У жалобі Львів. У жалобі вся Галичина. У смутку вся Україна. Вислів «Катинь-2» у всіх на вустах. Смоленська земля стала для польської нації зловісним «бермудським трикутником». Як і в Польщі, всі в Україні шукають розгадку тієї приголомшливої волі Господнього Провидіння. І не знаходять…

Під новітньою Катинню склала свої повноваження команда державних мужів, яка сміливо і наполегливо повертала Європі пам’ять про злочини комунізму, про які та воліла забути. З виконанням цього завдання ми в Україні асоціюємо передусім імена Президента Польщі Леха Качиньського, директора Інституту національної пам’яті Януша Куртики, генерального секретаря Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва Анджея Пшевозьніка, хоч, ясна річ, таку місію не під силу було б виконати лише цим трьом особам. Душі усіх тих, що загинули під Смоленськом, зможуть постати тепер перед Богом і невинно убієнними жертвами комунізму з відчуттям чистого сумління.

Відійшла у вічність когорта достойників європейського рівня, яка не лише стала рівним партнером вишколеним фахівця Європи Західної, а й була сповнена високої місії поєднати високий професіоналізм із виробленою християнською духовністю і міцними моральними принципами. Це були гідні репрезентати християнського краю, який не хотів із царства Антихриста потрапити у царство агресивного антихристиянського секуляризму, що сьогодні намагається здобути монополію в публічній сфері Об’єднаної Європи. 

В останні десятиліття Господь посилає польському народові великі випробування, які вражають людську уяву. З одного боку, це випробування славою і найвищою місією на землі: папа Іван-Павло ІІ, «Солідарність», лідерство у звільненні підкомуністичної Європи. З іншого боку, це трагедія світового масштабу – новітня втрата під Смоленськом найвищої державної еліти. Від випробувань такої несамовитої амплітуди заламався б не один народ – але не польський. І Бог про це знає. Бо Він ніколи не накладає на народ більшого хреста, ніж той може знести. Тому ми в Україні віримо й переконані, що польський народ вийде із цього випробування ще сильнішим і згуртованішим.

За це ми складаємо перед Богом свої молитви…

Текст написано на замовлення української газети «Наше слово» у Польщі (№ 16)

12 квітня 2010 року