Джордж Вайґель: роздуми про «Dignitas Infinita» або чому потрібно бути сміливішим у проголошенні істини
Джордж Вайґель, біограф св. Папи Івана Павла ІІ і почесний старший науковий співробітник Центру етики та публічної політики у Вашингтоні, у виданні First Things пропонує свої рефлексії над цим новим віровчительним документом. На його думку, Декларація могла б ще краще обстоювати гідність людини та її фундаментальні права, і то в кількох аспектах.
Сутнісно злі акти. У тексті «Dignitas Infinita» є 116 посилань на вчення Учительського Уряду Церкви, з них більше половини — на документи і заяви Папи Франциска. Однак найбільше вражає відсутність будь-яких посилань на енцикліку Папи Івана Павла ІІ "Veritatis Splendor" 1993 року та її вчення про те, що певні вчинки є злими за своєю суттю, тобто вони є абсолютно хибними за своєю природою, незалежно від обставин. Деякі дії є неправильними і крапка — і це легко раціонально обґрунтувати. Саме це є підставою, на якій Церква засуджує сексуальне насильство, аборти, евтаназію, допомогу в самогубстві та сучасні форми рабства, такі як секс-торгівля. Це не просто "серйозні порушення людської гідності", як сказано в Декларації. Ці дії є негідними не тому, що вони ображають наші почуття чи суб’єктивні уявлення про людську гідність. Кожна людина може раціонально осягнути, що вони завжди є злими у своїй основі. Про це слід було б чітко сказати.
Цей певний компроміс із богословами-моралістами, які відкидають вчення Veritatis Splendor про внутрішньо злі вчинки, послаблює захист людської гідності, який хоче підкреслити Декларація.
Захист людського життя до народження. «Dignitas Infinita» чітко відкидає аборт і справедливо пов'язує дозвіл на аборт з ерозією "міцних і довготривалих основ захисту прав людини". Однак, як зазначає Джордж Вайґель, Декларація була б сильнішою, якби включила у себе дві очевидні істини: 1) це науковий факт, а не філософська спекуляція, що продуктом людського зачаття є людська істота з унікальною генетичною ідентичністю; 2) справедливе суспільство зобов’язане забезпечити захист невинних людських істот у всіх умовах і на всіх стадіях життя. Цей захист ненародженого життя також передбачає підтримку матерів у кризових вагітностях, без якої він би був неповним і недостатньо ефективним. Про це у Декларації не згадується. Зокрема, на думку Вайґеля, можна було б навести приклад численних американських центрів кризової вагітності, де жінкам пропонують підтримку під час вагітності та після народження дитини. Таким чином, важливе доповнення до публічної адвокації на захист ненароджених — солідарність з жінками в кризовій вагітності — залишається недооціненим у «Dignitas Infinita».
Шахрайство зі зміною статі. У Декларації правильно зазначено, що "будь-яке втручання, спрямоване на зміну статі, як правило, загрожує унікальній гідності, яку людина отримала з моменту зачаття". Це твердження можна було б розвинути далі. Найголовніше, «Dignitas Infinita» повинна була б прямо засудити "перехід" розгублених і страждаючих дітей і підлітків — найогиднішу форму явища "транс" — як жорстоке поводження з дітьми. Якщо звіт, замовлений Британською національною службою охорони здоров'я, зміг назвати цю медичну недобросовісну практику абсолютно не підтвердженою клінічними доказами, то Дикастерія доктрини віри, безсумнівно, мала б висвітлити небезпеку, яку становлять для дітей і підлітків ідеологи трансгендерності, лікарі, прихильні до течії "пробудження" (woke) і несумлінні пластичні хірурги.
Для довідки, «будителями» (woke physicians) у Сполучених Штатах називають лікарів, які вважають, що причиною страждань їхніх пацієнтів є не об’єктивні біологічні чи психічні захворювання або певні життєві вибори, які до них призводять, а соціально-політичний порядок денний, який їх начебто маргіналізує. Тобто, якщо до лікаря приходить особа, яка належить до утиснених груп стосовно раси, статі чи сексуальної орієнтації тощо, то вона, згідно з підходом «будителів», завжди апріорі є жертвою, а її захворювання – наслідок соціальної несправедливості. Таким чином, таке «лікування» заперечує доказову медицину чи об’єктивні факти про біологію людського тіла, якщо вони суперечать ідеологічним переконанням лікаря, та провокує в пацієнта позицію жертви, яка є контрпродуктивною у боротьбі із хворобою.
Справедливі війни насправді існують. Цитуючи Папу Франциска, Декларація стверджує, що «сьогодні дуже важко посилатися на раціональні критерії, розроблені в попередні століття, щоб говорити про можливість "справедливої війни"». Джордж Вайґель рішуче не погоджується з цим. Ці "раціональні критерії" лежать в основі самозахисту України проти вбивчої агресії, геноцидальний характер якої російський агресор не приховує. Ці ж критерії є основою і моральною базою оборонної війни Ізраїлю проти ХАМАСу, Хезболли та їхнього іранського спонсора. Критерії справедливої війни сприятимуть опору Тайваню будь-яким спробам китайських комуністів знищити незалежність першої китайської демократії за тисячоліття.
На думку Вайґеля, зараз триває глобальна культурна війна за захист і просування людської гідності. «Dignitas Infinita» є інструментом для всіх, хто прагне бути у цій війні на стороні добра, але вона могла б допомогти ще більше, якби її автори були дещо сміливішими у проголошенні істини.
