подяки Вам за Ваш візит до нас. Мабуть, якби не було свята у чернівчан, Святійший Патріарх і не найшов би ще часу до нас загостити.
Ми дякуємо вам, дорогі чернівчани, що голова міста Чернівців запросив з нагоди свята, і ми мали таку нагоду. Ми ще будемо мати таку нагоду молитися з Святійшим Патріархом завтра у місті Кіцмань. Святійший Патріарх буде святити там престол у храмі. Хто буде бажати ще помолитися, то ми запрошуємо.
А зараз ми будемо ще освячувати хрест, який відновлено на місці, де стояли попередні храми преподобної Параскеви. Саме там стояв престол. І ми відновлюємо той хрест, який зруйнувала атеїстична радянська влада. І цей хрест буде свідоцтвом того, тієї великої події, що Його Святість загостив до нас. І коли хто будемо йти мимо того хреста, завжди Ваша Святість буде нам приходити на пам’ять, і будемо молитовні зітхання Господу Богу посилати, аби Ви були здорові, довго керували нашою Церквою і ввели нас у сім’ю Православних Церков світу.
Ми Вам дякуємо, Ваша Святосте. Най Бог дасть Вам мудрості вести нас і ввести в сім’ю Православних Церков. Вам, Ваша Святосте, від усіх чернівчан, наших парафіян, духовенства, хору – Многі і благі літа!
Свято-Параскевський храм м. Чернівців, 5.10.08 р.
• http://www.buknews.cv.ua/index.php?newsid=8556
УВАГА! Редакція РІСУ залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статтей, поданих у цьому розділі.
Коментарі
