Українське сакральне мистецтво з колекції “Студіон”
26.08.2008, [12:51] // Калейдоскоп-дайджест //
Ірина БЕРЕЗОВСЬКА. - "Львівська газета", 22 серпня 2008 року
Напевно, ще свіжі враження від виставки ікон з колекції “Студіону” у час Великого посту до 100-ліття Національного музею у Львові – масштабність експонованих робіт виявилася справжньою подією мистецького життя галицької столиці. Так склалося історично, що Національний музей став справжнім українським Лувром: тут зібрано одну з найбільших у Європі колекцій іконопису.
У посттоталітарних країнах проблема порятунку творів сакрального мистецтва й подальшого донесення їх до широкого загалу стала особливо важливою. Українці також постали перед подібним викликом, відповіддю на який і стала поява другої частини цього мистецького альбому. На його сторінках представлено частину ікон зі збірки “Студіон” Студитського монастиря у Львові. Колекція ця воістину мученицька, вона пережила тривалі переслідування, грабунки, однак нині є повноправним конкурентом світовим колекціям.
Ці ікони неоднорідні й за часовим, і за територіальним походженням (охоплюють ХV-ХХ ст. і представляють українську та російську школи малярства, трапляються твори балканського та західноєвропейського малярства), і за мистецьким рівнем. Однак більшість пам’яток не впроваджено до літератури взагалі! Маємо всі підстави стверджувати, що поява альбому є етапом в українському мистецтвознавстві.
Це видання презентує, хоч і не в повному обсязі, надбання іконопису збірки “Студіону”, найцінніші зразки якого експонували на виставці. Крім них, маємо змогу ширше ознайомитися з усією збіркою. Тим паче, більшість ікон репродукують уперше. А серед них є кілька винятково цінних з іконографічного й мистецького погляду зразків, які не мають аналогій і слугують фактажем для реконструкції всієї історії вітчизняного іконопису, повнішого висвітлення її оригінальних, лише їй властивих рис. Насамперед це роботи ХV-ХVІ ст. з Лемківщини, кожна з яких є вагомою реплікою, яка доповнює наші скромні уявлення про розмаїття художньо-образних та композиційно-іконографічних варіантів певного типу зображень. Особливо вражають зображення Богородиці у вишиванці.
Поява такого роду видання спростовує поширену, проте хибну серед мистецтвознавців думку, нібито існують лише дві школи ікономалярства: візантійська й російська. Мистецькі й духовні твори з колекції студитів не позбавлені намагання зберегти традиційну форму візантійської іконографії, проте майстри внесли в них чимало індивідуального місцевого характеру. Тому в історії світового мистецтва ці роботи посідають окреме місце.
Продовжуючи традиції Митрополита Шептицького, студити під опікою доброго генія українського сакрального мистецтва ієромонаха Севастіяна Дмитруха зібрали понад 4000 пам’яток давнього українського мистецтва. Цей, другий за ліком (перший побачив світ у 2005-му), альбом демонструє повернення до історичних традицій опіки над мистецькою спадщиною як активною складовою історії не лише Церкви, а й держави загалом.
Представлена колекція ще раз доводить, що споглядання ікон є містком між людиною і Богом, який так неповторно втілений іконописцями всіх часів.
Попри реалії нинішнього книговидавництва, таки є надія, що видання творів власне українського сакрального мистецтва стане не винятком, а традицією.
• http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/08/22/33674/
