Він будує храм у кожній душі
07.10.2008, [12:13] // Калейдоскоп-дайджест //
Валентина ШТИНЬКО. - "Волинь", 4 жовтня 2008 року
Кілька маловідомих фактів із життя митрополита
«Бо отець мій і мати моя покинули мене, але Господь прийме мене»
(Псалом 26.10).
«Мабуть у сирітській молитві є якась таємниця, яку я не розкрив до цих пір»
Владика Нифонт, із промови під час наречення його в єпископа Хмельницького і Кам'янець-Подільського.
Під час однієї із недавніх прес-конференцій владика Нифонт зайшов до свого тісненького кабінету, де на нього чекали журналісти луцьких ЗМІ, із маленькою, ще й рочку не виповнилося, дівчинкою на руках. Бережно пригортаючи дитину до грудей, просто променився щирою усмішкою:
— А погляньте-но, хто у мене є! Це — Христинка...
Підніс дитинча до іконостасу, пошепки помолився й віддав батькам. (Тато дівчинки — священик однієї з парафій). Далі прес-конференція потекла звичайним діловим руслом, а мені все не йшла із пам'яті та просвітленість, з якою владика тримав на руках дитину. Чужу дитину. А міг би у його віці ось так пригортати до серця онучку...
Яким же нелегким свого часу мав бути оцей його добровільний вибір: мирське життя чи дорога до Бога? Мусив робити цей вибір сам-один, бо йому ще й року не виповнилося, як село Галина Воля, що в Старовижівському районі, де з'явився на світ, оплакувало й проводжало в останню земну путь його 20-літню маму Марію, а десь через півроку не стало і тата Андрія. Ось так із дворічного віку й почала снуватися світами сирітська стежка Василька Солодухи.
І доснувалася до року Божого 2001-ого, коли 11 квітня указом предстоятеля УПЦ митрополита Київського і всієї України блаженнійшого Володимира архієпископ Нифонт був возведений у сан митрополита, першого митрополита Волинської єпархії за її 1000-літню історію.
Либонь, про складність і доленосність цього вибору розмірковувала не я одна, бо й під час останньої прес-конференції, яка відбулася кілька днів тому з нагоди відкриття цікавої фотовиставки, приуроченої 60-літтю митрополита Нифонта, один із молодших колег не втримався від того ж запитання: як народилося рішення стати монахом?
Владика добродушно й трішки докірливо всміхнувся, мовляв, подарував же вам ще торік книжки, де про все написано, а ви й не прочитали... (Докладний життєпис митрополита Нифонта викладено у книгах Олени Чабан «Небесні дзвони» (2003 р.) та Олени Чабан, Наталії Мазаєвої «Шляхом спасіння», 2005 р.). А далі потекла така щира й захоплююча розповідь про сільського хлопчину, який не раз гіркими сльозами обливав ранню могилу своєї матері, про бабуню Єфросинію, котру називав мамою, але і її не стало, коли пішов до шостого класу. Ще була татова мама — бабуня Євгенія, дуже побожна людина, вона й навчила молитися. А відтак — зробила найголовніше у його житті. Та й світ виявився не без добрих людей, які, чим могли, підтримували сироту, хто добрим словом, хто копійчиною. Усі ці вияви людського милосердя — й досі у його серці, пам'яті. Тому й намагається сьогодні сторицею віддати нинішнім сиротам, звершуючи численні акти добродійності й спонукаючи до цього інших.
Про своє гірке сирітство пам'ятав завжди, а були ж часи, коли його ставили йому в докір. Коли служив у Рудці-Козинській, у пресі з'явилася публікація, де молодого ієромонаха звинувачували, що «з усіх сил старається, щоб не заросла стежка до церкви бур'яном. Навіть власну біографію поставив на службу цьому».
