Тарас Постніков став митрополитом
05.09.2008, [11:14] // Калейдоскоп-дайджест //
"20 хвилин", 5 вересня 2008 року
Четвертого вересня, в широкий прокат в Україні вийшла історична драма "Владика Андрей" режисера Олеся Янчука. У Вінниці показ розпочався у кінотеатрі імені Коцюбинського.
Головною постаттю стрічки є неоднозначний, на думку деяких істориків, митрополит Андрей Шептицький. Події фільму розвиваються навколо життя митрополита з шести років до самої смерті. Паралельно життєпису священика, піднімаються проблеми церкви на початку минулого століття.
Головного героя у різний час життя грають три актора. У дитинстві - Роман Гринів, у молодому вці - Тарас Постніков, у зрілі роки - Сергій Романюк.
Вінничанин Тарас Постніков - старший син заслуженого артиста України, актора та завідуючого трупою театру ім. Садовського Володимира Постнікова.
Тарас активно співпрацює з режисером Олесем Янчуком, знявся в його історичному фільмі "Залізна сотня". Також він працює у Київському Національному академічному драматичному театрі ім. Франка. Актор закінчив вінницьку середню школу №1 та музичне училище по класу флейти, освоїв кобзу, а кілька років тому виступав у складі колись популярного гурту "Екс-президенти". У 1995 році він залишив Вінницю та переїхав до Києва.
Враженнями від зйомок у фільмі "Владика Андрей" Тарас Постніков поділився з журналістом газети "20 хвилин" під час ексклюзивного інтерв'ю.
- Я дуже вдячний пану Олесю Янчуку за роботу в цій картині, - зізнається актор. - Перед зйомками довелось пережити довгі та складні проби. З приводу головного героя можу сказати, що більшості людей відома лише частина життя та діяльності Андрея Шептицького як митрополита. Мені ж довелось грати Шептицького у молоді роки. Саме в цьому віці у нього проходив період становлення особистості. Період, коли він обирає між життям світським та життям духовним.
Зйомки кінострічки проходили у Києві, Криму та Ватикані. Більшу ж частину сцен знімали на Львівщині та Прикарпатті.
- Я працював у прекрасній команді. Зі мною були чудові актори, партнери, знімальна група. Задоволення від зйомок неймовірне, - зізнається далі Тарас. - Більшість сцен з моєю участю знімали у Львові та невеликому місті Брюховичі. Ще були зйомки у мальовничому селі Судова Вишня та маєтку родичів Шептицького. А так взагалі по всій Львівській області їздили, обираючи найвизначніші історичні місця для картини.
Особа Андрея Шептицького українцями розглядається неоднозначно. Більшість пліток та спекуляцій існують через необізнаність з історією життя нашого співвітчизника. На думку Тараса Постнікова стрічка має дати визнання ваги особистості митрополита в історії нашої країни.
- Я ще у школі цікавився історією. Але під час проб інтенсивно почав шукати інформацію про митрополита у бібліотеках, Інтернеті. Вона стала мені в нагоді під час вживання у образ. Цікавий той факт, що в Україні дуже мало людей знають про життя Андрея Шептицького. У мене є кум. Він француз. Дивує його обізнаність з нашою історією. А я, наприклад, питаю про Шептицького своїх друзів, колег і розумію, що вони фактично нічого про нього не знають, - ділиться враженнями Тарас. - Постать мого героя одна з найвизначніших у історії країни. Це людина, що жила у період трагедії українського народу. Незважаючи на всі обставини, він дивився на десятки років вперед та намагався об'єднати наш народ. Шептицький був дуже сильний духом та не боявся влади. Захищав і поляків, і євреїв, і українців. Його образ став вищим за час. Думаю, саме картина "Владика Андрей" має дати поштовх людям для вивчення історії життя цієї видатної особистості.
Тарас зізнається, що навіть у підготовці до цієї ролі основним прикладом для нього були батьки. Його батько Володимир Постніков значну частину свого життя присвятив театру, так само, як і його мати Людмила Мамикіна - заслужена артистка України.
- Я дуже вдячний за співпрацю режисеру Олесю Янчуку. Глибоко поважаю своїх батьків. Тато та мама - мої вчителі як в професійному плані, так і в житті. Я щасливий від того, що пов'язав своє життя з кіно та театром.
Для мене кіно і театр - це різні сторони однієї професії. Сцена - це одна грань, а кіно - інша. Можу сказати, що у театрі більше вчишся, шліфуєш майстерність. А от вже у кіно ти видаєш те, що вмієш. І там, і там є свої секрети, свій "кайф". Коли переді мною відкривається завіса або я чую слово "Мотор!" мене переповнюють почуття. Це просто супер!
• http://20minut.ua/news/131036
