Митрополит Володимир (Сабодан)
Митрополит Володимир (в миру Віктор Маркіянович Сабодан) - Предстоятель Української Православної Церкви у сопричасті з Московським Патріархатом. Народився 23 листопада 1935 р. у с. Марківці Летичівського району Хмельницької області в селянській сім'ї.
1954-1962 рр. навчався в Одеській духовній семінарії та Ленінградській духовній академії, яку завершив із званням кандидата богослов'я. Скерований на роботу в Одеську духовну семінарію. Після закінчення аспірантури при Московській духовній академії призначений ректором Одеської духовної семінарії і возведений в сан архимандрита.
14 червня 1962 р. рукоположений в диякони, 15 червня - отримав єрейське свячення, 26 серпня цього ж року прийняв монаший постриг.
1966 р. призначений заступником начальника Російської Духовної Місії в Єрусалимі.
9 липня 1966 р. хіротонізований на єпископа з призначенням єпископом Звенигородським, вікарієм Московської єпархії. Хіротонію владики Володимира очолив митрополит Крутицький і Коломенський Пимен, майбутній Патріарх Московський. У тому ж році скеровується представником РПЦ у Всесвітній Раді Церков, настоятелем Женевської парафії Різдва Пресвятої Богородиці. Тут владика Володимир познайомився з чільними представниками світового православ'я, зокрема, з майбутнім Патріархом Константинопольським Варфоломеєм.
1968 року він повертається в Україну вікарним єпископом митрополита Київського і Галицького, Патріаршого Екзарха України, яким в той час був митрополит Філарет (Денисенко).
1969 р. єпископ Володимир очолив Чернігівську єпархію і тимчасово керував Сумською єпархією. 1970-1973 рр. - відповідальний редактор органу Українського екзархату "Православний вісник".
1973 р. призначений єпископом Дмитрівським, вікарієм Московської єпархії і ректором Московської духовної академії і семінарії. 9 вересня піднесений до сану архиєпископа. За час його 9-річного ректорату понад 500 випускників академії та семінарії було скеровано на пастирську працю в Україну. 1979 р. захистив магістерську працю на тему "Еклезіологія у вітчизняному Богослов'ї".
1982 р. архиєпископ Володимир вже в сані митрополита очолив єпархію в Ростові-на-Дону. 1984 р. йому доручено також Патріарший Екзархат Західної Європи.
1987 р. митрополит Володимир обраний постійним членом Священного Синоду і призначений керувати справами Московської патріархії.
Наприкінці квітня 1988 р. він був членом делегації РПЦ на відкритій для мас-медіа зустрічі з Генеральним секретарем Компартії СРСР Михайлом Горбачовим. Глава Радянського Союзу тоді запевнив, що держава визнає помилки минулого і що в майбутньому законі про свободу совісті будуть відображені інтереси Церкви. Під час цієї зустрічі обговорювалися конкретні питання щодо забезпечення нормальної діяльності Православної Церкви, насамперед її відкритої проповіді основ віри. Після цієї зустрічі митрополиту Володимиру, відомому своїм проповідницьким талантом, доручено неодноразово виступати на центральному телебаченні.
Після смерті Патріарха Пимена кандидатура митрополита Володимира розглядалася як одна з найбільш реальних на майбутнього Предстоятеля РПЦ.
27 травня 1992 р. Архиєрейський Собор Української Православної Церкви в Харкові обирає митрополита Володимира Предстоятелем УПЦ, митрополитом Київським і всієї України на місце забороненого у служінні митрополита Філарета. Архиєрейський Собор РПЦ 11 червня 1992 р. підтвердив це обрання з правом митрополиту Володимиру носити титул "Блаженніший" і дві панагії. Архиєрейський Собор РПЦ 1997 р. закріпив титул Блаженніший за Предстоятелем УПЦ на всій канонічній території РПЦ.
Спочатку офіційна державна влада не визнала рішення Харківського Собору УПЦ, вважаючи законним Предстоятелем УПЦ митрополита Філарета. Проте після створення останнім Української Православної Церкви Київського Патріархату державна влада де-факто погодилася з рішенням собору.
1997-1998 рр. вийшло 6-томне видання праць митрополита Володимира. Він нагороджений відзнаками України і Помісних Православних Церков, є академіком Академії інформації при ООН, Міжнародної кадрової академії Ради Європи, почесним доктором багатьох престижних наукових інституцій.
У березні 1996 р. обраний почесним головою Міжнародного комітету при ООН зі святкування 2000-ліття Різдва Христового. 1998 р. на запрошення Ізраїлю став членом Міждержавної комісії з координації святкування Ювілею християнства у Святій Землі.
У січні 2001 р. митрополит Володимир за дорученням Священного Синоду РПЦ звернувся до Папи Римського Івана Павла ІІ з проханням відтермінувати візит в Україну, аргументуючи тим, що приїзд Папи може призвести до загострення православно-католицьких стосунків. У березні Святіший Отець надіслав відповідь, в якій задекларував свою повагу до Православної Церкви та бажання до християнської єдності.
Під час урочистостей з нагоди святкування 950-ліття Києво-Печерської лаври у серпня 2001 р. глави та представники помісних Православних Церков підтримали діяльність Предстоятеля УПЦ митрополита Володимира у подоланні розколу в Україні.