За ту брудну, цинічну публікацію часів атеїзму мав би зненавидіти своїх гонителів. Як пережив тоді незаслужену образу, знає тільки Всевишній. Від Нього — сила прощати й далі терпеливо й наполегливо торувати обраний шлях. Тому з незмінною добродушною посмішкою продовжує оповідь:
— У духовній семінарії, куди вступив після служби в армії, моїм порадником був отець Іван Маслов, виходець із Глінської пустині, що в Сумській області. Довго випробовував мене, все хотів, щоб я одружився. А коли переконався, що мій твердий намір усе ж — монашество, сказав: «Может и будешь ты каким-нибудь монахом. Только смотри, Васенька, чтоб потом не сказал мне Господь: «Что ты, Иван, посылаешь мне пустые горшки?».
Слова ці глибоко запали в душу. Зрештою, навіть порожнього горщика завжди можна наповнити чимось добрим і корисним.
Пригадується, як одного разу владика Нифонт прийшов у Волинський краєзнавчий музей на одну із наукових конференцій, а семінаристи несли за ним зворушливо, по-сільському зав'язані вузлом у великі хустки стоси книг. Не теперішніх, старовинних. То був його дар музеєві. Й далеко не єдиний.
— Добрі стосунки у нас склалися не тепер, а ще тоді, як владика був настоятелем у Рудці-Козинській,— розповідає завідувачка Музеєм Волинської ікони Тетяна Єлисєєва. — Першим його внеском у поповнення музейної експозиції була ікона «Моління» ХVІІ століття, київської традиції малярства. А тепер ми постійно відчуваємо його підтримку й благословення і на проведення наукових експедицій, і під час проведення наукових конференцій по вивченню та реставрації волинських ікон. А їх відбулося вже п'ятнадцять. А хіба можна забути, що реставрацію древньої ікони «Спас» початку ХVІ століття із камінь-каширської церкви Різдва Богородиці повністю профінансував владика Нифонт? Коли потрібна порада, допомога, він завжди до нас із відкритою душею.
Відкриту душу владики завжди відчувають і парафіяни, тому і йдуть до храму, підтримують у благодійницьких починаннях, чи то різдвяні благодійні концерти, де збирають кошти для дітей-сиріт, чи допомога на реставрацію ікон, чи інші потреби. Сьогодні збулося те, про що мріяв у дитинстві. Хлопчаком брав участь у художній самодіяльності, й не безуспішно, але чулою своєю душею спостеріг, що до клубу ходять люди, ситі життям. А ось до священика — ті, котрим найважче, хто потребує втіхи духовної, розради, підтримки. Хотів, щоб отак ішли до нього. Звершилося.
Не раз довелося брати участь у прес-конференціях, де владика Нифонт розповідав про ту чи іншу святиню, котра з'явилася у храмах нашого краю.
— Кілька років тому я дуже захворів і тоді зрозумів, що ще дуже мало зробив для своєї рідної Волині,— зізнався в одному з інтерв'ю. — І вирішив, поки я живий, треба, щоб Волинь у храмах мала свої святині. Найперше звернувся до владики Павла, намісника Києво-Печерської лаври, і він вділив 120 часточок мощей Києво-Печерських угодників. Маємо з ними три ковчеги — у храмі Всіх святих землі Волинської в Луцьку, в моєму рідному селі Галина Воля та ще один у Чарторийському монастирі. Волинь оберігає дев'ять ікон, написаних на святій горі Афон.
Згадка про гору Афон, про Святі місця, де не раз із паломницькими поїздками побував владика Нифонт, оживила в пам'яті моє перше з ним журналістське знайомство. То було на початку 90-х, коли він здійснив найпершу свою поїздку на Святу землю. Мені було доручено взяти велике інтерв'ю. Хвилювалася неймовірно. Диктофонів тоді ще ми не мали. Розмова тривала кілька годин. Вразила неймовірна пам'ять мого співрозмовника. Єрусалим, Гефсиманський сад, Єрихон, Фавор, гора Сіон... Назви й дати, які зустрічала лише в Біблії і які здавалися неймовірно далекими, в оповідях владики ближчали, розкривалися своєю глибинною суттю. І лише один чи два рази за всю розмову, попросивши вибачення, підглянув у свої записи.
Ось і збувся сон його тітки Варки, який наснився їй, коли він був ще не владикою, а маленьким Васильком. Вона тримала його за ручку й говорила: «Нам дуже далеко йти, аж у Єрусалим...».
І він таки прийшов туди, тримаючи в пам'яті все, що довелося пережити на цьому многотрудному шляху. Шляху, на якому він будує храми не тільки на цій грішній землі. «Він будує храм у кожній душі»,— так сказала про митрополита Нифонта проста парафіянка із Рудки-Козинської, ще коли він був настоятелем тамтешньої церкви.
* * *
Сьогодні й завтра у Луцьку відбудуться урочистості з нагоди 60-річного ювілею керуючого Волинською єпархією УПЦ митрополита Луцького і Волинського Нифонта. Всеношна та Божественна літургія будуть звершені у тимчасовому храмі Всіх святих землі Волинської. Після богослужіння — урочиста академія у Луцькому домі «Просвіта». Очолить торжества предстоятель УПЦ блаженнійший Володимир, митрополит Київський і всієї України.
РЯДКИ З БІОГРАФІЇ
Митрополит Луцький і Волинський НИФОНТ (Василь Андрійович Солодуха) народився в сім'ї селянина 5 жовтня 1948 р. (с. Галина Воля).
У 1963 р. закінчив 8-річну школу.
З 1963 по 1967 рр. працював у колгоспі.
У 1967 — 1969 рр. служив у радянській армії.
У 1969 — 1970 рр. працював на залізничному депо м. Брест.
В 1971 — 1974 р.р. був іподияконом у Святішого Патріарха Пімена (Ізвекова, +1990). У 1974 р. закінчив Московську Духовну семінарію.
20 березня 1974 р. прийняв чернечий постриг у Троїце-Сергієвій лаврі (м. Сергіїв Посад, Загорськ). Того ж року Святішим Патріархом Піменом був рукоположений у сан ієродиякона. Також у 1974 р. вступив у Московську Духовну академію. У 1977 році її ректором, який нині є митрополитом Київським і всієї України, архієпископом Володимиром (Сабоданом), рукоположений у сан ієромонаха і направлений у Волинську єпархію.
18 березня 1977 р. архієпископом Волинським і Рівненським Даміаном (Марчуком, †1987) призначений настоятелем Свято-Троїцького храму с. Рудка— Козинська Рожищенського району.
У 1988 р. архієпископом Волинським і Рівненським Варлаамом (Ільющенко, †1990) возведений у сан архімандрита. У 1989 р. обіймає посаду благочинного Рожищенської округи Волинсько-Рівненської єпархії.
20 березня 1990 року на засіданні Священного Синоду архімандрита Нифонта було призначено єпископом Хмельницьким і Кам'янець-Подільським. Хіротонізований у м. Києві 31 березня 1990 року. За два з половиною роки служіння Владики Нифонта у цій єпархії, у м. Хмельницькому був побудований Свято-Покровський собор та приміщення Єпархіального управління, освячено 96 новозбудованих храмів. Крім того, завдяки єпископу Нифонту в 1991 році Священний Синод благословив відкриття в м. Хмельницькому дворічного Духовного училища. Того ж року вийшов перший номер газети «Благовіст Хмельниччини».
Згідно з Указом Священного Синоду УПЦ від 25 серпня 1992 року в зв'язку зі складною міжконфесійною ситуацією в м. Луцьку єпископа Нифонта було призначено на Волинську кафедру.
28 липня 1993 року єпископ Нифонт возведений у сан архієпископа.
11 квітня 2001 року указом предстоятеля УПЦ митрополита Київського і всієї України Блаженнішого Володимира архієпископ Нифонт був возведений у сан митрополита.
• http://www.volyn.com.ua/?rub=10&article=0&arch=
УВАГА! Редакція РІСУ залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статтей, поданих у цьому розділі.
Коментарі
